Останнє поновлення: Четвер, 28 жовтень, 2010 p., 17:43 GMT 20:43 за Києвом

Сергій Жадан. 'Ворошиловград'

Сергій Жадан. "Ворошиловград". Харків, 2010, видавництво "Фоліо". 442 стор.

Книжкова премія Української служби Бі-Бі-Сі "Книга року Бі-Бі-Сі" представляє кожну з 32 книжок Довгого списку (претендентів на звання Книги року): обкладинка, перша сторінка тексту, фото автора та короткий відгук одного чи кількох експертів.

Клацнути Тут - сторінка Книги року Бі-Бі-Сі 2010.

Сергій Жадан народився в 1974 році на Луганщині. Тоді Луганськ називався "Ворошиловград" - так, як називається остання книга Жадана, яка претендує на звання "Книги року Бі-Бі-Сі 2010". Проте живе й пише він у Харкові, і дехто навіть говорить про "харківську школу" в сучасній українській літературі, на чолі з Жаданом.

Сергій Жадан - поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Автор, серед іншого, поетичних збірників "Цитатник" "Генерал Юда", "Пепсі", "Балади про війну і відбудову", "Марадона".

Перша сторінка

Перша сторінка роману Сергія Жадана

Збільшити зображення

Серед його прози також - "Біг Мак" (2003), "Депеш Мод" (2004), "Anarchy in the UKr" (2005), "Гімн демократичної молоді". Клацнути Книга вибраних творів Сергія Жадана "Капітал" стала Книгою року Бі-Бі-Сі 2006 (у 2005-2006 роках правила премії дозволяли участь у конкурсі збірок і публіцистики).

Клацнути Тут можна читати і слухати інтерактивне інтерв'ю з Сергієм Жаданом та Вірою Агеєвою (тоді Сергій Жадан, як переможець попереднього року, був членом журі книжкової премії) на хвилях Бі-Бі-Сі (2007 рік).

Експерт Бі-Бі-Сі, блогер "Української правди" Ірина Славінська представляє роман Сергія Жадана "Ворошиловград".

"Прекрасний роман із усіма можливими чеснотами: сюжет, голос оповідача, вдале місце дії. Мені особисто після прочитання захотілося поїхати в гості до родичів у Харківську область.

Безперечним новаторством Жадана є те, що він примудрився написати той-таки трендовий, але "не такий поморочений" текст про пошуки генетичної пам’яті. Хочеться відзначити плідне використання autofictionality - сплітання повністю особливої та нової художньої реальності з фрагментів об’єктивної дійсності.

Трохи напружив невластивий Жадану дидактизм, але пафос вдалося згасити низкою вдалих гумористичних, іронічних і сатиричних епізодів. З корисних дидактичних меседжів відзначу хіба що ідею "не кидайте одне одного".

Ще ніколи Жадан не був таким Жаданом".

Автор Сергій Жадан

Автор Сергій Жадан

Експерт Бі-Бі-Сі, журналіст і депутат Ольга Герасим'юк - про "Ворошиловград".

"Я не лiтературний критик. Я книжки їм i п'ю. А також вони замiняють менi транквiлiзатори й знеболювальне, а ще - "од голови", як кажуть у мене, в моєму Пирятинi. Тому й говорити про Жадана можу виключно з цих партикулярно позицiй.

"А стояв передi мною, просто бiля мого крiсла, важкий i гарячий, нiби серпневе повiтря, Iкарус. Цей запах нi з чим не сплутаєш, так пахнуть трупи пiсля воскресiння".

Цей Iкарус кривавого кольору, що в якомусь мiсцi роману перехняблено став на всi колеса, як пес, що обтрушується пiсля купання, важко перевiв подих, перемкнув швидкiсть, i поповзом рушив на мене. З автобусного нутра повiяло смертю i нiкотином. Цей перeмазаний гряззю i кров'ю грiб на колесах знайомий менi iз юностi.

Я влiзала в те нутро, забите несвiжими тiлами подорожнiх так щiльно, що нiхто не тримався руками нi за що - всi стоячи лежали одне на одному... Я втягувала туди за собою сумку, напхану картоплею й закатками, я звично ковтала сльози ненавистi до цiєї дороги з дому до Києва, в унiверситет, задля якої пiсля вихiдних у батькiв мусила вставати о 4 i тягти по-темному пiшки оту центнерну сумку з харчами на станцiю, де нiколи не було бiлетiв на цей смердючий Iкарус, i треба було ще й "рiшать" його з водiєм за троячку в кишеню...

Я читаю Жадана й не плачу, а щось таке ... Сьогоднi, коли приїжджаю додому з Києва, який бiльше не ненавиджу, зупиняю авто на пирятинськiй станцiї ( фiгурально це там само, куди вiтрами авантюри втягло у воронку Германа) й подовгу дивлюся на платформу, де вже постирали й зачовгали мої слiди... А потiм повiльно iду мiстом i думаю - про те, що "хочу вiдновити авiацiйнi перевезення в цьому мiстi, де всi виявилися cлабаками й за***нцями i дозволили нагинати себе рiзним м***кам".

Я давно хочу пiдiрвати бомбосховище пiд своєю школою, якою маскували цей об'єкт, i щоби знову напроти мого дому був зоопарк, де тепер хати й городи, а про зоопарк у мiстi i про мавпу, яка тодi в дитинствi була весело показала менi гидкий червоний зад, пам'ятаю тiльки я.

Словом, я читаю Жадана й хотiла би йому сказати, що курка як вiсник cмертi все ще гребеться й кокоче на запилених вулицях тих дiр, з яких нас винесло й розкидало по мiсцях сексесу або кому-як. Бо, як правильно написано на ст.29, всi ми хотiли стати пiлотами. Бiльшiсть iз нас стали лузерами. I все ж деякi з нас, скидаючись на танкicтiв, чий танк згорiв, але бажання воювати лишилося, по щастю чи бiдi звалюються назад у своi дiри, i там таки розумiють, що й нинi ми не ми - як не знайдемо свої слiди на зачовганiй платформi cвого минулого й не залишимося там до якогось наступного вiвторка невiдомо наскiльки усiєю своєю потрьопаною душею, до якої дiйшло: любити навчилася оце тут.

Не думаю, що Жадан збирався витиснути з мене усi цi химинi кури, але хороший художник i не мусить вiдповiдати за кожного, хто сякається сльозами в носовичок бiля його картини чи намагається надряпати в її кутку ( чисто для себе): "Вася був тут теж".

Експерт Бі-Бі-Сі Віра Агеєва, професор УКМА, пише про роман Жадана.

"Роман Сергія Жадана “Ворошиловград” - про молоду людину, яку обставини виштовхують з узвичаєного щодення: треба повертатися до рідного міста, бо раптом безслідно зник брат, а на його бізнес претендують якісь невідомі. Це повернення стало для героя Жадана ностальгічною подорожжю в дитинство.

І якраз спогади породжують відчуття зрідненості і з містом, і з людьми, які потребують допомоги й захисту, але й самі готові прийти на допомогу, коли тобі без неї не обійтися. “Ми змушені рятувати тих, хто нам близький, не відчуваючи іноді, як змінюються обставини і як нас самих починають рятувати близькі нам люди”.

Одна з героїнь вважає, що десь з цього і починається любов. У цій фразі, може, ключ до всього роману, жорстокого, іронічного й сумовито-просвітленого".

Корисні посилання в інтернеті

Найбільш популярні новини

BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS