Блог історика: чому у Києві не люблять нову архітектуру?

Національна опера України Копирайт изображения UKRINFORM
Image caption Газета "Киевлянин" назвала Національну оперу "незграбною черепахою"

Є така давня київська традиція - зустрічати новобудови якщо не посвистом, то принаймні обуренням, критикою, а відтепер ще й протестними мітингами на Андріївському узвозі. І петиціями з вимогою "знести новий фасад театру".

"Незграбна черепаха"

Історія, що сталася з будинком Театру на Подолі, не перша в історії Києва. "Внешний вид театра крайне непривлекательный", - категорично повідомила популярна газета… Ні-ні, не теперішня! Йдеться про 1901 рік. Газета називалася "Киевлянин", а допис від 15 вересня розповідав про урочисте відкриття Оперного театру.

Це сьогодні ми його знаємо як одну з "родзинок" столиці України. Більше того, всім відома споруда в стилі неоренесансу є пам'яткою архітектури, історії та мистецтва.

А в ті часи… Продовжимо читати публікацію в "Киевлянине". "Некрасивое сооружение сидит посреди площади, словно огромная неуклюжая черепаха, - не шкодує критичних стріл журналіст. - Впечатление еще более портит неприглядная отделка здания... Декоративное украшение зрительного зала отличается простотой и бедностью".

Ну наче про теперішні події написано!

Зауважу, що будівництву Оперного театру передував міжнародний конкурс на найкращий проект. Що до складу журі запросили відомих зодчих.

Автором проекту-переможця став професор архітектури Віктор Шрьотер, знаний фахівець з проектування саме театрів.

А скульптурне оздоблення виконав Еліо Саля - той самий майстер, що ліпив чудернацьких тварин для славетного "Будинку з химерами" Владислава Городецького.

Наче шило

Так само в штики зустріли кияни красивий будинок у стилі модерн, що його звів відомий підприємець і депутат Всеволод Демченко 1904 року (нині вул. М. Заньковецької, 7). На ті часи - небачений у Києві хмарочос, громадина, аж шість поверхів!

"Що вони тут набудували?" - знизали плечима кияни. Адже оте щойно збудоване одоробло пригнічує всю вулицю, стирчить серед інших будинків наче шило.

Що автором проекту є Олександр Вербицький (за його проектом тоді ж будували неподалік Національний банк), до уваги не брали.

А нині колишній будинок В. Демченка - пам'ятка архітектури та історії. Фасад, до речі, увішаний меморіальними дошками, адже тут жили відомі кияни. Тобто будинок відіграв певну роль у історії київського мистецтва і науки.

Копирайт изображения Stanislav Tsalyk
Image caption Подив містян викликала поява у 1912 році "будинку Гінзбурга".

Ще більший подив містян викликала поява у 1912 році "будинку Гінзбурга". Це ж треба додуматися до такого - 11 поверхів! І де? На узвишші над самим Хрещатиком, на верхівці вул. Інститутської!

Одні критики казали, що хмарочоси - то взагалі не стиль Києва, адже така поверховість просто знищує архітектурне середовище, що склалося.

Інші обурювалися, що це проти правил: на горі не ставлять висотку, там має бути делікатніша споруда.

Натомість славетний київський хмарочос швидко став предметом гордощів - він найвищий у всій Російській імперії, отакої!

Крім того, він слугував добрим орієнтиром і для візників, і для гостей міста.

Крім того, тут відкрив свою студію відомий художник Олександр Мурашко, і будинок одержав, серед іншого, "мистецьку прописку".

І хоча будинку цього давно вже нема (загинув у 1941 році), про нього й досі пишуть у книгах, є навіть окрема стаття у Вікіпедії.

"Чорнильна пляма"

Щоправда, не тільки кияни вміють сприймати в штики нові споруди. Заради справедливості нагадаю про парижан.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Проти будівництва Ейфелевої вежі виступали Олександр Дюма-син та Гі де Мопассан

Скільки тонн критики й обурення було адресовано отій 300-метровій вежі, що її 1889 року встромив пан Гюстав Ейфель!

Проти була саме творча інтелігенція - митці не раз і не два атакували мерію листами з вимогою припинити будівництво вежі. Аргументи?

Вона, на їхню думку, пригнічуватиме архітектуру міста, зруйнує неповторний стиль Парижа, який складався протягом століть.

Ще на початку будівництва, у 1887 році, 300 митців направили до міської влади лист протесту.

Серед "підписантів" - відомі письменники Олександр Дюма-син та Гі де Мопассан, композитор Шарль Гуно та інші.

Вони назвали майбутню вежу "марною та жахливою", а також "сміховинною, яка домінуватиме над Парижем, наче гігантська фабрична димова труба".

Оскільки планувалося, що вежа стоятиме два десятиліття, а тоді буде демонтована, митці обурювалися: "Протягом 20 років ми будемо змушені споглядати на огидну тінь ненависної колони з заліза та гвинтів, що височіє над містом, наче чорнильна пляма".

І що? А спробуйте уявити нині Париж без Ейфелевої вежі…

Тож давайте не будемо поспішати з оцінками, особливо негативними. Щоб потім не виглядати смішно.

Новини на цю ж тему