Історичний блог: як Ніл Хасевич вирізав на дереві образ українського підпілля

Ніл Хасевич
Image caption Ніл Хасевич вирізає дереворит (з архіву Ігоря Марчука)

Зот, Рибак, Бей - за цими дивними повстанськими прізвиськами мусила приховуватися людина, чий талант вже визнали у світі.

Під час та після Другої Світової війни замість звичних для себе шедеврів живопису він створював пропагандистські листівки, плакати, розробляв дизайн нагород та грошей.

Хоча до війни його дереворити вже помітили у Варшаві. Художник отримав замовлення з-за кордону та запрошення на експозицію до Америки. Мав контакти з колегами із Бельгії, Голландії, Фінляндії, США, Австрії, Угорщини.

Невдовзі довоєнні твори експонуватимуть у Лос-Анджелесі та Чикаго. Перед тим - у Римі. А ще раніше студента Варшавської академії нагородили почесним дипломом і найвищою відзнакою "Ватикан".

Однак замість просторих студій та затишних осель своє життя український художник і графік Ніл Хасевич, що народився 25 листопада 1905 року, передчасно закінчив у повстанській криївці.

Родина, навчання та "Спокій" художника

Майбутній митець народився у священицькій сім'ї. У 16 років потрапив під потяг - тоді загинула мама, а юнак втратив частину лівої ноги.

Ніл навчався у Рівненській гімназії, але атестат зрілості хлопець з палицею у руках і дерев'яним протезом отримав у Варшаві, де проживав спочатку за рахунок компенсації, яку виплатила залізнична компанія.

Коли поступив до Варшавської академії образотворчих мистецтв, відчував надзвичайну матеріальну скруту. У справі студента є численні прохання про грошову допомогу та відтермінування оплати за навчання.

Image caption "Повстанці в ярах Волині" - із серії "Волинь в боротьбі"

На відділах малярства та графіки Ніл студіював живопис, мистецтво шрифтів та книгознавство. Пізніше його талант проявиться у різних жанрах, однак, найбільше у графіці. Художник оформлював газети, плакати, афіші, виконував різні замовлення - здебільшого, щоб заробити на життя.

Ніл Хасевич також захоплювався мистецтвом книги. Зокрема, розробляв бібліотечні знаки - екслібриси, які не просто фіксували ініціали, а передавали індивідуальність власників. Ці художні твори молодого митця одразу здобули визнання серед критиків.

У Варшаві студент потоваришував з учасниками "Спокою" - гуртка, що об'єднав українських митців для поширення патріотичних ідей. Разом з однодумцями він організовував виставки картин та графіки, серед яких також були і його роботи.

Проте, війна змінила не лише життя, а й творчість Хасевича.

Графік українського підпілля

Її початок Ніл зустрів на Волині, яку у складі інших західноукраїнських земель інкорпорували до УРСР. При радянській владі митець жив у селі Дюксин, де працював вчителем сільської школи, а також співпрацював з редакцією газети "Шлях", яка публікувала його малюнки.

Image caption Робота, створена у 1949-му році

Коли прийшли німці, митець на деякий час переїхав до Рівного і влаштувався на посаду референта відділу мистецтв окружної управи. Художник ілюстрував часопис "Волинь", а також розміщував власні матеріали на його сторінках. Зокрема у статті "Про графіку", опублікованій у номері від 1 вересня 1941 року, він окреслив значення візуальної пропаганди так, наче визначив свою місію у майбутній підпільній боротьбі:

"Кожна держава опікується й підтримує графіку та використовує праці митців-графіків і застосовує їх у всіх ділянках державного й громадського життя та старається - у меншій, або більшій мірі - створити сприятливі умови для розвитку й поширення цієї найживішої галузі мистецтва, - писав він. - Сучасні графіки працюють над усім, що є зв'язане з друком, починаючи від крою й характеру друкарських черенок, а кінчаючи на багатобарвних репродукціях і державних паперах".

Так і сталося. Протягом дев'яти передсмертних років, які провів у холодних криївках та бункерах, митець створював різні роботи: гроші повстанців - бофони, нагороди, шрифти, печатки.

Крім того, дослідники вважають унікальними його пропагандистські твори. До Хасевича майже не було патріотичного мистецтва спрямованого на ідею самостійності. Листівки, шаржі, карикатури переконували українців, закликали до боротьби.

Image caption Ліворуч - "Ми стали волі на сторожі" із серії "Волинь в боротьбі", праворуч - листівка-афіша "Слава Україні"

Ніл також вирізав на дереві портрети відомих діячів підпілля, фіксуючи емоції командирів та провідників. У композиціях дереворитів серії "Волинь в боротьбі" домінує природа, що захищає людей, а мальовничі пейзажі, окрім того, засвідчують захоплення автором поліською красою.

Відмова здатися

Роботи художника документували події та масштаби руху опору в Україні.

Через десятки зв'язкових підпільної мережі вони потрапляли за кордон, де були альтернативним джерелом інформації, розкриваючи сутність радянської влади. Зокрема, у жовтні 1951 року у Філадельфії відкрилася перша виставка публікацій ОУН, УПА і творів Хасевича.

Image caption "Людей у ярма запрягли" - із Колгоспної серії, 1949 рік

У той час на західній Україні активно тривала неоголошена війна спецслужб з підпіллям. Виявляли таємні друкарні, вербували агентів, репресували всіх, хто допомагав підпільникам. Інколи випадково натрапляли на законспіровані підземельні житла.

Наприклад, саме так трапилося у селі Сухівці в господарстві Лавріна Стацюка. Присутні у криївці люди відмовилися здатися і почали палити документи. У відповідь енкавеесівці кинули гранату, від вибуху якої загинув один підпільник. Невдовзі застрелилися двоє інших. Серед них виявили одноногого, якого ще з часів війни розшукували під прізвиськами "Зот", "Рибак", "Бей".

Це і був художник Ніл Хасевич.

Пізніше дослідники визнають, що у візуальному мистецтві він перший закликав до політичної самостійності України зокрема, а його роботи стали унікальними в історії європейського партизанського руху загалом.

У матеріалі використані зображення з фондів Рівненського обласного краєзнавчого музею.

Новини на цю ж тему