Зрозуміти, де ворог: як майданівці служать в АТО з екс-беркутівцями

Копирайт изображения Укрінформ
Image caption Бійці батальйону Нацгвардії імені Сергія Кульчицького

Антон Калмаз - активний учасник протестів на Майдані, який після початку конфлікту на Донбасі пішов служити у Національну гвардію - Батальйон імені Кульчицького.

Зараз боєць планує перейти на службу до Збройних сил України.

За час своєї служби на Сході України він неодноразово спілкувався з колишніми міліціонерами, які були по інший бік барикад взимку 2014 року.

Про те, як складалися відносини з екс-супротивниками вже в умовах боїв на Донбасі, Антон Калмаз розповів в інтерв'ю ВВС Україна.

Бої на Майдані

Копирайт изображения Антон Калмаз
Image caption Антон Калмаз після перемоги Майдану пішов воювати у Нацгвардію. На фото він на горі Карачун біля Слов'янська

ВВС Україна: Чому ви підтримали Майдан?

Антон Калмаз: Приєднався до Майдану вже 1 грудня, після того, як побили студентів. До цього не бачив у ньому особливого потенціалу.

До 19 січня (Початок силового протистояння на вулиці Грушевскього. - Ред.) приходив по вихідним, а потім понеслось… Тоді приходив саме на Грушевського, але в жодні організації не вступав. Трохи спілкувався з фанатами "Динамо", вони ж мені тоді й дали маску, бо я був взагалі без нічого.

Пам'ятаю 22 січня, перші смерті. Тоді мені пощастило, бо відчув, як дріб пролетіла буквально між рукою і тулубом.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Головні сутики на Майдані почалися у січні 2014 року

У день "мирного наступу" на Майдані не був, але зрозумів, що вночі будуть нападати. Ледь добрався з Бучі, приїхав буквально за 15 хвилин до штурму. Стояв на барикаді, що на Інститутській.

Людей тоді було дуже мало. Чи то багатьох поранили вдень у Маріїнському парку, чи через інші причини. Але реально з нашого боку не було навіть тисячі.

І коли вони прорвались по Інститутській, то я думав, що це вже все. Я до цього часу пам'ятаю той момент, коли заспівали гімн - і вони, напевно, злякалися і відступили, хоча у нас сил майже не було.

А зранку, коли під'їхали львів'яни, був дуже втомлений, дозволив собі поїхати до батьків відпочити. Навіть не знаю, як добрався без проблем, бо був весь чорний від кіптяви.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Майдан зранку 19 лютого

"Слава Беркуту"

ВВС Україна: Чому пішли у Нацгвардію та в АТО?

А.К.: Спочатку не дуже хотів йти в Нацгвардію і МВС, намагався потрапити в інші підрозділи. Але я не проходив строкову службу, мене не взяли. А тоді ще навіть "Айдару" не було.

Однак коли побачив, що Перший батальйон Нацгвардії реально працює, я пішов у Другий бат (Пізніше Перший та Другий резервний батальйони Нацгвардії об'єднали і так утворили Батальйон імені Кульчицького. - Ред.).

Копирайт изображения Антон Калмаз
Image caption Антон Калмаз потрапив до Другого резервного батальйону Нацгвардії, який брав участь у боях за Слов'янськ

Ще було бажання щось змінювати, тож вирішив - іди і змінюй.

Якщо у Першому батальйоні були переважно "майданівці", то у Другому були навіть ті, хто проти Майдану - вони просто прийшли захищати батьківщину.

ВВС Україна: З вами служили колишні бійці ВВ і міліціонери?

А.К.: Всі, хто займалися нашою підготовкою (крім медицини) - це ВВшники. І у самому батальйоні були ті, хто служив у міліції раніше. У мене командир взводу раніше служив у Державній службі охорони.

ВВС Україна: І які були стосунки?

А.К.: Я від початку вважав, що це тоді (Під час Майдану. - Ред.) ми були по різні боки барикад, а зараз робимо одну справу.

Звичайно, бували різні ситуації. Було неприємно, коли приїхали хлопці з "Барсу", які здали зброю в Донецьку - до них зайшли десять чеченців і сказали: їдьте звідси, а то ми вас заріжемо. До них ставилися негативно, але так ставилися до всіх, хто щось здавав.

Спілкувався з одним з них - він казав: не їдьте на Донбас, там все погано, немає чого вам туди їхати.

ВВС Україна: Коли ще доводилося зустрічатися з колишніми міліціонерами?

А.К.: У Барвінковому на Харківщині зіткнулися з київським "Беркутом". Вони знали, що у нас за батальйон і одразу сприймали нас вороже.

Казали: що ви кричите "Слава Україні"? Кричіть "Слава Беркуту".

ВВС Україна: Реально таке казали?

А.К.: Так. Я відповідав: у мене одна батьківщина - Україна, я під її прапором б'юся, і ви нібито також під ним тут стоїте.

Копирайт изображения Антон Калмаз
Image caption Серед претензій від колишніх "беркутівців" до бійців Нацгвардії були згадування про червоно-чорний прапор

ВВС Україна: До бійок не доходило?

А.К.: Скажімо так, невеликі були. Але з обох сторін були адекватні люди.

А коли перемістилися вже ближче до Слов'янська, там також був київський "Беркут". Однак вони вже побували під кулями і з ними взагалі ніяких проблем не було. Вони зрозуміли, де ворог.

Та й згадаймо підбитий вертоліт з генералом Кульчицьким, там на ньому також були "беркутівці" і вони також загинули (29 травня 2014 року під Слов'янськом сепаратисти збили вертоліт Нацгвардії, який проводив ротацію на горі Карачун, тоді загинули 12 бійців, зокрема й начальник управління підготовки Національної гвардії Сергій Кульчицький. - Ред.)

Оті в Барвінковому фактично виконували ту роботу, якою вони займалися і до Майдану. А з тими, які відчули бої, з ними було зовсім по-іншому.

Зрозуміло, що й "Беркут" на Майдані отримав багато, у них залишалися образи, але і у нас вони залишилися. Один з наших казав: їх будемо також бити. Я відповідав: як ти можеш взагалі таке казати, коли у нас з ними зараз один ворог!

Тобто, непримиримі люди були з обох сторін. Але до протистояння зі зброєю не доходило.

Копирайт изображения Укрінформ
Image caption Генерал-майор Сергій Кульчицький

ВВС Україна: Яке було ставлення до Сергія Кульчицького?

А.К.: Він був генерал-майором ВВ, але ставилися до нього, як до батька. І він до всіх ставився, як до власних дітей. Таких генералів мало.

Вуглегірськ

ВВС Україна: Чи з'явилися у вас друзі серед колишніх міліціонерів?

А.К.: Так, у нас у взводі є хлопець, який раніше служив у ВВ.

А під час другої ротації нас направили у Вуглегірськ. Там були бійці з івано-франківського "Беркута". Так з ними були просто чудові стосунки, у них ми були впевнені і з ними жодних конфліктів ніколи не було.

Копирайт изображения Антон Калмаз
Image caption Порозуміння з екс-міліціонерами з'явилося після перших боїв

Коли у лютому намагалися зробити черговий "третій Майдан" і мені сказали, що там хтось на івано-франківських поліцейських нападає, я подзвонив їхньому командиру і сказав - готовий одягти форму й розганяти все те кодло.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Бої під Дебальцевим та Вуглегірськом - один з найбільш жорстоких етапів конфлікту на Донбасі

Оті івано-франківські хлопці - це для мене вже брати. До речі, група з нашого батальйону займалася виведенням Роти міліції особливого призначення "Світязь" з Вуглегірська (Під час боїв за Дебальцеве у лютому 2015 р. бійці роти "Світязь" кілька днів провели в оточенні у Вуглегірську. - Ред.) . Я вважаю, що наша група тоді відпрацювала відмінно.

ВВС Україна: Чому вирішили піти з Нацгвардії?

А.К.: Я побачив, що те, що ми хотіли зробити в Нацгвардії, не вийшло. Думаю, треба було окремо залишати ВВ, а Нацгвардію створювати за американським принципом always ready - я на таке і йшов, щоб далі продовжувати службу резервістом. Це мають бути люди, які завжди готові допомогти, зокрема у випадку стихійних лих і т.п.

До того ж, у нас всі люди бойові, а з літа 2015 року нас відвели з передової. І от кажуть, мовляв, "нацики" ховаються. Ми не ховаємося, нас просто відвели.

Новини на цю ж тему