Чи можливо "вилікуватися" від любовезалежності?

Заручини Копирайт изображения Alejandra Quiroz/Unsplash

Не впевнена, що є таке слово, але звичка закохуватися притаманна дуже багатьом чоловікам і жінкам. Емоційний алгоритм тут схожий з іншими згубними потягами - до алкоголю, наркотиків. Тому й розглядаю стан гострої закоханості як хворобливий, а схильність до нього - як залежність.

"Ой, мамо, я прекрасно хворий..."

Спочатку уражені стрілою Амура літають як на крилах, розквітають на очах, мріють про довге щасливе життя з коханим. Та варто обранцеві поглядом чи словом не співпасти з непомірними очікуваннями, ейфорія змінюється розпачем.

А згодом - від самого лише номеру на екрані мобільного, який нарешті задзвонив, чи від цілком стриманого смс-повідомлення від Нього чи Неї, типу, "як справи?" - знов світяться очі і хочеться жити. Принаймні на наступні пару годин. Потім, скоріше за все, маятник хитнеться в інший бік.

Копирайт изображения Everton Vila/Unsplash

Закоханість, на відміну від любові, характеризується суцільними запереченнями. Це завжди неспокій, невпевненість у майбутньому, невідповідність уявлень про об'єкт обожнювання з реальністю.

Незадоволення химерністю свого почуття і разом з тим небажання "протверезіти". І побачити, що це ми самі собі вигадали тих чарівного принца чи принцесу. А потім самі ж на них і образилися. За те, що, мовляв, не виправдали сподівань.

Але ж очікування людини, схильної швидко зачаровуватися, неможливо задовольнити за визначеням як нереалістичні. Тим більше, що обранець часто й не здогадується, що йому випала місія бути прекрасним лицарем. Більше того - він як особистість часто зовсім не цікавить іншу сторону.

А потрібен лише як об'єкт, як тло для фантазії. Спрощено кажучи, закохані люблять не людину, а свою любов. Почуття виникає не через захоплення винятковими якостями іншого, а від потреби якось прикрасити собі життя. Любов - це спільна дія, закоханість - прагнення ефектно виглядати. Любов - це гарні вчинки, закоханість - красиві жести.

Копирайт изображения Luke Pamer/Unsplash

Закоханість бере, любов - віддає

Закоханість ніколи не триває довго. Це не пов'язано ні з чиїми особистими рисами, хоч "покинуті" часто сприймають драматичний фінал на свій рахунок. Вони чи то нарікають, що коханий знову виявився не таким, як вони собі уявляли. Думати так - ознака психічно цілком здорової людини. І краще для одужання від чергової ейфорії.

Або - що більш притаманне невротичним людям - шукають (і знаходять) причини розриву стосунків у собі. Схоже, що кожна нова закоханість таким "страждальцям" потрібна для підтвердження власних комплексів. А значить - і їхньої звичної картини світу. Ну от, мовляв, мене знов не схотіли, бо я - пересічна людина, товста, нерозумна, нецікава.

Запитую, а що одружені усі - неймовірні, видатні, писані красуні, нобелевські лауреати? Подивіться хоча б у вагоні метро - звичайні собі люди, половина з яких - точно пошлюблені, а якась частина з них - ще й щасливо. Отже - не в ваших якостях справа. А може, саме в них.

Бо якщо раптом тим, хто звик обожнювати, відповідають взаємністю, і пара починає жити разом, стосунки майже завжди приречені. Причому ініціатором розриву цього разу майже завжди є отой романтик, котрий обіцяв носити на руках і дістати зірку з неба. А випробування буденним життям стало нездійсненною місією.

По-перше, коли спадає романтична полуда, поруч нерідко виявляється незнайома, а часом навіть чужа й нецікава людина. Але ж ви самі у мріях наділяли партнера невластивими рисами. По-друге, багато хто виявляється неготовим до повсякдення сімейного життя. Адже закоханість нерідко - наслідок браку чогось важливого у собі, а іноді й тотальної душевної порожнечі. Це любов переповнює настільки, що хочеться нею поділитися. Тож "вічним романтикам", певно, на довготривалу перспективу просто немає чого віддати.

Я більше нічого не вмію

Отже, звичка закохуватися не така вже й романтична і нагадує біг по колу. Якщо ви втомилися захоплюватися й розчаровуватися, проаналізуйте, навіщо вам потрібно закохуватися. Можливо, колись ви мали нещасливий досвід у коханні, і тепер підсвідомо уникаєте болю, зав'язуючи романтичні відносини. Котрі є заздалегідь приреченими, бо не можуть бути романтичними завжди.

Або ж "страждаєте" на перфекціонізм, зворотній бік якого - невпевненість у собі. Потреба йти до інших за підтвердженням власних чеснот, ймовірно, і змушує весь час шукати собі нове й нове дзеркало.

Кохання, як відомо, є також гарним знеболюючим і антидепресантом, тож, може, у такий спосіб ви тікаєте від якоїсь проблеми у житті, котру давно треба розв'язати. А тут ще скрізь пісні, реклама, могутня індустрія краси і моди немов навмисне штовхає когось собі шукати, комусь подобатися. Як алкоголік забувається за допомогою спиртного, ви лікуєтеся почуттями. Як не дивно, до романтики бувають схильні й одружені, котрі переживають кризу у стосунках.

Копирайт изображения Naomi August/Unsplash

Щоб зробити цікавим одноманітне сімейне життя, треба неабияк постаратися. Значно легше нафантазувати собі кохання, чисте від "домішок" у вигляді побуту чи подружніх обов'язків.

Іноді люди вигадують романтичний зв'язок від нудьги. Коли набридає робота, а якогось захоплення немає. Як казала одна жінка, я ж більше нічого не вмію. Тож погляньте навкруги, можливо, є ще щось варте уваги, окрім пошуків в кільканадцятий раз одного-єдиного.

Новини на цю ж тему