Блог історика: 1917 рік. Як у Києві зустріли Лютневу революцію

Петроград, черги за хлібом Копирайт изображения Stanislav Tsalyk
Image caption Петроград, черги за хлібом

21 лютого 1917-го - рівно 100 років тому - почалися події в Петрограді, які призвели до Лютневої революції. Саме вона відкрила шлях до українських Визвольних змагань 1917-1920 років.

У Петрограді все почалося з банального хлібного бунту. Довгі черги до крамниць - такого в столиці імперії ще не бачили. Закружляли чутки, ніби от-от введуть картки на хліб.

Розлючений натовп влаштував погром хлібних магазинів. Спочатку в робітничих кварталах, а згодом - по всьому місту.

23 лютого розпочався страйк на заводах, і вже за кілька днів у ньому брали участь понад 300 тисяч людей.

"Страйкуючі робітники стали рухатися гучними натовпами до центру міста, вимагаючи хліба", - свідчив начальник Петроградського охоронного відділення генерал Костянтин Глобачев. У центрі міста відбулися перші сутички страйкарів з поліцією.

Наступного дня градоначальник повідомив командувачу Петроградським військовим округом генералу Сергієві Хабалову, що поліція більше не в змозі "зупинити рух і скупчення народу".

Далі - загострення ситуації, військо відкриває вогонь по демонстрантах. Кров, десятки вбитих і поранених, на вулицях з'являються барикади. Хтось із протестувальників кидає в жандармів гранату…

27 лютого вояки Волинського полку, розташованого в Петрограді, відмовляються стріляти по страйкувальниках і переходять на їхній бік. Відтак - швидке приєднання до протестів інших військових частин, збройне повстання.

Результат: 2 березня о 23 годині 40 хвилин імператор Микола ІІ зрікся престолу на користь молодшого брата Михайла. Той закликав країну визначитися з подальшою формою правління - провести вибори. Імперія припинила існування.

Копирайт изображения Stanislav Tsalyk
Image caption Цей документ радянська влада подавала як нібито "зречення" молодшого брата Миколи ІІ - Михайла. Насправді він не проти сісти на трон, але вимагає вотуму довіри через всенародний референдум. Газета "Киевлянин", 5 березня 1917 року

Місто в облозі

Бурхливі столичні новини майже не доходили до Києва - керівництво Київського військового округу перехоплювало телеграфні повідомлення про заворушення в Петрограді. Генерали боялися повторення подій у Києві.

Міські газети теж старанно робили вигляд, ніби в столиці імперії нічого надзвичайного не відбувається.

Наприклад, 2 березня, коли ситуація в Петрограді сягнула піку, а за кілька годин імперія взагалі розвалиться, газета "Киевлянин" повідомляє новини з фронту, подає інформацію про продовольчу кризу у Франції, приділяє увагу засіданню Палати общин у Лондоні, глузує з доповіді німецького екс-міністра Бернгарда Дернбурга "Нова Німеччина", передруковує з американського наукового журналу нарис про залізницю в Багдаді (бо її завершують будувати). Ніби між іншим згадує про введення в Москві карток на хліб і борошно, а також щедро заповнює шпальти рекламою і розкладом руху поїздів.

Тим часом кияни розважаються на Контрактовому ярмарку на Подолі, що триватиме до 12 березня. На ньому можна придбати щось цікаве або відвідати культурну програму. Крім того, там буяє неофіційний "ярмарок наречених" - провінційні батьки спеціально привозять дочок у сподіванні зачепити солідного жениха.

Копирайт изображения Stanislav Tsalyk
Image caption Контрактовий ярмарок щороку відбувався на Контрактовій площі і зазвичай тривав понад місяць
Копирайт изображения Stanislav Tsalyk
Image caption Контрактовий ярмарок 1917 року почався в часи імперії, а завершився вже в республіці. Повідомлення старости ярмарку, газета "Киевлянин", 11 березня 1917 року

"В Києві спокій не порушувався, - телеграфує київський губернатор до Петрограда. - Населення спокійне. Робітники продовжують свою роботу".

Та після зречення царя інформаційна блокада абсолютно втратила сенс.

"Настав час діяти"

3 березня начальник Південно-Західної залізниці Ераст Шуберський дістав телеграму з Петрограда від депутата Державної думи Олександра Бубликова з повідомленням про те, що влада відтепер належить Державній думі.

Шуберський негайно поінформував своїх підлеглих, містом почали кружляти чутки - одна неймовірніша за іншу. Зрештою, телеграму Бубликова передрукували київські газети у вечірніх випусках.

"Телеграма ця зі швидкістю електричної іскри поширювалася по місту, - згадував правник Олексій Гольденвейзер. - Всі були цього вечора на телефоні, читаючи, слухаючи, перечитуючи і запитуючи".

Копирайт изображения Stanislav Tsalyk
Image caption Олександр Бубликов, телеграма якого відкрила нову еру в Києві

Літературознавець Михайло Рудницький запам'ятав атмосферу піднесення, навіть ейфорії, що охопила тогочасний Київ. "Перші подуви революції п'янять, - писав він. - На вулицях люди цілуються як на Великдень і вечорами Хрещатик повний по дахи, навіть у ті дні, коли чомусь не світяться ліхтарі. Живемо як на хмарах - легко і часто не бачимо землі".

Громадський діяч Борис Мартос, майбутній прем'єр-міністр УНР, відчув у ці дні, що розпочинається щось значне і слід братися за найголовніше: "3-го березня 1917 р. прийшла до Києва звістка про революцію в Петрограді. Цар зрікся… Весь Київ сполошився. Українці підняли голову. Настав час діяти, здійснювати національні домагання".

Копирайт изображения Alamy
Image caption Борис Мартос, громадський діяч, майбутній прем'єр-міністр УНР

В напрямку незалежності

Минуло шість місяців, і популярна київська газета "Нова рада" надрукувала статтю "Півроку", згадуючи радісні дні Лютневої революції та намагаючись підбити перші підсумки.

"Хто сам не переживав кінця лютого й перших днів місяця березня сього року, той не зможе навіть уявити собі того ентузіазму і радощів, що охопили були все свідоме громадянство, - з нотками ностальгії нагадала газета. - В захваті переживалися перші дні молодої волі, що п'янила своїм розмахом та необмеженими перспективами".

Копирайт изображения Stanislav Tsalyk
Image caption Хрещатик, одна з перших маніфестацій киян під час Лютневої революції

Проте ілюзія тривала недовго.

Виявляється, "серед самих революційних та соціалістичних організацій, що стали фактично на чолі не тільки народного руху, але й власті, з'явилось багато людей без жодного минулого, або з минулим дуже непевним, а надто серед тих, хто поспішились перефарбуватися… І об'єднання перших днів революції незабаром тріснуло".

Копирайт изображения Stanislav Tsalyk
Image caption Провідні київські артисти влаштували благодійну виставу "Ранок свободи" на користь родин жертв революції. Газета "Киевлянин", 24 березня 1917 року

Хай там як, саме Лютнева революція поставила крапку в існуванні Російської імперії та надала Україні реального шансу вибороти самостійність. Саме тоді розпочався непростий рух нашої країни в напрямку державної незалежності.

Новини на цю ж тему