BBCUkrainian.com
Російська
Румунська
Інші мови
 
Останнє поновлення: середа, 24 жовтня 2007 p., 12:28 GMT 15:28 за Києвом
 
Перешліть цю сторінку другові Версія для друку
2008-ий оголошений роком пам'яті жертв Голодомору
 

 
 
Ющенко
Президент Ющенко на Харківщині
Президент Віктор Ющенко оголосив 2008-й рік роком пам'яти жертв Голодомору, назвавши ту сторінку історії українського народу найбільшою трагедією у цілому світі.

Промовляючи в Харкові на засіданні координаційної ради з підготовки до 75-х роковин Голодомору, президент скритикував владу всіх рівнів за недостатню, на його думку, роботу з увіковічення пам‘яти замордованих голодом у тридцятих роках минулого століття.

Дослідники українського Голодомору кажуть, що найбільше могил без хрестів – на Харківщині, бо тут жертвами голоду став кожен четвертий, а в цілому замордовано 2 мільйони людей.

Це головна причина того, що напередодні 75-роковин національної трагедії президент Віктор Ющенко вибрав Харків, аби нагадати владоможцям різних рівнів про їхній обов’язок пам‘ятати і не давати іншим забути, що в роки Голодомору в українських селах загинуло більше людей, ніж у Другій світовій війні.

Офіційне вшанування 75-х роковин Голодомору 30-х років має розпочатися в листопаді, але ще в березні Віктор Ющенко створив координаційну раду для належної організації та проведення скорботних заходів. Однак, судячи з промови на засіданні Харкові, яке відбулося за місяць до вшанування державою жертв Голодомору, влада всіх рівнів, за оцінкою президента, зробила упродовж останнього року замало, аби вважати ту роботу адекватною вимогам суспільства.

 Слово пам‘ять має той самий корінь, що й пам‘ятник. Якщо ви хочете, щоб будь-яка сторінка української історії була пам‘яттю, нам треба зберегти свідчення будь-якого формату: нам потрібний фільм, нам потрібний реєстр, нам потрібна книга, нам потрібний пам‘ятник.
 
Віктор Ющенко

Назвавши гідне увічнення пам‘яті загиблих від голоду обов‘язком влади, Ющенко пообіцяв вже найближчими днями видати указ, в якому назвати ті обласні та районні адміністрації, де, як він висловився, «палець об палець ніхто не вдарив за останній рік». Із сказаного на адресу Харківської влади можна спрогнозувати, що в обіцяному президентом Указі знайдеться місце і їй.

«Слово пам‘ять має той самий корінь, що й пам‘ятник. Якщо ви хочете, щоб будь-яка сторінка української історії була пам‘яттю, нам треба зберегти свідчення будь-якого формату: нам потрібний фільм, нам потрібний реєстр, нам потрібна книга, нам потрібний пам‘ятник».

Очевидці Голодомору кажуть, що стерти пам‘ять про замордованих голодом для комуністичної влади було не менш важливим, аніж знищити українське селянство в 30-х роках. А тому масштаби голоду і досі багато хто в Україні ставить під сумнів. Історики називають парадоксом, що такі настрої найбільш поширені в південно-східних областях, які втратили найбільше людей.

 І немає сумнівів у мене – немає сумнівів! – що як тільки-но почне працювати український парламент, ми знайдемо сили, енергії, розуму, мужності, щоб прийняти пропозицію президента про встановлення кримінальної відповідальності за заперечення Голодомору і Голокосту.
 
Віктор Ющенко

Ще один парадокс сучасні дослідники бачать у тому, що український парламент лише торік визнав Голодомор геноцидом українського народу. По тому, як це зробила низка парламентів світу. Не голосували за те рішення Верховної Ради комуністи, які, за словами їхнього лідера Петра Симоненка, вважають, що ще наприкінці 80-х компартія радянського Союзу сказала своє ставлення до тих подій.

«Якщо ми говоримо про 32-33-й рік, то ще до 1990-го року політбюро ЦК Компартії України видало збірник документів, які мають відношення до цих подій».

Втім попри те, що за визнання голодомору геноцидом у минулому парламенті не голосували комуністи й фракція регіонів, Віктор Ющенко впевнений, що саме тема Голодомору здатна об‘єднати більшість та меншість в оновленій, достроково обраній Верховній Раді.

«І немає сумнівів у мене – немає сумнівів! – що як тільки-но почне працювати український парламент, ми знайдемо сили, енергії, розуму, мужності, щоб прийняти пропозицію президента про встановлення кримінальної відповідальності за заперечення Голодомору і Голокосту».

 Я вважаю, що не можна їздити по кістках, не можна будувати на кістках, не можна забувати тих злочинів, які чинили з українськими селянами. Я вважаю, що це має бути зроблено, і що пам’ятники мають бути поставлені, і що прізвища мають бути відомі і оголошені, щоб люди знали, де знаходяться їхні предки. Я вважаю, що це правильно.
 
Ігор Юхновський

Крім селянства, внаслідок голодомору в Україні був винищений цілий культурний прошарок народних співців – кобзарів. І тут знову говоримо про Харків. Взимку 1934 року в цьому місті відбувся всеукраїнський конгрес лірників та бандуристів, на яких за різними даними зібралися близько 300 кращих народних співців України. Усіх їх знищив НКВС.

Нині, за спостереженнями Віктора Ющенка, навіть не в кожному селі Харківщини є пам‘ятники-нагадування українцям про Голодомор, який президент вважає найбільшою у світі людською трагедією. Торік проти спорудження меморіального комплексу у самому Харкові виступила очолювана представником Партії Регіонів Михайлом Добкіним влада міста, яка назвала більш підходящим місцем для того територію області – мовляв, найбільше загинуло від голоду сільських мешканців.

Досі не споруджено меморіальний комплекс жертвам Голодомору і в Києві, попри те, що Верховна Рада зобов‘язала уряд почати будівництво меморіалу ще у 2004 році. Однак лише 5 днів тому столична містобудівна рада затвердила концепцію комплексу на схилах Дніпра.

Ольга Бетко розмовляла з директором Інституту національної пам’яті, академіком Ігорем Юхновським, і запитала його, як він вважає, яким чином треба говорити правду про голодомор, увічнювати взагалі історичні події, говорити правду таким чином, щоб вона не перетворилася на загальне місце з хрестоматії? І ось, що він сказав в інтерв’ю Бі-Бі-Сі.

Ігор Юхновський: Я вважаю, що не можна їздити по кістках, не можна будувати на кістках, не можна забувати тих злочинів, які чинили з українськими селянами. Я вважаю, що це має бути зроблено, і що пам’ятники мають бути поставлені, і що прізвища мають бути відомі і оголошені, щоб люди знали, де знаходяться їхні предки. Я вважаю, що це правильно.

Бі-Бі-Сі: Якщо пам’ятники будуть поставлені, як Ви вважаєте, що треба зробити, щоб до цих пам’ятників люди приходили, щоб люди знали про що йдеться?

Селянам не дозволяли залишати охоплені голодом райони

Ігор Юхновський: Серед імен, які померли, вони мають нащадків своїх. Як не дивно, але нащадки тих людей в більшості є у містах, через те, що батьки віддавали своїх дітей в дитячі будинки, віддавали своїх дітей у міста, щоб вони там прогодувалися. І в більшості, як не дивно, ці нащадки колишніх голодуючих селян дуже багато живуть в містах. І вони знають про те, де вони жили, коли вони були дітьми, вони знають назви цих сіл, вони навіть знають, в яких ямах вони поховані. А, може, і не знають. Але якщо будуть відомі прізвища тих людей, які загинули, які повмирали з голоду, якщо буде поставлено пам’ятники, якщо буде зроблена книга пам’яті даного села чи даного району, то я думаю, що люди будуть приїжджати на ці місця. Бо фактично Ющенко має на увазі прийняти ще один закон, де буде визначена величина кримінальної відповідальності за невизнання голодомору геноцидом.

Бі-Бі-Сі: Як, до речі, Ви ставитесь до цієї пропозиції, зробити карним злочином заперечення голодомору і голокосту?

Ігор Юхновський: Президент внесе проект закону про кримінальну відповідальність за невизнання геноцидом голодомору 1932-33-го року і голокосту. Я вважаю, що це правильно, і цього вимагає конвенція 1948-го року.

Бі-Бі-Сі: А чому Ви вважаєте, що це правильно? Чому, на вашу думку, потрібна саме карна відповідальність?

Ігор Юхновський: Тому що дуже багато людей у цій країні, які не визнають голодомор 1932-33-го року геноцидом, і які взагалі не визнають існування голоду. Ми мали справу з таким незвичайним явищем, коли частина села вмирала, а частина села фактично витрясала остатки їжі у вмираючих сімей і забирали їхнє майно, просто грабували їхнє майно, то все це має бути відоме.

Бі-Бі-Сі: Але ж такі жахливі речі, про які Ви говорите, вони приховувалися дуже багато десятиліть, впродовж багатьох поколінь. Тобто люди фактично лише впродовж якихось останніх п’ятнадцяти років починають для себе це відкривати, правда? Тобто, можливо, треба було б більше розповідати правду, більше поширювати ці знання.

Ігор Юхновський: Це все буде зроблено, тобто кожне село матиме свою Книгу пам’яті, кожний район матиме свою Книгу пам’яті, її матиме і область, її матиме і держава. Така державна Книга пам’яті буде в музеї голодомору, який буде споруджено у Києві.

Бі-Бі-Сі: Пане Ігорю, скажіть будь ласка, а як взагалі поширюється, і чи поширюється, визнання голодомору міжнародною спільнотою?

Ігор Юхновський: Деякі держави визнали, а інші держави не хочуть визнати. Та й сама конференція 1988-го року, і 1990-го року, яка була скликана Конгресом Сполучених Штатів Америки, не винесла достатнього заключення про те, що це геноцид, через те, що в законі про геноцид є одне речення, яке говорить, що треба довести, що злочин був зумисно спланованим.

Вважають деякі держави, що такого зумисного планування геноциду 1932-33-го року вони не спостерігали. Але я вважаю, що це невірно, території цих сіл були такі, що люди там були приречені на вимирання. І це було зроблено згідно з постановами, тобто це було зроблено зумисно. І тому, якщо ми ще це послідовно доведемо, то, я думаю, що визнання голодомору геноцидом матиме успіх у багатьох країнах світу.

 
 
Також на цю тему
Читайте також
 
 
Перешліть цю сторінку другові Версія для друку
 
  RSS News Feeds
 
BBC Copyright Logo ^^ На початок сторінки
 
  Головна сторінка| Україна| Бізнес | Світ| Культура i cуспільство| Преса|Докладно| Фотогалереї| Learning English| Погода|Форум
 
  BBC News >> | BBC Sport >> | BBC Weather >> | BBC World Service >> | BBC Languages >>
 
 Технічна допомога|Зв’язок з нами |Про нас|Новини е-поштою|Права та застереження