Біль Чорнобиля мовою "колючого" металу

Наслідки - посвята Чорнобилю
Image caption Наслідки - посвята Чорнобилю. Центральний експонат авторської виставки Василя Сада

У Лондоні відкрилася виставка українського митця Василя Сада -- абстракціоніста зі стажем, який у своїй творчості звернувся до теми Чорнобиля.

Час виставки - напередодні чвертьстолітніх роковин трагедії на ЧАЕС - підкреслює увагу на Заході до самої теми, а також до митців, які до неї зверталися у неординарний спосіб: з допомогою абстракціонізму.

В українському посольстві на відкритті виставки в центрі була робота "Наслідки - посвята Чорнобилю": прорваний дірками метал із червоними силуетами, один із яких за формою трохи скидається на карту України. Цікаво, що Василь Сад народився і виростав на Поліссі, яке з українських теренів найбільше було вражено чорнобильською радіацією.

І хоча Сад поїхав вчитися на художника в Одесу, де живе й працює, однак у душі, вочевидь, залишився з малою батьківщиною на Поліссі.

"Він не порвав з Поліссям, він не поривав зі своїм корінням і це дуже важливо", - каже Лілія Рогова, директор лондонської галереї "Артелія", яка виводить Сада в світ британських поціновувачів мистецтва. Художних, за її словами, набирав візерункових мотивів з українських писанок або вишитих рушників - як, скажімо, на картині "Хрести" (1995).

Image caption Де мистецтво - там і шанувальники

Ірина Старк, куратор виставки, сказала Бі-Бі-Сі: "Василь Сад - творець неординарний, адже в СРСР абстрактний живопис був не дуже популярним, не дуже вітався офіційно. Він не конформіст. Адже, як справжній асбракціоніст, він міг вважатися "отказніком" в СРСР - таким, як він, відмовляли в офіційних почестях і визнанні".

"Хто б міг подумати, що людина в своїй творчості перейде від "холста" до заліза, адже вчили переважно писати пейзажі та портрети. Вийшовши в абстракцію, Василь Сад також фактично відійшов від буднів соцреалізму, до якого вдавалися багато його колег", - додає Ірина Старк.

Визнання до Василя Сада прийшло лише в часи перебудови Горбачова. Роботи митця дуже сучасні - тобто, вони (навіть виконані у 70-80-ті роки) можуть прикрасити не лише приватні колекції чи музеї, а й банки чи юридичні контори, де смаки диктують потяг до надсучасного і такого, що впадає у вічі незвичністю.

Роботи Василя Сада є в Національному музеї Укаїни, музеї сучасного мистецтва, а також - у приватних колекціях у США, Канаді, Британії, Італії, Україні та Росії.

Лілії Роговій, головному двигуну виставки, в Саді подобається, зокрема, його нонконформізм уже і в сучасних умовах: "Він не комерціалізував своє мистецтво. Але цікаво те, що він звернувся до металу, використовує колючість металу в своїх творах".

Image caption Василь Сад. Самого митця на відкритті виставки не було

А Тамара Демиденко, лондонська галеристка і промоутер українського мистецтва, додає: "Кожне творіння відображає внутрішній світ творця. Кожна картина також має свою душу і шукає рідну їй душу - тобто того, хто купує і насолоджується".

За словами пані Тамари, Василю Саду вдалося передати трагедію України (Чорнобиль), але мовою, зрозумілою не лише українцям.

Однак у творчості Сада присутня не лише українська тема - скажімо, увагу багатьох привернула робота "Берлінський мур", виконана за мотивами історичного 1989-го року, коли, власне, і впала Берлінська стіна, поклавши край десятиліттям розподілу Європи. Та й, наприклад, робота "Ніч в Одесі" (1995) виходить за рамки суто національного.

Наразі важко сказати, як "піде" у Лондоні творчість Василя Сада. Але є вже ознаки, що непогано. Пізніше цього року деякі роботи Василя Сада будуть виставлятися на аукціонах "Мак-Дугалс" і "Філліпс де Пюрі".

Image caption Лілія Рогова і посол Хандогій

"Садові за 60, але творить він дуже модерно. Потрапити на престижні аукціони сучасного мистецтва надзвичайно важко. Конкуренція просто шалена", - каже Наталя Шевченко-Хандогій, поціновувач мистецтва і дружина посла України.- "Якщо роботи відбирають престижні аукціони, це вже говорить само за себе!"

А один із відвідувачів-англійців сказав Бі-Бі-Сі, що мистецтство Сада є "вибуховим". "Садові затісно в межах лише України, це ознака того, що Сад - митець не парохіальний, і такі люди як він є свідченням того, що Україна - це не периферія Європи".