Як Глушков створив першу в світі енциклопедію кібернетики

комп'ютер Копирайт изображения Укрінформ

У шістдесяті - сімдесяті роки минулого століття Україна була серед лідерів у розробці електронно-обчислювальної техніки.

Геніальний математик Віктор Глушков, організувавши інститут кібернетики Академії наук, збудувавши знаменитий кібернетичний центр, створює ЕОМ "Київ" та "Дніпро", далі машини для інженерних розрахунків, які стали фактично попередниками персональних комп'ютерів.

Ще 1982 року він писав у післямові до своїх "Основ безпаперової інформатики", що зовсім скоро кожна людина носитиме з собою "електронний блокнот" і, працюючи з клавіатурою, матиме доступ до гігантських баз даних у будь-яких куточках планети. Ідеї Глушкова сприймали не надто ентузіастично, все це могло здаватися безґрунтовними фантазіями кабінетного теоретика.

Його інститут створив ескіз Єдиної мережі обчислювальних центрів для обробки інформації по всій країні та ухвалення на цій базі обґрунтованих рішень. Це означало впровадження нової моделі керування економікою, аналоги якої запрацювали тоді в усьому західному світі.

Копирайт изображения Укрінформ
Image caption Віктор Глушков передбачив широке застосування персональних комп'ютерів у повсякденному житті

Але Глушкова у владних коридорах просто не зрозуміли чи не схотіли розуміти, злякавшись загрози успішному функціонуванню планового (п'ятирічні плани затверджували на партійних з'їздах у Москві, і це ставало вищою інстанцією й істиною!) соціалістичного господарства.

І незліченні тітки з рахівницями ще дуже довго лишалися окрасою офісних інтер'єрів, самим своїм існуванням потверджуючи відсутність безробіття і забезпечення конституційного права на працю.

Десь через 20 років з'являться персональні комп'ютери, але вітчизняна кібернетика, заручниця недолугої політики, втратить тодішні лідерські позиції.

Якраз у вісімдесяті почали орієнтуватися на повторення зарубіжних аналогів. Для самого академіка усе це стало особистою трагедією, унеможливило дослідницьку працю, яка була сенсом його життя. І, дуже ймовірно, фатальне нерозуміння його ідей і призвело до смертельної хвороби.

Кібернетична енциклопедія і Бажан

Глушков повсякчас намагався популяризувати свою галузь. Це з його ініціативи в Київському університеті імені Шевченка відкрили перший в СРСР факультет кібернетики.

Амбітним був і проект першої в світі кібернетичної енциклопедії. У ній бралися до уваги і філософські та біологічні проблеми кібернетики, перспективи розвитку штучного інтелекту.

Український варіант вийшов 1973 року, і лише за рік з'явилося російськомовне видання. Академіка Віктора Глушкова, який над українською ідентичністю, схоже, не надто застановлявся, трохи обманув тоді академік Микола Бажан.

Вони, до речі, обоє належали не лише до інтелектуальної, але й до владної еліти, обиралися членами Центрального комітету комуністичної партії України. Поет-інтелектуаліст, Бажан був надзвичайно чутливим до нових наукових ідей та перспектив.

Тож керована Миколою Платоновичем Головна редакція Української Радянської Енциклопедії взялася за підготовку кібернетичного двотомника. Колектив уже здійснив цілу низку видань, але переважно з гуманітарної царини. Вийшла сімнадцятитомна Українська Радянська Енциклопедія, історія українського мистецтва у 6-ти томах, 26 томів "Історії міст і сіл Української РСР", низка галузевих словників.

Найбільше проблем там виникало цензурного характеру. Треба було пильно стежити, аби не згадати якогось "українського буржуазного націоналіста". Деякі персоналії Микола Бажан ходив спеціально узгоджувати навіть до секретаря Центрального комітету КПУ з ідеології.

Тут же починали майже з нуля. І труднощі постали інші. Треба було розробляти, вивіряти й усталювати термінологію, перекладати писані переважно російською статті, - однак гра таки була варта свічок.

Копирайт изображения Укрінформ
Image caption Дітище Віктора Глушкова і його учнів - електронно-обчислювальна машина "Мир-1"

Мовою радянської науки була переважно російська. Нею вимагалося перекладати всі дисертації для затвердження у Москві. Навіть коли йшлося про історію України чи українську культуру. Це якраз часи найвищої русифікаційної хвилі.

Втім, Бажан послідовно йде проти течії, хоч і уникаючи конфліктів та відкритих протистоянь. Цей тихий спротив був доволі результативним.

Очільник енциклопедичного видавництва зробив усе, від нього залежне, аби перша в світі енциклопедія кібернетики вийшла таки українською.

"Фізики і лірики"

Микола Бажан видається одним з небагатьох тоді, хто розумів роль механізму знання як механізму владного, механізму контролю, підпорядкування й поневолювання. Саме ця сфера і стала лінією його оборони, його проектом протистояння радянській системі.

Йшлося - не мало й не багато - про те, аби поняття "радянська наука" не ототожнювалося з поняттям "російська наука". Як і про обстоювання національного престижу. Глушковська енциклопедія - це ще й можливість модернізації та збагачення лексики, піднесення самого статусу національної мови.

Глушков цими амбіціями не хотів перейматися, тож його вдалося переконати лише аргументом, що українською росіяни не читатимуть, а друге видання, мовляв, устигнуть, після апробації, поліпшити й допрацювати.

Резонанс виявився великим, і то не лише науковий, але й культурний. Саме словосполучення "перша в світі" десь викликало радісний подив тріумфаторів. Іван Драч навіть присвятив знаменній події вірша: чи не Бажанове захоплення надихнуло "філолога, кіношника, поета" на цей панегірик "кореляційним функціям й інтегральним схемам".

Драч пише про "жагу енциклопедій", виповідає шістдесятницький пієтет перед здобутками науково-технічної революції, він, автор віршів про "синхрофазотрони" й "кібермашини", стверджує долученість поезії до наймодерновіших технічних "див" епохи, ставлячи знак рівності між сенсом складності квітки - і комп'ютера.

Це ж якраз відлунала гучна натоді дискусія "фізиків і ліриків", коли перші вимагали викинути геть "допотопну" поезію й марні сентименти, а другі доводили, що поезії підвладне осмислення будь-якого людського досвіду.

Є у Драчевому по-молодечому задиристому "На дні роси, або Внутрішньому діалозі з приводу випуску енциклопедії кібернетики" й нагадування про те, що "ущемили гонор" "вельможній Америці": втім Америка Америкою, а в підтексті годі не вловити задоволення щодо пріоритетності української енциклопедії над російською.

До речі, побутує легенда, що коли Глушков читав лекції в Сполучених Штатах, де він був на запрошення компанії ІВМ, то його уважно конспектував студент Біл Гейтс. Навіть коли це й легенда, то вона значуща, бо персональні комп'ютери таки підривали радянську владу, не вписувалися в контекст цінностей тоталітарної держави.

Ніхто тоді, мабуть, не думав, що невдовзі найвитонченіші лірики писатимуть вірші не в зошитах, а в отих згаданих Віктором Глушковим "електронних блокнотах", послуговуючися не перами, а клавіатурами.

Так що поетизація "інтегральних схем" виявилася, зрештою, дуже актуальною.

Новини на цю ж тему