Навздогін сонцю: чи перейдуть церкви на "новий" календар?

Водохреща Копирайт изображения AFP
Image caption Якщо українські церкви колись перейдуть на григоріанський календар, то Водохреща святкуватимуть 6 січня, а Різдво - 25 грудня

Українські церкви, попри всі розбіжності, об’єднує щонайменше одна особливість: усі вони, на відміну від більшості християнського світу, користуються астрономічно застарілим календарем, розробленим ще за Юлія Цезаря і названим на його честь.

Юліанським календарем, який відстає від астрономічного на 13 днів, послуговуються як православні конфесії, так і Греко-католицька церква. Тоді як світська Україна разом з більшістю інших країн вже майже 100 років живе за точнішим – григоріанським, запровадженим у XVI ст.

Саме ця невідповідність і зумовлює те, що українці, на відміну від решти світу, святкують Різдво після, а не до Нового року, який припадає на Різдвяний піст. А сам Новий рік відзначають двічі – за новим і старим стилями.

На питання про те, чи перейдуть українські церкви на григоріанський календар, однозначної відповіді не дають ані церковники, ані релігієзнавці. Дехто вважає, що такий перехід наблизив би Україну до решти цивілізованого західного світу. Тоді як прибічники наявного стану речей кажуть, що переваги "старого" стилю доведені часом, він не створює жодних незручностей і додає українським зимовим святкуванням родзинки.

Питання про перехід православної церкви на григоріанський календар можуть вирішити в 2015 році на Всеправославному соборі, сказав ВВС Україна релігієзнавець і теолог Юрій Чорноморець. Про підготовку до такого собору в Стамбулі раніше заявив Константинопольський патріарх Варфоломій.

Однак, за словами експерта, питання скоріше в тому, чи відбудеться сам цей собор, провести який планують ще з 1960-х років.

Покращення від папи Георга

До 1918 року за юліанським календарем офіційно жила вся Російська імперія, до складу якої входила більшість території України.

Цей календар, введений в 45 році до н.е. в іншій імперії - Римській, був свого часу революційним, адже вперше ввів поняття високосного року.

Тодішні астрономи знали, що Земля, описуючи за рік коло навкруги Сонця, встигає за цей час зробити 365,25 обертів довкола своєї осі.

Іншими словами, насправді рік триває 365 діб та ще шість годин зверху.

Здавалось би, яка різниця, адже це все умовності. Однак далекоглядні вчені знали: якщо ігнорувати ці "умовності", то всього через 240 років 1 січня припадатиме на весну, а ще через 360 це вже буде літо.

Тому й вирішили ввести поправку: раз на чотири роки вводити в календар додатковий 366-й день, який виправить цю дрібну, але прикру "недосконалість" природи.

Та з плином століть точність астрономічних спостережень зросла, і дослідники небесних сфер вирахували, що справжній рік дорівнює не 365,25 доби, а трошки менше. Виходить, календар знову не відповідає справжньому руху сонця.

Це означало, що потрібно було ввести в удосконалену Цезарем схему нову поправку, адже за 15 століть календар відстав від сонця на 10 днів.

1582 року папа Георг XIII затвердив нову, покращену схему літочислення, за якою високосний рік, який ділиться на 400, більше не вважався високосним.

Це ще більше наблизило календар до астрономічного ідеалу.

Однак новинку прийняли не всі і не відразу. Україна (як УНР) офіційно перейшла на григоріанську систему лише три з половиною століття по тому: 16 лютого 1918 року, майже синхронно з Росією.

Того року зима для українців була найкоротшою в історії: посеред лютого завдяки декретові уряду УНР раптово настав березень.

Календар часів Ісуса

У 1920-х один з варіантів нового літочислення прийняли й більшість православних церков світу, однак не російська церква.

Спираючись на декрет радянського уряду про відокремлення церкви від держави, російське православ’я залишило за собою "старий" стиль, яким користується і донині. А з ним – і вся Україна, окрім католицьких та протестантських конфесій.

Юліанський календар, розроблений науковцями дві тисячі років тому для суто практичних потреб, за цей час став органічною частиною російського православ’я. Віряни так і називають його: православний календар.

Одна з причин, чому ортодоксальні церковники в Росії не збираються відмовлятися від цієї схеми обліку днів – у тому, що до юліанського календаря прив’язана так звана пасхалія. Це методика визначення дати Великодня, яку в 325 році затвердив Нікейський собор. А Великдень – найбільше свято для православних.

Крім того, за юліанським календарем Великдень обов’язково має святкуватися після єврейської Пасхи, тоді як григоріанський календар, в силу астрономічно-математичних особливостей, іноді порушує це правило.

"Якщо єпископ, пресвітер чи диякон святкуватиме Пасху перед весняним рівноденням з юдеями, позбавляється священного сану", - сказано в Апостольських правилах, які церква приписує учням Ісуса.

Серед інших аргументів наводять і те, що за юліанським календарем жив сам Ісус Христос. Згадують і про благодатний вогонь, який, як твердять церковники, сходить у Вифлеємі саме напередодні православного Великодня, а не католицько-протестантського.

"Разом з православними братами"

Однак далеко не всі ієрархи в російському православ’ї налаштовані проти "нового" стилю.

У 2011 році митрополит Іларіон (Алфеєв), постійний член Священного синоду РПЦ, в інтерв’ю російському телебаченню сказав, що церкві нічого не заважає перейти на григоріанський календар. Питання лише в тому, чи потрібно це робити і що це дасть, каже ієрарх.

Водночас він припустив, що "всередині Церкви визріє розуміння того, що необхідно якось міняти календар", після чого це й відбудеться.

Теоретично не проти григоріанського календаря і в Українській греко-католицькій церкви, деякі закордонні єпархії якої вже давно послуговуються ним. Однак патріарх УГКЦ Святослав (Шевчук) каже, що це питання церква вирішуватиме "разом із нашими православними братами".

Це питання не належить до догматичних і має долати церковні розколи, а не спричиняти нові, застерігає очільник греко-католиків.

Про те, що церковний календар – це лише умовність, яка має віддалене відношення до віри в Бога, каже і релігієзнавець Юрій Чорноморець.

За його словами, українських християн відділяє від решти світу не календар, а "те, що вони мало християни" і бояться будь-якої соціальної і політичної активності.

Пан Чорноморець додає: "На фоні нашої боязні те, що ми щось там не святкуємо, це вже нюанси".