Блог мандрівниці: що їдять у Центральній Америці

Базар Копирайт изображения Софія Вовк
Image caption На базарах Центральної Америки все зовсім по-іншому, ніж в Україні

Коли живеш тривалий час у подорожі, твої харчові звички змінюються. Яблука замінили манго і папаї, замість груш, слив і абрикосів їм маракуї й піттаї, а замість петрушки - авокадо.

В Україні я їла п'ять різновидів каш, а тут є лише рис і вівсянка. А от базові овочі майже однакові: капуста, огірки, томати, перці, морква. Можна за бажання зміксувати салат, який звикли їсти вдома.

Однак напишу про те, які страви й харчові звички центральноамериканців мене здивували найбільше.

Все з переліченого спробувала - щось стало тепер для мене нормою, щось їла лише раз заради експерименту.

1. Рис, бобові, кукурудза. Це - три основні наїдки центральноамериканців. Головна перевага - дуже дешево. А далі все залежить від вправності господині поєднувати продукти.

Наприклад, в Нікарагуа - не з'їв gallo pinto тричі на день (рис з квасолею), вважай залишився голодним.

Копирайт изображения Софія Вовк
Image caption Gallo pinto - традиційний рис із квасолею

А у Гватемалі типові сніданок і вечеря - рис, густий соус з бобових і тортіяс (кукурудзяні коржики).

2. Банан як хліб. Йдеться і про звичний для нас банан, і його різновид платанос (platanos) - вдвічі більший фрукт. На ринках продають і зелені, і жовті плоди. Обидва типи - дозрілі і готові до споживання. Зелені потрібно смажити або варити, а жовті - лише обсмажити на олії.

Копирайт изображения Софія Вовк
Image caption Банани сирими тут ніхто не їсть ...

Я жовті їм і сирими. Правда, моя звичка неабияк дивує місцевих. Тут так не заведено.

Варені платанос або бананові чіпси повністю замінюють хліб. Пшеничне борошно тут коштує дорого.

Копирайт изображения Софія Вовк
Image caption ... лише смажені або варені

3. Суп у понеділок. З цією традицією я познайомилась на острові Ометепе, Нікарагуа. Рідкі страви тут готують виключно на початку тижня.

В неділю, традиційно сімейний день, господині готують багато різних страв, а потім вся родина має те все одразу з'їсти - багато сімей в Центральній Америці не знають, що таке холодильник. Тож у понеділок влаштовують собі розвантажувальний супний день.

4. Їстівна ігуана. Мене часто питають: а що найекстремальніше ти їла? У список екстремальних можу сміливо внести ігуану.

Копирайт изображения Софія Вовк
Image caption Зазвичай ігуан їдять протягом Semana Santa (ісп. - Святий тиждень або Великодній тиждень)

Пригощали мене цим делікатесом - Pinol de iguana (кукурудзяна каша з м'ясом ігуани) - коли гостювала в однієї нікарагуанської родини. Їсти це було нелегко, бо шкода тваринку. Хоча смак був непоганим.

5. Сніг на десерт. У Центральній Америці, де сніг бачили тільки на картинках, сніг прийнято їсти. Десерт так і називається - la nieve (ісп. - сніг).

Місцевий сніг - це подрібнений лід і залитий сиропом з різними смаками. Такий собі дешевий замінник морозива.

Копирайт изображения Софія Вовк
Image caption Їстівний солодкий сніг

Коли надворі за +30, лід швидко тане, і ти вже посьорбуєш холодний солодкий напій.

У боротьбі за споживача продавці снігу інколи міксують 2-3 сиропи, а дехто і з десяток.

Правда, це солодке приторне питво важко назвати таким, що втамовує спрагу. Готуйтесь після цього випити кілька літрів води.

6. Солоні і перчені фрукти. Це ще один популярний перекус. Щоб не бруднитися, коли їсте ціле манго, можна купити вже порізане. Але будьте пильні! Місцеві обожнюють їсти манго з сіллю та перцем чилі.

У пакетик з подрібненими фруктами вони кидають добрячу жменьку солі й заливають це гострим соусом. Роблять це вони дуже швидко, тому перш ніж замовляти, варто наголосити - хочу просто фрукт, без солі й перцю.

Копирайт изображения Софія Вовк
Image caption Солодко-солоно-перчене манго

Манго зі спеціями - на любителя. Я спробувала лише раз, і більше не хочеться.

До речі, з перченими приправами тут полюбляють їсти ще один фрукт - хокотес. Хоч назва й екзотична, за формою і за смаком хокотес нагадують наші сливи.

7. Пересмажена кава. Якось я прогулюючись гондураським селом, зупинилась біля подвір'я, звідки пахло кавою. Я напросилась в гості, щоб поспілкуватись, а заодно й пригоститись гірким напоєм.

Літня жінка в цей момент впевненими рухами зшкрябувала з металевого підноса кавові зерна, які мені видались давно вже перепаленими.

Копирайт изображения Софія Вовк
Image caption Пересмажена кава - то так треба

Як виявилось, так тут каву смажать поколіннями, потім зерна перемелюють і варять.