Блог історика: 1927 рік. Як народилося київське "Динамо"

стадіон "Динамо" Копирайт изображения UNIAN
Image caption Нині стадіон "Динамо" носить ім'я Валерія Лобановського - легендарного багаторічного наставника "Динамо" (Київ), а також тренера збірної СРСР та збірної України

13 травня 2017 року святкує 90-річчя славетний клуб "Динамо" (Київ). Саме з його перемогами пов'язані найгучніші успіхи вітчизняного футболу.

Біографія клубу - блискуча. Не в останню чергу завдяки блиску престижних нагород.

Динамівці 15 разів ставали чемпіонами України, 11 разів завойовували Кубок країни, 13 разів брали "золото" на першостях СРСР, 9 разів ставали володарями Кубку СРСР, а також діставали престижні європейські титули: володарі Кубку володарів Кубків УЕФА (двічі) і Суперкубку УЕФА.

До цього слід додати й "Золотого м'яча" - нагороду найкращому футболістові Європи. Двічі нею нагороджували киян: Олега Блохіна 1975 року та Ігоря Бєланова 1986-го.

Умовна дата

Натомість повна історія легендарної футбольної команди досі не написана. Через те чимало сторінок минулого залишаються маловідомими. Особливо це стосується довоєнного періоду.

Копирайт изображения STANISLAW TSALYK
Image caption Довоєнний склад київського "Динамо" на відпочинку в Одесі. Весна 1941 року

Офіційна дата народження клубу - 13 травня 1927 року - насправді умовна. Того дня міжвідомча комісія зі справ громадських організацій та союзів Київської округи (так називалися області) зареєструвала статут Київського пролетарського спортивного товариства "Динамо".

Зверніть увагу - йдеться про статут товариства. А футбольна команда у його складі утворилася пізніше. Коли саме? Невідомо.

Копирайт изображения STANISLAW TSALYK
Image caption Семен Западний дав згоду на створення в київському товаристві "Динамо" футбольної команди

Певним орієнтиром слугує перша публічна згадка - повідомлення газети "Вечірній Київ" від 5 квітня 1928 року:

"Київське спортивне товариство "Динамо" в поточному році організовує свою футбольну команду. "Динамо" поставило питання перед Окрсофіком [Окружною радою фізкультури - Авт.] про включення команди в розіграші матчів".

Чи можна на цій підставі вважати роком заснування команди 1928-й? Знову ж таки - навряд. Антон Ідзковський згадував, що дістав пропозицію стати голкіпером "Динамо" (Київ) ще у листопаді 1927-го.

Загублені засновники

На різних сайтах нині пишуть, що ініціатива створення команди належить Семенові Западному, начальнику Київського окружного відділу ГПУ, а підбирав гравців його заступник Сергій Бармінський.

Копирайт изображения STANISLAW TSALYK
Image caption Сергій Бармінський з березня 1928-го до травня 1930 року підбирав гравців для команди

Це не зовсім так. Справді, спортивне товариство "Динамо" було засноване в системі ГПУ, а київське товариство - відповідно, під "дахом" Київського окружного відділу цієї організації.

Формальну згоду на створення команди дав Семен Западний, проте він абсолютно не цікавився футболом. Захоплювався грою Сергій Бармінський. Але він був не заступником Западного, а лише його помічником.

Натомість до постанови про створення команди Бармінський стосунку не мав - він працював у Київському окружному відділі з 26 березня 1928-го, тобто вже після її ухвалення.

Новий начальник Київського окружного відділу - з липня 1928-го - Василь Іванов виявився палким шанувальником футболу. А тому усіляко підтримував спортивні захоплення свого підлеглого Бармінського.

Бармінський, який добре розумівся у футбольній грі, взявся формувати особовий склад команди. Кадри підбирав активно й рішучо. Настільки, що викликав невдоволення в керівників інших команд. Адже він безсоромно переманював найкращих гравців до київського "Динамо". Мав для цього неабияку приманку: в ті часи стати правоохоронцем було не тільки престижно, але й матеріально вигідно.

Копирайт изображения STANISLAW TSALYK
Image caption Легендарний форвард Олександр Скоцень - ще одна напівзабута сторінка історії довоєнного "Динамо". Емігрант, чиє ім'я викреслили з українського футболу. По війні вважався найкращим футболістом Франції

Себе Бармінський теж записав у команду - виходив на поле в якості центрфорварда.

Чому прізвища "хрещених батьків" клубу згодом "загубили" радянські джерела? А тому, що усім трьом 1937-го закинули "шпигунську діяльність на користь німецької та японської розвідок", арештували, а наступного року розстріляли як ворогів.

Складний дебют

Свій перший гол у офіційному матчі київські динамівці забили в Білій Церкві - грали проти збірної цього міста. Сталося це 1 липня 1928 року.

Кияни відкрили рахунок вже на 5-й хвилині, відтак тривалий час мали перевагу. Але в другому таймі білоцерківці, яких на трибунах підтримували щонайменше тисяча уболівальників, забили у відповідь два м'ячі. Кияни програли - 1:2.

Копирайт изображения STANISLAW TSALYK
Image caption Київське "Динамо" у Львові, який щойно став радянським. Повідомлення газети "Вільна Україна" від 28 листопада 1939 року про матч зі збірною Львова. Кияни перемогли - 6:2

Наступну гру - з одеситами - зіграли внічию 2:2. Потім програли москвичам… Дебют команди, отже, не був тріумфальним.

Лише в листопаді динамівці нарешті святкували першу перемогу, вигравши в команди залізничників "Желдор", багаторазового чемпіона Києва.

Копирайт изображения STANISLAW TSALYK
Image caption Стадіон "Динамо", на якому тренувалася і грала київська футбольна команда

Тодішня форма київських динамівців - біла футболка, сині труси, сині гетри. Відтоді білий і синій стали фірмовими кольорами на довгі роки. Лише двічі команда відходила від цієї традиції: в білу форму гравці вдяглися з приходом Валерія Лобановського в 1970-ті роки, а у жовто-синю - в 1990-1991 роках.

Футболісти на кіноекрані

Одним з яскравих епізодів у житті довоєнних динамівців стали… зйомки в кіно. Не в документальному репортажі про саму команду, а в повнометражному художньому фільмі. Кінокомедії!

Влітку 1936-го режисер студії "Ленфільм" Семен Тимошенко почав працювати над чорно-білою стрічкою "Воротар". Вирішив знімати футбольні сцени в Києві - йому надзвичайно подобалися і зелене місто над Дніпром, і нещодавно відкритий стадіон "Динамо".

Щоправда, майстрів шкіряного м'яча збирався запросити з свого рідного міста - Ленінграда. Спортивне начальство пішло назустріч кінорежисерові - склали календар першості СРСР так, щоб ленінградці звільнилася раніше, а останній матч зіграли в Києві.

Натомість Тимошенку настільки сподобалися місцеві гравці, що він несподівано змінив плани. В результаті у фільмі зіграли київські динамівці - і учасників збірної СРСР, і іноземних футболістів з "найкращої команди Заходу" "Чорні буйволи".

Так, роль голкіпера іноземців виконує динамівській воротар Антон Ідзковський, капітана збірної СРСР - Казимір Щегоцький, "буйвола", що б'є пенальті - Іван Кузьменко, а нападаючих радянської збірної - Віктор Шиловський і Макар Гончаренко.

Копирайт изображения STANISLAW TSALYK
Image caption Півзахисник "Динамо" Іван Кузьменко у ролі нападаючого "Чорних буйволів" б'є пенальті - кульмінація фільму "Воротар". На той час Кузьменко - один з найкращих футболістів СРСР. Розстріляний нацистами в Києві у лютому 1943 року

Зіграти найлютішого "буйвола" (з чорною пов'язкою на лобі) доручили унікальній людині - адміністратору Рафаїлові Фельдштейну, який далі обіймав цю посаду протягом 40 років і працював з 22 тренерами!

Фільм Семена Тимошенка, який вийшов на екрани в січні 1937-го, не лише зберіг портрети гравців довоєнного складу київського "Динамо", але, що важливіше, зафіксував їх у грі, на футбольному полі. І вже тому кінострічка невіддільна від історії уславленого українського клубу.

Новини на цю ж тему