Як не згоріти на роботі?

блог Копирайт изображения Getty Images

Дехто хибно вважає, ніби переключаючись з одного виду діяльності на інший, він вже відпочиває. Тому на час відпустки планує собі купу справ: ремонт, копання картоплі, вивчення іноземної мови, доглядання дітей або онуків чи допомогу літнім батькам.

Хто б сперечався, все це - потрібні речі. Але річ у тім, що людині для нормального самопочуття необхідно, щоб вона час від часу була виключена з будь-якої діяльності взагалі.

Так вже сталося, що ми, сучасні люди, ідентифікуємо себе з досягненнями. Тобто, наша самооцінка й самоповага сильно залежать від того, що і скільки ми робимо в цьому житті. Згадайте, коли хочуть скласти уявлення про когось, зазвичай запитують, чим вона чи він займаються.

Копирайт изображения AFP
Image caption Відпустка - не привід для ремонту

Таке ставлення цілком виправдане. Змалечку нам повторювали - треба вивчити якомога більше, щоб мати змогу обрати потрібний фах. Щоб заробити грошей, купити квартиру, авто, все, чого забажаєш. Це і є успіх. Лише досягши його, насолоджуватимешся життям.

Він вже влаштувався? Ні - ще працює

Дорослі на власному досвіді, звичайно ж, знають, що все це - напівправда. Адже, можна роками наполегливо працювати, але на своє житло так і не здобутися. І не тому, що ти - невдаха. Просто зарплатня і ціни на квартири - неспівмірні. А брати хабарі чи обманювати ви не вмієте.

А хтось, наче й не особливо напружуючись, закінчив якийсь там дріжджево-бродильний факультет, де вічний недобір. Раптом з'ясовує, що такі спеціалісти як він - на вагу золота. І без клопоту одержує захмарну зарплатню в іноземній фірмі. А далі вже й усі омріяні атрибути успіху.

Та про всяк випадок батьки й вчителі навмисне невротизують довірливе покоління надмірною мотивацією: більше працюй - більше матимеш. Тож з дитинства ми усвідомили: щось робити - добре, сидіти без діла - погано.

Ця архетипічна установка, покликана, очевидно, забезпечити виживання популяції. Та водночас є й шкідливою. Багато людей поза роботою почуваються нікчемними, непотрібними. Варто їм хоча б день-другий нічого не робити, у них з'являється відчуття марно згаяного часу.

Нічого не робити - це робити "нічого"

Як наслідок - страх випасти із звичного ритму. Тривога за те, що вони чогось не встигнуть. І що поки вони так прохолождуватимуться, їхнє місце займе хтось спритніший.

Більшості трудоголіків притаманна саме тривога - тобто безпідставне передчуття чогось поганого - втрати. Втрати часу, роботи, і, зрештою, себе. Щоб заглушити цю тривогу, такі люди намагаються весь час щось робити. Адже навіть просто спокійно всидіти на місці їм буває важко.

А це вже може бути ознакою неврозу. Коли і робити несила, і відпочивати не виходить. Через неможливість як слід розслабитися.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Спробуйте перші два дні відпочинку не вмикати комп'ютер, не читати

Якщо все це вам знайоме, швидкою допомогою стане відпустка. Або пауза у вашій звичній роботі і взагалі у будь-якій діяльності як такій. Коли ж вам конче потрібно знати, що ви чимось займаєтеся, то нехай вашою працею буде робити "нічого". Не плутайте з "нічого не робити". Бо це часто означає купу справ, не пов'язаних з офіційною роботою.

Щоб відволіктися від усього, спробуйте перші два дні відпочинку не вмикати комп'ютер, не читати, не зустрічатися з друзями. Просто побудьте на самоті і в тиші. Намагайтеся навіть не думати ні про що конкретне.

Відпочинок важка праця?

Потім вже, коли відчуєте розслаблення й приплив сил, можете потроху навантажувати свої рецептори читанням, музикою, новими враженнями.

Надалі ж варто переглянути місце й значення роботи у вашому житті. Не треба ідентифікувати себе з посадою, це збіднює і обмежує особистість. Ставтеся до роботи як до джерела доходу, одного з місць прояву здібностей. Але не як до сенсу життя.

Так, якщо ми раптом втратимо роботу, ми не втратимо себе.

Та й від звички оцінювати себе й заробляти оцінку інших лише за результатами діяльності так само варто відмовитися. Бо це замкнене коло вічної провини за те, що чогось не встигли. І образи, що вас недооцінили.

Натомість потрібно звикати до думки, що ви цінні самі по собі, самим фактом свого існування. А робота - лише один з проявів нашого "я".

Новини на цю ж тему