Блог мандрівниці: з насолодою на Коста-Риці

Софія Вовк Копирайт изображения SOPHIA VOVK
Image caption Центральна Америка зустріла зливою. Такою, коли промокаєш до трусів, але не мерзнеш.

Я ніколи раніше не бувала в Америці, в жодній з них - Центральній, Північній, Південній. Це новий напрямок для мене.

Роздуми про країну, з якої розпочинати свої пригоди, були простими: лечу туди - куди дешевше.

Так я знайшла акційні квитки до Коста-Рики. Моя стартова точка на новому континенті - місто Сан-Хосе, столиця Багатого Узбережжя (так перекладається з іспанської назва країни).

Уже з квитками на руках я продовжувала ніяк не готуватись. Маршрут завчасно не прокладала, нічого про країну не читала, терміни подорожі в Коста-Рику тим більше не обдумувала. За два дні до відльоту знайшла якийсь хостел, та й по всьому.

Транзитний день з Мадрида до Сан-Хосе був найдовшим в моєму житті. В ньому було 30 годин, третина з яких - це переліт. Зазвичай перед довгими перельотами я себе виснажую по максимуму, щоб дорогу небом просто проспати. То сон, то фільм, то їжа, і так по колу. Обожнюю авіакомпанії, які в наборах для відпочинку на борту мають наклейку "wake me up for meals" (з анг. - розбудіть мене, щоб поїсти). Дуже корисна штукенція.

Центральна Америка мене зустріла зливою. Багатогодинною. Такою, коли промокаєш до трусів, але не мерзнеш.

Тепер я знаю, чому парасолька в Коста-Риці - це дуже вигідний бізнес.

Щойно починає накрапати, на вулиці з'являються десятки продавців цих гаджетів сумнівної якості. Здебільшого це емігранти з бідніших сусідніх країн (Коста-Рика - найбагатша в регіоні), вони просто бродять по вулиці і шукають, кому втюхати свій товар. І покупців достатньо, бо перечекати затяжний дощ навіть в країні, гасло якої pura vida (з ісп. досл. - чисте життя, худ. - життя для насолоди, життя прекрасне і.д.), непросто.

Не встигла я дістатись хостелу, як місто накрила ніч. На годиннику було близько шостої вечора, хоча ще вчора у Мадриді сонце проводжала перед 9-ою. Тут за одну добу день став коротшим майже на три години.

Перші дні у подорожі - це суцільні новинки. Лише вранці я зрозуміла, що про наші рідні розетки в Центральній Америці варто забути. Вже є перше завдання на день - знайти адаптери для техніки. Або - для грошей. Тут для них потрібен якийсь мішечок - надто вже великі коста-ріканські монети, в гаманець багато не влізе.

Я прибула в Центральну Америку в low-season, жовтень - це ще місцева зима. Надворі +30, вранці пече несамовито, потім спускається затяжний дощ. Мандрівники, які щойно прилетіли з-за океану, у хостелі як сновиди. Біологічний годинник організував підйом о третій ночі за місцевим часом, що робити далі - невідомо. Час до сходу сонця коротали переглядом фільмів і довгими розмовами. А потім в шостій вечора дружно заливали в себе каву, аби лиш організм ще протримався кілька годин. І так тривало майже тиждень.

Копирайт изображения SOPHIA VOVK

В Коста-Риці для грінго (так тут називають всіх блідошкірих) організовано все дуже добре. Тури, готелі, таксі, шаттл-баси, різноманітні розваги - тут повсюди. Загалом це країна недешева.

Хочеш витрачати багато - без проблем, тобі тут влаштують такі канікули, що дешевше в космос полетіти. Подорожуєш бюджетно - окей, головне більше спілкуйся з місцевими і експериментуй.

- Ти куди йдеш?, - поруч пригальмував туристичний бус, щойно я вийшла за межі селища.

Копирайт изображения SOPHIA VOVK

- До вулкану, - махнула рукою вперед. До нього з селища, де зупинилась кілометрів п'ятнадцять, ціни на тури стартують з 30 доларів. Я вирішила добиратись в Національний парк самостійно.

- Сідай, мені по дорозі. Їду в аеропорт групу зустрічати, так що давай швиденько, бо поспішаю.

Щоб переміщатись автостопом в Коста-Риці, дуже старатись махати руками на дорозі не потрібно. Автомобілі самі зупиняються. І коли пропонують підвезти, то йдеться виключно про підвезти кудись і жодних додаткових підтекстів.

Ще одне правило мандрів, яке засвоїла вже давно, - торгуватись, торгуватись і ще раз торгуватись. Всюди. Навіть за житло. Хостел з прийнятною ціною, але ти єдина, хто тут збирається ночувати? Чудово! Давайте так, друзі: лишаюсь на три ночі за ціною двох або плюсуємо безкоштовні сніданки і т.д. Працює, бо низький сезон, а гроші заробляти потрібно завжди. Навіть в популярних туристичних місцях.

Гасло і стиль життя Коста-Рики - Pura vida!

Перекладати можна як чисте життя (досл.) або життя прекрасне, або живи з насолодою, або don´t worry - be happy (з анг. - не хвилюйся і будь щасливим). Варіантів різними мовами світу безліч, головне - не переймайся, розслабляйся, насолоджуйся, подивись - яка краса навколо!

Pura vida тут повсюди - це пароль wi-fi, це привітання/прощання, це надписи на футболках і інших сувенірних дрібничках, це вся Коста-Рика. Суцільна pura vida!

Кілька днів вистачило, щоб цей стиль життя увібрати в себе. Дощить? Ну і добре, pura vida ж, завтра по місту погуляю. Проспала в автобусі зупинку, де мала вийти? Не страшно, pura vida - прогуляюся назад пішки. Забула деякі речі в хостелі. Хм, pura vida, не так вони мені й вже потрібні.

Як сказав один знайомий, у Коста-Риці варто перейматися лише тим, яке місце краще обрати, щоб подивитись на захід сонця. Все решта - це дрібниці.

Новини на цю ж тему