Блог історика: поетеса Ґінчанка - жертва вроди і жорстокого часу

Зузанна Ґінчанка Копирайт изображения Музей Літератури імені А. Міцкевича у Варшаві
Image caption Ще дівчинкою майбутня поетеса стала сиротою

100 років тому, 9 березня 1917 року, народилася Зузанна Ґінчанка. Вродлива єврейка з різнокольоровими очима, приємним голосом і довгими пальцями сміливо демонструвала сексуальність та вимагала змін. У її віршах - переживання та емоції молодої людини, жертви Голокосту.

Польську поетесу розстріляли, коли їй було лише 27 років.

Зузанна Ґінзбург - справжнє ім'я поетки - народилася у Києві через декілька тижнів після лютневого перевороту. Сім'я асимільованих євреїв залишила неспокійне місто і переїхала до батьків матері у Рівне.

Тато Зузанни, адвокат Шимон Ґінзбург, покинув родину та переїхав до Німеччини. Невдовзі мама, Цецилія Сандберг, вийшла заміж за чеського інженера і виїхала з Рівного також. Дівчинка залишилася сиротою.

Юна Зузанна стояла у вітрині в якості манекена

Майбутню поетесу виховували дід з бабою, які володіли аптечним складом та магазином біжутерії у центрі міста. Її дитинство наповнили запахи трав, а також погляди випадкових перехожих. Юну Зузанну змушували годинами стояти у вітрині магазину аби привабити клієнтів.

Міжвоєнне Рівне - унікальний приклад мирного співіснування представників різних націй. Тут проживали євреї, поляки, росіяни, українці, вірмени. Їхні діти ходили до гімназій, де навчалися різними мовами. Водночас вони добре розумілися і товаришували на вулицях міста.

У помешканні Клари Санберг збиралися місцеві інтелектуали. Там спілкувалися виключно російською, захоплювалися Львом Толстим. А рідний дядько Зузани навіть товаришував з Антоном Чеховим.

Єврейка обрала польську

Єврейка за походженням, що вдома чула лише російську, пов'язала життя з польською культурою. Це був свідомий вибір.

Зузанна навчалася у гімназії імені Тадеуша Костюшки. Поетка заримувала перші рядки у 10 років, хоча дехто припускає, що раніше.

Рання творчість пані Ґінчанки - це пізнання світу. Поезія - світла та емоційна, сповнена віри у силу слова, є твори, присвячені коханню.

Вперше вірш Зузанни надрукувала шкільна газета, коли їй було 14 років. Невдовзі вона перемогла на літературному конкурсі варшавського журналу "Літературні новини" - поезію "Граматика" про значення польського слова визнали найкращою. Тоді відомий поет, Юліан Тувім, помітив талант і незвичайну вроду поетеси. Він став її "хрещенним батьком" у літературі.

У Рівному Зузанна написала два товстих зошити. Багато з тих віршів складуть основу єдиної опублікованої збірки "Про Кентаврів" - "зрілої оди біологічній та чуттєвій стороні життя", як охарактеризував її літературознавець Ярослав Поліщук.

Варшава: визнання таланту і гоніння єврейки

Після закінчення гімназії у Рівному Зузанна Ґінчанка поступила до Варшавського університету. Молода поетеса активно публікувала поезію у часописах, перекладала, готувала передачі та написала кілька драм для радіо.

За декілька років пані Ґінчанка здобула авторитет серед іменитих культурних діячів Польщі.

Копирайт изображения Музей Літератури імені А. Міцкевича у Варшаві
Image caption Зузанна Ґінчанка була дуже вродливою, але від цього немало страждала

Дехто називав її найвродливішою жінкою Варшави 1930-х років. Різнокольорові очі та струнка постава вражали чоловіків, які подекуди вбачали у її вроді східні риси. Зокрема, літературний критик Ян Котт порівнював поетесу із Суламітою - біблійним персонажем, яку кохав Цар Соломон.

Незвичайна краса принесе страждання та визначить трагічну долю пані Ґінчанки. В університеті вона вперше відчує свій час: там били євреїв, не давали навчатися, принижували. Зузанна мало згадувала навчання.

У творах поетеси з'являться сумні ноти. Вона почала писати політичну сатиру антифашистського спрямування.

Любила спати у ванній

Влітку 1939 року вона приїхала до Рівного. Але після початку Другої Світової війни та окупації Радянським союзом західної частини України перебралася до Львова.

На той час західноукраїнське місто стало форпостом для польської інтелігенції, що рятувалася від нацистів.

У Львові поетеса жила у будинку за адресою Шота Руставелі, 8а.

"Там була ванна, у якій вона любила спати", - розповів польський поет Ярослав Міколаєвський.

Про той період творчості відомо мало. Пані Ґінчанка стала членом Радянської Спілки письменників України, перекладала вірші Тараса Шевченка, Лесі Українки, Павла Тичини, Володимира Маяковського. Опублікувала два власних, що відповідали запитам соцреалізму. Тоді так виживала більшість митців.

Зузанна вийшла заміж за мистецтвознавця Михайла Вейнціґера, який був старшим на 16 років. Водночас мала близькі стосунки з графіком Янушем Возьняковським.

"Маю в собі смерть….. що плаває у жилах"

Після приходу до Львова німців поетеса переховувалася від донощиків, жила під загрозою арешту. У таких умовах написала легендарний вірш-заповіт "Non omnis moгіаг". У його рядках Зузанна відтворила розпач, зраду й жах, які пережили мільйони євреїв часів Другої Світової війни.

Копирайт изображения Музей Літератури імені А. Міцкевича у Варшаві
Image caption Восени 1944 року на поетесу донесли сусіди

Коли у Львові стало нестерпно від переслідувань, поетеса разом з чоловіком переїхали до Кракова. Але й там яскрава єврейська врода не давала спокою. Зузанна сиділа за зачиненими дверима, недоїдала, що спричинило цілковите виснаження.

"Вона сильно схудла, її обличчя горіло, яскраві очі неспокійні. Часто дратується, не закінчує фразу до кінця. Починаючи говорити, переривається у середині, "двоїстість думок", голод не дозволяє їй думати і говорити ні про що", - такою побачив Зузанну її друг, польський письменник Францішек Гіль.

Восени 1944 року на поетесу донесли сусіди.

Її арештували і розстріляли всього за декілька днів до звільнення Кракова.

Новини на цю ж тему