Як проводять фестивалі вуличної їжі у Франції

фестиваль вуличної їжі Копирайт изображения Євгенія Руденко

"Поїсти - це добре, а добряче наїстися - ще краще", - свого часу написав французький письменник Анатоль Франс. І ці його слова дуже чітко відображають ставлення французів до їжі, тож гастрономічні фестивалі тут проводять регулярно, і вони різняться від одного регіону країни до іншого.

Ліон вважають кулінарною столицею Франції - буржуазним містом із понад сотнею ресторанів з Мішленівськими зірками, поруч із якими присусідилися традиційні ліонські бушони, де подають винятково місцеву кухню.

Але Ліон не був би Ліоном, якби поруч із рестораном одного з найкращих шеф-кухарів Франції Поля Бокюза не можна було купити турецький кебаб чи тоненькі млинці з конфітюром або солоною карамеллю.

Саме останнім смакотам - вуличній їжі - у Ліоні вирішили присвятити цілий фестиваль, але просто бургерами чи картоплею фрі не обмежились.

Гуакамоле, фіш енд чіпс (Fish & Chips), фалафель, сендвіч із морськими гадами й рукколою, куточок із барбекю та різними снеками… Тут і справді можна добряче наїстися!

Однією з родзинок фестивалю стало те, що до нього приєдналися найкращі шеф-кухарі Франції (а їх тут щороку обирають під час дуже непростого конкурсу).

Відповідно, вийшло, що їжа ніби і вулична, але має вигляд кулінарного мистецтва. Щоправда, чим відоміший шеф, тим меншою і дорожчою стає його страва.

Ціни на фестивалі не кусаються, але й дешевими їх не назвеш. Якщо перейти до конкретики, то отакі маленькі гамбургери продавалися за 6 євро кожен.

Копирайт изображения Євгенія Руденко

Власна валюта, щоб уникнути черг

Але загалом середня ціна страви коливається від 4 до 6 євро. До цього треба ще додати плату за вхід - 5 євро.

Хоча самих грошей тут не побачиш. Організатори кажуть, що через велику кількість відвідувачів вирішили встановити власну валюту і таким чином уникнути довгих черг.

Валюту фестивалю назвали тематично - "les miams", що можна перекласти як "нями". Отримати їх можна відразу на вході - поміняти євро на нями, і вже ними розраховуватися за їжу, обмінний курс: 1 ням - 2 євро.

Копирайт изображения Євгенія Руденко

"Ми прийшли сюди за атмосферою, можна познайомитися і поїсти різні цікаві речі. А ввечері тут ще й класна електронна музика", - каже студент Сильван.

Заглядати в тарілку одне одного - і справді чудовий спосіб познайомитися. Взагалі, незвично бачити сотні людей, які безспосередньо питають один одного: "А що ви таке їсте?", "А де сами ви це взяли?", "І як, смачно?"

Зазвичай такі бесіди завершуються вже за великим спільним столом, де всі говорять лише про одне - їжу, але дуже елегантно - обговорюють смаки і спеції різних куточків світу, вправність шеф-кухарів і в якому ресторані краще спробувати ту чи іншу кухню.

Екологія понад усе

Впадає в очі також екологічність дійства.

Їжу подають переважно в паперових упаковках, а напої розливають у великі келихи з міцного пластику, за кожен із яких треба доплатити 1 євро. Гроші повертають на виході, коли віддаєш використаний келих.

Та й дітей привчають до здорової їжі - кухар вчить їх робити свистульки з корисних овочів - моркви, брокколі, редиски.

При цьому діти радісно свистять у свої моркви і гризуть їх, самі того не помічаючи.

Копирайт изображения Євгенія Руденко

Однак розрахований фестиваль переважно на молодь - людей старшого віку тут не побачиш. І це не тому, що вони не люблять пробувати щось нове, просто сама атмосфера не надихає: дуже прості лавки, на які не можна спертися, мало місця, де взагалі можна сісти і, звісно ж, уже згадана електронна музика, через яку мало чути свого співрозмовника або краще сказати "спів'їдника".

Тож у той час, як молодь, пританцьовуючи, пізнає нові смаки стрітфуду, люди старшого віку все ж віддають перевагу спокійному недільному обіду в ресторані, бажано на сонячній терасі. Кожному - своє.

Новини на цю ж тему