Герої Євромайдану: куди поділись обличчя протесту

Майдан Копирайт изображения UNIAN
Image caption Протести під час Євромайдану

Протести на Євромайдані винесли на гребінь слави до того майже невідомих політиків та активістів, які стали обличчями революції.

За три роки багато з них зробили стрімкі політичні кар'єри та опинились на вершині влади, а дехто вже відійшов у тінь або опинився у війську у зоні АТО.

ВВС Україна вирішила простежити долю найвідоміших учасників Євромайдану, яких до того майже ніхто не знав.

"Візитівка Яроша"

До осені 2013 року про одного з керівників організації "Тризуб" з Дніпропетровщини Дмитра Яроша знали хіба що активісти націоналістичних рухів.

Проте вже за рік прізвище Ярош стало відоме на весь світ, а в Росії ним залякували не тільки дітей, а й дорослих.

Під час Євромайдану Дмитро Ярош очолив рух "Правий сектор"- своєрідну коаліцію радикальних учасників протесту, про яких вголос почали говорити після силового протистояння на вулиці Грушевського у січні 2014-го.

ЗМІ, особливо російські, дуже швидко розкрутили бренд "Правого сектору", а пан Ярош став своєрідним символом силового спротиву на майдані.

Після Євромайдану "Правий сектор" сформував добровольчий корпус для боротьби з проросійськими бойовиками на Донбасі.

Ще досі "візитівка Яроша" є неодмінною ознакою "українських шпигунів", яких показують російські телеканали.

Проти Яроша у Росії порушили кримінальну справу й намагаються оголосити його у міжнародний розшук.

Після Євромайдану "Правий сектор" став партією, а Дмитро Ярош на виборах Ради обрався в окрузі на Дніпропетровщині.

Image caption Дмитро Ярош на початку 2015 року отримав поранення біля Донецького аеропорту

"Правий сектор" без свого лідера у списку тоді набрав всього 1,8% голосів.

Під час боїв за Донецький аеропорт у січні 2015 року він отримав поранення.

В кінці 2015 року після низки скандалів у русі Дмитро Ярош залишив "Правий сектор" та заявив про намір створити новий громадсько-політичний рух.

Невдовзі він оголосив про створення організації "Державницька ініціатива Яроша", про діяльність якої з того часу було мало що чути.

Дмитро Ярош часто буває в зоні АТО, де досі служить частина членів української добровольчої армії, яка стала одним із спадкоємців "Правого сектору".

У Верховній Раді він з'являється вкрай рідко й вважається одним з найбільших прогульників парламенту.

Сотник Парасюк

Молодий львів'янин Володимир Парасюк до Євромайдану навчався та працював у Львові, свого часу був учасником місцевої команди КВН.

Після створення "Самооборони Майдану" став членом однієї із "сотень".

Відомим на всю країну став 21 лютого 2014 року, коли вийшов на сцену Майдану після досягнення угоди політиків з Віктором Януковичем.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Володимир Парасюк (у центрі) один із найзапальніших членів Ради

Він заявив, що Майдан не прийме компроміс і може зі зброєю піти на штурм резиденції Януковича.

У ЗМІ припускали, що це могло спонукати Віктора Януковича витекти з країни, хоча записи камер спостережень у резиденції свідчать, що він зібрав речі з наміром виїхати ще раніше.

Після Євромайдану Володимир Парасюк брав участь у бойових діях в зоні АТО й навіть отримував поранення.

Після Іловайського котла у серпні 2014 року стало відомо, що Володимир Парасюк пораненим потрапляв у полон, а потім його обміняли назад з іншими бійцями. При цьому стверджували, що у полоні його нібито не впізнали.

На виборах Ради у жовтні 2014 року Володимир Парасюк переміг в окрузі у Львівській області. Хоч він і позафракційний, проте має тісні стосунки з представниками партії "Укроп".

Депутатська кар'єра Парасюка запам'яталась переважно гучними скандалами та бійками.

Козак Гаврилюк

Михайло Гаврилюк мешкав у Чернівецькій області та намагався займатись дрібним бізнесом, часто їздив на заробітки.

З початком протестів зібрав речі та поїхав на Майдан. Там він був майже з перших днів протестів, проте відомим став 22 січня.

Тоді зранку на вулиці Грушевського під час протистояння з силовиками загинули двоє протестувальників - Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Після чого бійці "Беркуту" пішли у наступ на барикади, а багатьох протестувальників побили та затримали.

Згодом один з бійців загону "Ягуар" виклав у мережі відео, на якому силовики роздягли до гола та вигнали на сніг на вулиці Грушевського голого чоловіка з козацьким оселедцем.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Михайло Гаврилюк досі дотримується "козацького стилю"

Це спричинило хвилю обурення та навіть протести міжнародних правозахисників.

Невдовзі стало відомо, що чоловік на відео - Михайло Гаврилюк, якого після цього у пресі почали називати просто - козак Гаврилюк.

Після Євромайдану він займався волонтерством і допомогою українським військовим у зоні АТО. На хвилі популярності та пізнаваності у жовтні 2014 року зумів виграти вибори до Ради в окрузі в Ірпіні від "Народного фронту".

У Верховній Раді поводиться досить тихо й не засвітився у жодному гучному конфлікті.

У травні 2016 року 36-літній Гаврилюк одружився з молодою 22-літньою дівчиною, з якою познайомився на Майдані.

Голоси Майдану

До Євромайдану Євгена Нищука знали як театрального актора, а дехто ще міг пам'ятати його участь у Помаранчевій революції, де він був ведучим сцени.

Під час протестів 2013 року Євген Нищук знову опинився на сцені й став своєрідним "голосом Євромайдану".

Майже кожен вечір і ніч він був на сцені, навіть у момент кривавого штурму 18 лютого 2014 року.

У першому уряді Арсенія Яценюка Євген Нищук отримав посаду міністра культури, привівши туди молоду команду культурних діячів.

Image caption Євген Нищук вже вдруге працює міністром культури

Проте після виборів 2014 року місця в Кабміні йому не знайшлось.

Він пішов працювати актором у київський театр Івана Франка. Проте після відставки Арсенія Яценюка Євгена Нищука повернули до уряду нового прем'єр-міністра Володимира Гройсмана.

Відома співачка Руслана, яка також була одним із голосів Євромайдану, у політику не пішла.

На початку 2016 року вона була серед облич антикорупційного форуму Міхеіла Саакашвілі у Києві, проте у його політичному проекті поки що не засвітилась.

Обличчя Автомайдану

До 2013 року киянин Дмитро Булатов займався бізнесом, у тому числі у сфері автопродажів. Захоплювався спортом і допомагав активістам боротись з продажем алкоголю неповнолітнім.

З початком Євромайдану Дмитро Булатов з соратниками почали координувати власників автомобілів для допомоги протестам. Цей рух невдовзі отримав назву Автомайдан.

Копирайт изображения AP
Image caption Дмитро Булатов нещодавно демобілізувався з війська

Найгучнішими акціями за участю Автомайдану були поїздки до резиденції Віктора Януковича у Межигір'я, а також інших високопосадовців його команди.

У кінці січня 2014 року стало відомо про викрадення Дмитра Булатова, а через кілька днів його знайшли з пораненням на голові та синцями. Він вказував, що його викрадали люди з "явно російським акцентом".

Одразу після Євромайдану Дмитро Булатов став міністром молоді та спорту, проте політична кар'єра не вдалась.

Невдовзі після звільнення з посади Дмитро Булатов пішов до війська й служив у зоні АТО, де отримав поранення.

Восени 2016 року він демобілізувався й з жовтня почав працювати у громадській ініціативі "Антикорупційний монітор", яка стежить за прозорістю системи державних закупівель.

Жіночий символ протесту

Копирайт изображения AFP
Image caption Руслана після Євромайдану залишилась осторонь політики

Одним із жіночих облич Євромайдану стала громадська активістка та журналістка Тетяна Чорновіл.

Пані Чорновіл брала участь у багатьох протестах ще з кінця 90-х років, перед Євромайданом робила низку розслідувань щодо резиденції Віктора Януковича у Межигір'ї.

Вона опинилась на Майдані з перших днів протесту. Ввечері 25 грудня Чорновіл поверталась додому автомобілем, її зупинили та жорстко побили. На рівні з побитими у ніч на 30 листопада студентами, вона стала однією з перших постраждалих під час "мирної фази" протестів.

Після Євромайдану Тетяна Чорновіл як громадська активістка добивалась проведення люстрації та стала радником міністра МВС з питань боротьби з корупцією.

Її чоловік у складі добровольчого батальйону "Азов" загинув на Донбасі під Іловайськом у серпні 2014 року. Після цього вона сама на деякий час долучилась до батальйону під Маріуполем.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Тетяна Чорновіл на протестах після побиття

На виборах 2014 року Тетяна Чорновіл за списком "Народного фронту" стала членом парламенту.

У Раді вона найактивніше просувала ухвалення закону про спецконфіскацію майна колишніх посадовців часів Віктора Януковича. Який через тривали суперечки досі не розглянули.

Ще один побитий активіст Євромайдану Ігор Луценко також почав політичну кар'єру - став членом Ради від "Батьківщини".

Чому Майдани відбуваються восени?

Його з Олександрівської лікарні 21 січня 2014 року викрали разом з львівським науковцем Юрієм Вербицьким. Тоді Луценко зумів звільнитись, а от Вербицького закатували до смерті і він став третім загиблим протестувальником на майдані.

Командири "Самооборони Майдану"

Командир "Самооборони Майдану" Андрій Парубій після Євромайдану спочатку став секретарем РНБО, а потім спікером Верховної Ради.

Але ще на початку протестів він вже давно був членом парламенту і досить відомим політиком.

А от його заступники у "Самообороні" Микола Величкович та Андрій Левус розпочали серйозну політичну кар'єру саме з Майдану.

Копирайт изображения AFP
Image caption Політичні лідери Майдану поки відійшли від ключових посад у владі

Львівський активіст та викладач єдиноборств у Львівському інституті фізкультури Микола Величкович після Євромайдану став заступником міністра внутрішніх справ, а на виборах 2014 року за списком "Народного фронту" став членом парламенту.

Гучних успіхів у політиці у нього не чути, але він є президентом федерації українського бойового мистецтва гопак.

Ще один львівський активіст Андрій Левус після "Самооборони Майдану" став заступником голови СБУ, а на виборах 2014-го за списком "Народного фронту" пройшов до парламенту.

Як депутат запам'ятався організацією протестів проти нібито російської монополії на продаж цигарок в Україні.

З нього почався Євромайдан

Мустафа Найєм перед Євромайданом був досить відомим в Україні політичним журналістом, який критикував Віктора Януковича.

21 листопада 2013 року влада несподівано оголосила, що не має наміру підписувати 29 листопада на саміті у Вільнюсі Угоду про Асоціацію з ЄС. Того вечора саме після посту пана Найєма у Facebook перші сотні людей вийшли на Майдан Незалежності протестувати.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Журналіст Мустафа Найєм першим закликав вийти на Майдан

"Зустрічаємося о 22:30 під монументом Незалежності. Одягайтеся тепло, беріть парасольки, чай, каву, гарний настрій і друзів", - написав тоді журналіст.

Після відсторонення Віктора Януковича Мустафа Найєм пішов у політику. На виборах 2014 року обрався у Раду за списком БПП. Зі стартом патрульної поліції був координатором кількох проектів, зокрема на Закарпатті та на Донбасі.

У 2016 році він, як і його колеги з фракції Сергій Лещенко та Світлана Заліщук, брали активну участь в антикорупційних форумах Міхеіла Саакашвілі.

Але влітку 2016 року пан Найєм долучився до іншої партії - "Демократичного альянсу", не зумівши домовитись про спільний проект з паном Саакашвілі.

Більшість найвідоміших облич-символів Євромайдану пішли у політику й на постреволюційній хвилі стали членами Ради, а революція стала для них гарним політичним трампліном.

Новини на цю ж тему