На Контрактовій не буде кіосків і трамваїв?

макет Контрактової площі

До кінця року має бути затверджено проект реконструкції Контрактової площі на київському Подолі, яка, як очікують, триватиме від 3 до 7 років.

З тим, що Контрактова не може надалі виглядати так, як зараз, погоджуються навіть критики реконструкції. Але вони вважають, що зміни на площі могли б стати прикладом іншого, нового підходу до того, як може розбудовуватися столиця.

Контрактова площа здобула свою назву від зимового ярмарку, який переїхав зі Львова до Києва наприкінці 18 століття, після чергового розподілу Польщі.

Якщо у Львові ярмарок відбувався переважно під час Різдвяних свят, то у Києві час його проведення спочатку посунувся на середину січня – до Водохрещі, і згодом навіть на лютий, – і з середини 19 сторіччя ярмарок відбувався на Стрітення.

Image caption Контрактова площа наприкінці 19 ст.

На ярмарок приїжджала майже вся шляхта південних та західних губерній Російської імперії, купці із Прусії, Англії, Франції, Італії, Данії, Греції. Тут можна було отримати позику під заставу маєтку, або ж програти його у карти, а згодом Контрактовий ярмарок став центром торгівлі зерном та цукром всього Південного краю.

Всі угоди укладалися спочатку у Магістраті, а згодом – у побудованому спеціально для проведення ярмарку Контрактовому будинку. Там же відбувалися концерти і бали, обговорення яких тривало до наступного ярмарку.

Торговище «треба впорядкувати»

Зараз на Контрактовій залишилася лише торгівля, при цьому у своїй найпримітивнішій формі – ятки, кіоски, тумби заполонили весь простір.

Із цим треба щось робити – переконана києвознавець Владислава Осьмак:

“Звичайно, Контрактова площа без торгівлі неможлива, тому ще це – її природа, її сутність. Це торговище відомо з часів Київської Русі. Було би просто нелогічно прибирати саме цю частину історії з Контрактової площі. Але це має бути більш впорядковано, цивілізовано, це не повинно заважати перехожим, це не повинно руйнувати образ Контрактової площі, яка є дуже цікавим комплексом архітектурних пам’яток різних епох, різних стилів, різного призначення. Контрактова площа – це Київ у мініатюрі. Тут є пам’ятки, що пов’язані із традиціями міського самоврядування, із традиціями ярмаркування, як Контрактовий будинок, який у собі також сполучає пам’ять про величезний пласт київської культури – концерти, вистави, славетні імена – Ліст, Вертинський, Пушкін, і цей перелік можна продовжувати.”

Посадовці за комфорт без кіосків

Водночас перший заступник голови Подільської районної адміністрації, яка і є головним замовником та організатором реконструкції, Микола Лук’янюк, каже, що реконструкція здійснюватиметься саме заради створення більшого комфорту для киян та туристів.

На запитання, чому при запланованій на найближчий час реконструкції, на площі кожен день з’являється все більше і більше нових кіосків, або ж, як їх називають чиновники, “малих архітектурних форм,” заступник голови Подільської адміністрації відповів так:

“На жаль, ми не маємо впливу на розміщення малих архітектурних форм, бо сьогодні ці повноваження передані місту. Крім того, щоб написати заявку на знесення, ми більше не маємо ніяких інших повноважень. Нажаль, ці МАПи розмножуються, як гриби, - особливо вночі, - вранці приїжджаєш у район, і обов’язково 3-4 МАПи вже стоять. Ми не даємо дозволів на них. Це наш головний біль сьогодні на Подолі. Але я думаю, що коли ми почнемо реконструкцію, то у цьому питанні наведеться лад.”

Утім, у Київській міській державній адміністрації, на яку кивають у Подільському районі, кажуть, що кіоски та стихійна торгівля будуть прибрані з Контрактової площі.

Виконуючий обов’язки начальника Головного управління містобудування, архітектури та дизайну Сергій Броневицький каже, що разом із кіосками у минуле відійдуть і трамвайні колії.

Крім того, за його словами, може бути розглянуто питання про влаштування підземного археологічного музею, адже саме під Контрактовою, як твердять археологи, знаходяться унікальні рештки городища, якому вже понад тисячу років. Проте археологи побоюються, що справа завершиться будівництвом чергового підземного торгівельного центру або ж парковки.

Реконструкція почнеться з Узвозу

Загалом, наразі достеменно відомо, що реконструкція почнеться із Андріївського узвозу, де полагодять підземні комунікації та відремонтують бруківку, а також облаштують нові торгівельні місця для митців, що торгують своїми виробами на цій вулиці.

Далі реконструкція відбуватиметься на вулиці Сагайдачного, де відреставрують фасади будівель та полагодять дахи. Після цього настане черга Контрактової площі, де спочатку також замінять застарілі комунікації, а також змінять транспортну розв’язку, прибравши трамвай. Відтак, сама площа стане пішохідною зоною. Тільки на другому етапі, як розповів Микола Лук”янюк, передбачається добудова так званого “комплексу Гесте.”

Комплекс Гесте

Ще при будівництві Контрактового будинку на початку 19 століття, його автор шотландський архітектор Вільям Гесте запланував цілий комплекс громадських будівель – пошту, магістрат та Контрактовий будинок. Проте лише останній перетворився із креслень на реальну будівлю. Саме нереалізовані двісті років тому проекти Гесте і хочуть нині втілити при реконструкції Контрактової площі. Але крім того, є плани відновити і Старий Магістрат, заміну якого, власне, і проектував Гесте.

Він може бути розташований у невеличкому сквері, між фонтаном Самсона та пам’ятником Григорію Сковороді. У цій будівлі, яку чиновники, всупереч історикам, вже стали називати “Козацьким магістратом,” за версією Подільської адміністрації, може бути розташований музей Подолу, який втратив своє приміщення після того, як там розташувалася резиденція посла США. Водночас за версією Київської міської держадміністрації, там може з’явитися зал прийомів київського мера.

Суперечливі плани

Такі плани вже викликали занепокоєння у спільноти Києво-Могилянської академії, яка, до певної міри, сприймає Контрактову площу як не чужу для себе територію. Доцент кафедри культурології академії, Ольга Брюховецька, каже, що упорядкування площі не викликає жодних заперечень, а от багатомільйонна, як виглядає з проектів, реконструкція, породжує багато питань. І перше серед них – а чи потрібна вона взагалі:

“Нам не потрібні тут нові псевдоісторичні побудови. Це є абсолютно дика річ, яка відбувається у Києві, і яка насправді стосується не тільки смаків, але й економічних інтересів тих же “інвесторів.” Не потрібно сперечатися на рівні “а де ж взяти гроші?” Треба запитати, чи варто тут взагалі щось робити, і що саме варто робити? Можливо, як коштів немає, то краще нічого не робити, просто прибрати усе зайве, що тут з’явилося. Можливо, треба ставити під сумнів такого типу нагальні ремонти? Чи справді треба запрошувати інвесторів? Можливо, варто просто очистити територію і віддати її для публічного використання, запитати у людей, чи їм потрібен тут новий торгівельний центр чи щось інше?”

Ольга Брюховецька також каже, що реконструкція Контрактової могла б стати прикладом нового підходу як до містобудівництва, так і спілкування влади із громадою міста:

“Є ідея запросити сюди міжнародну спільноту архітекторів, які б запропонували своє бачення відповідно до потреб громади щодо цієї площі. Це показало б, що насправді можна не лише забудовувати все і скрізь, хоча я розумію: лише це і турбує владу, але місто належить людям, і простір можна трансформувати по-різному.”

Альтернативна забудова

Із тим, що Контрактова могла б стати альтернативою тому, як забудовується Київ впродовж останнього десятиліття, погоджується і Катерина Рубан із Центру візуальної культури:

“Оце штампування однакових прикрас на фасадах, знову і знову повернення до цього стилю умовно кажучи 19 століття, вже набридло. Хоча, зрозуміло, що головна ідея такого будівництва – функціональна, тобто, будується простір, який потім легко продається. Щоб його легко перепродавати, він не несе на собі якихось новаторських чи естетичних функцій. Тобто це просто торгівельні площі. Але тут я була би надзвичайно рада, якби міська влада оголосила конкурс, і були б запрошені українські та закордонні митці, які б запропонували справді щось нове, чого ми не очікуємо.”

Водночас Катерина Рубан каже, що прибирання кіосків з Контрактової площі не вирішить проблему – існування певного прошарку людей, які створюють попит на подібні “малі архітектурні форми:”

“Власне, кіоски існують тут дуже органічно, бо існують люди, які ними користуються. Всі ці ятки у переході, що так само намагаються прибрати, а вони з’являються знову, - вони свідчать про те, що не всі можуть піти до “Пузатої хати” чи “Трапезної,” а просто на ходу купують пиріжок, і так і існують. Кіоски – це наслідок цього, і вирішувати цю проблему простим прибиранням – це буде так, як на Майдані у “трубі”, з якої прибрали бомжів. Але це ж не вирішило проблеми?”

Тим часом перший заступник голови Подільської районної адміністрації Микола Лук’янюк, який обіцяє розпочати боротьбу із кіосками одразу після початку реконструкції, каже, що проект реконструкції Контрактової є безальтернативним, його просто можуть або схвалити, або відхилити. А от чого не буде на Контрактовій – так це сучасної архітектури:

“Сьогодні не можна сказати, що ми будемо проводити реконструкцію із новими сучасними будівлями. Наскільки я чую, то всі мене питають, чи не буде тут скла і металу? Тобто такого ми тут не плануємо. Все буде відроджуватися у нашому стародавньому стилі. Більше того - всі архітектори говорять про це, і через це ми не запрошуватимемо іноземних архітекторів, аби розбудовувати все у сучасному стилі. Є проект, і альтернативи не розробляється. З того, що я чую на містобудівних радах, всі погоджуються саме у такому стилі все розробити.”

Безальтернативність у питаннях, пов’язаних із будівництвом нових об’єктів чи відновленням старих в Україні є системною – каже активістка групи “Збережемо старий Київ” Інна Совсун. Справа у тому, що громадські слухання відбуваються, фактично, формально, вже після того, як у розробку певного проекту вкладено великі гроші, і його затверджено:

“Тут треба говорити про системну проблему, бо у нас громадські слухання проходять вже після того, як проект затвердила містобудівна рада. Які тут є варіанти? Або люди затверджують його у повному варіанті, або не затверджують. Варіант із не затвердженням є малоймовірним, тому що ми добре розуміємо, скільки грошей вкладається у саму тільки розробку проекту. Відповідно, після того, як замовник вже вклав стільки грошей у розробку проекту, він зробить все можливе для того, щоб громадські слухання ухвалили рішення на його користь. Ця проблема стосується не тільки забудови Подолу. Це є загальною проблемою українського законодавства щодо містобудівної політики. Але щодо Подолу, то ситуація є особливо болісною, бо тут ідеться про величезну територію, яка має величезне історичне, культурне, архітектурне значення.”

Пам’ятник Петру Могилі

Про те, як далі розгортатимуться події довкола реконструкції Контрактової площі, може свідчити історія із розробкою пам’ятника Петру Могилі – засновнику Могилянської академії – вважає києвознавець Владислава Осьмак. Несподівано громаді було представлено вже готовий проект, на втілення якого має піти понад 10 мільйонів гривень, хоча архітектори і скульптори оцінюють вартість подібних пам’ятників на порядок нижче:

“Навпроти першого корпусу Києво-Могилянської Академії планується встановити велетенський пам’ятник Петру Могилі, який викликав, принаймні у тому вигляді, як ми його бачили на проекті, просто жах. Він незграбний, незугарний, велетенський. Крім того, зовнішній вигляд Могили у цьому пам’ятнику абсолютно не відповідає характеру цієї історичної фігури. Могила був палким борцем, він був надзвичайно дієвою, активною людиною. Натомість у пам’ятнику ми бачимо такого собі сибарита, який напівлежить на масивному гранітному постаменті – “відпочиває на лаврах.” Його розміри також дивні – він затулить собою принаймні третину першого корпусу “Могилянки.” А цей будинок є історичною пам’яткою, яку проектував головний архітектор Києва Андрій Меленський, і його фасад також заслуговує на те, щоб його можна було добре бачити.”

Водночас, як вважає києвознавець Владислава Осьмак, при всій потребі у змінах на Контрактовій, якщо при розробці проекту реконструкції влада знову не дослухається до громадськості, які це було із багатьма іншими реконструкціями, після змін на площі знову не знайдеться місця для пересічних киян та туристів:

“На Контрактовій площі темно і брудно. Тут збираються всі місцеві маргінали. Тут завжди брудна лайка. Коли тут буде зала прийомів мерії, маргіналів не буде. Але знову для городян місця не залишиться. Йдеться про те, що Контрактова площа, якщо громадськість на ситуацію не вплине, якщо це все буде випущено з поля зору, перетвориться на чиюсь приватну власність: чи то міської адміністрації, чи то якоїсь конкретної особи. Все може бути – історія знає приклади.”