Блог з Нью-Йорка: хто тут більший іммігрант?

США Копирайт изображения Reuters
Image caption Передвиборча риторика Дональда Трампа спровокувала масові акції протесту в США

Кілька разів на тиждень ранком у Нью-Йорку я заходжу до однієї й тієї ж "гросері" - невеличкого магазину, де можна придбати якусь їжу та необхідні в господарстві речі.

В закладі на розі Першої авеню та Сьомої східної вулиці працює перуанець. Як його звати, до свого сорому, я не поцікавився і досі. А дарма - людина хоч і ексцентрична, проте надто привітна і усіх своїх численних клієнтів знає в обличчя. Чоловік працює в гросері днями і ночами, він не є господарем закладу - просто найманий працівник.

Кілька останніх місяців поспіль він прощається зі мною тим самим жартом: "На все добре, сер, побачимось ніколи, завтра Трамп відправить мене назад до Перу".

В Америці мені доводиться багато спілкуватися з господарями та працівниками таких невеличких магазинів. Переважна більшість з них - мексиканці, перуанці, китайці та представники мусульманської спільноти.

Всі вони тримаються разом і в розмовах з відвідувачами-чужинцями, як правило, обмежуються ввічливими hi та bye.

І ось що цікаво: до появи на політичному небосхилі США Дональда Трампа я не помічав у них політичної активності та зацікавленості в імміграційних питаннях. Раніше про свої політичні уподобання працівники гросері не розповідали, та й навряд чи вони в них були.

Тепер вони - не всі, звичайно, а найбільш балакучі - охоче діляться поглядами на перспективи республіканського майбутнього США. А отже - і майбутнього свого та своїх співвітчизників.

За моїми особистими спостереженнями, Трампа майже всі вони щиро ненавидять - хоча персонально фактично нікому з них депортація не загрожує. Така собі емігрантська солідарність.

Копирайт изображения Andriy Bartashov

Цікаво, що серед колишніх вихідців з Радянського Союзу та пострадянських держав, перш за все з Росії - ситуація геть інша.

Нещодавно приїздила до Нью-Йорка моя знайома журналістка із Києва і захотіла подивитися на відомий емігрантський "русский" район Брайтон-Біч.

На Брайтоні ми опинилися вранці. Щойно почали відкриватись крамнички і до однієї, сувенірної, ми вирішили завітати.

Господиня, нестара ще жінка яскравої зовнішності, на питання моєї супутниці, радо розповіла, що 15 років тому приїхала з Росії, що їй все подобається, що бізнес йде непогано і взагалі - життя вдалося.

Тоді моя знайома запитала, чи подобається їй чинна політика Путіна. Обличчя у господині змінилося кардинально, і вона відповіла: "Ми політику нашого президента поділяємо у всьому!".

"А Трампа підтримуєте?" - не вгамовувалась моя подруга. "І Трампа! Так ви будете щось брати чи ні?"

Під цю репліку ми ввічливо зачинили двері з вулиці.

Цікаво, що навіть серед учорашніх "нелегалів", які сьогодні спілкуються в США російською, підтримка Трампа ледь не одностайна.

Ті, хто нещодавно отримав омріяні "грін карти", тепер готові в будь-який спосіб підтримувати нового американського лідера в його прагненні не допустити до США нових емігрантів і депортувати "нелегалів".

В будь-якому разі, за кілька днів після інавгурації Трампа, ці люди отримали заохочення - нова американська адміністрація готує радикальні зміни в імміграційному законодавстві і так, планує будівництво стіни на південному кордоні США.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption На Брайтон-Біч вирує життя

До речі, саме стіна для мого приятеля з "гросері" на розі Першої та Сьомої стала відправним моментом у зростанні його ненависті до Трампа.

Коли тоді ще кандидат в президенти повідомив про такі наміри, продавець із неабиякою кількістю американських слів, що починаються на літеру f, пояснював, що не можна в ХХІ столітті відгороджуватись від людей мурами.

Ще й збудованими за кошти американських платників податків, які завдяки таким, як він, мають змогу у будь-який час доби усього за долар отримати свіжу гарячу каву.

Пам'ятаю, я навіть намагався його заспокоювати, пояснюючи, що передвиборчі обіцянки ніколи не втілюються в життя й наполовину, і що обіцяна Трампом стіна - то лише популізм для його електорату з американської глибинки.

Водночас, навіть поміж переселенців багато хто погоджується, що врегулювати імміграційну політику Сполучених Штатів конче треба.

Насамперед, через те, що зараз до країни потрапляє дуже багато людей, які не мають на меті подальшу натуралізацію і не вчать англійську мову.

З іншого боку - ті іммігранти, проти яких в першу чергу й спрямована політика нового Білого Дому, вже міцно засіли ледь не в усіх життєдайних галузях Америки.

Мусульманина або мексиканця можна побачити в будь-якому магазині на розі будь-яких двох вулиць.

У кожного з них - величезні родини, та ще й рідня вдома, яка пакує валізи, аби переїхати до успішного закордонного родича. Зупинити все це Трампові буде так само важко, як пояснити учорашньому емігранту з Росії, що нещодавно від був таким самим "нелегалом" за депортацію якого він сьогодні активно виступає.

У будь-якому разі, на Америку чекають цікаві часи змін. Чи на краще - про це запитаю за кілька років у мого перуанського знайомого на розі Першої та Сьомої.

Новини на цю ж тему