Силовики з Майдану: голоси з іншого боку барикад

Бійці внутрішніх військ Копирайт изображения unian
Image caption Бійці внутрішніх військ стоять в оточенні на Інститутській, що поблизу Майдану Незалежності. Ніч на середу, 11 грудня 2013 року

Під час Євромайдану активістам протистояли силовики, серед яких були підрозділи Внутрішніх військ МВС. Після зміни влади багато представників тих з'єднань увійшли до Нацгвардії.

Про свою роль у подіях на Майдані, про накази і ставлення до протестувальників ВВС Україна розповіли два бійці тепер вже колишніх Внутрішніх військ.

Це дві не пов'язані між собою людини. Один виконував накази і стояв в оточенні на Майдані. Інший має більш високе військове звання.

Вони погодилися говорити лише на умовах анонімності і без публікації назв їхніх підрозділів.

Силовики запевняють, що не брали участь у побитті майданівців і розгоні акцій, а лише стояли в оточенні. Вони погодилися говорити, як вони кажуть, щоб "був почутий голос із того боку барикад".

"Ми просто стояли"

Військовий з маленького містечка на півночі України. Під час Майдану проходив строкову службу. В кінці листопада 2013 призовників з його частини привезли до Києва, як їм сказали, "для охорони громадського порядку":

"Вперше потрапив на Майдан в кінці листопада і був там до лютого 2014 року.

Спочатку виїжджали туди на 2-3 години. Стояли в оточенні на Банковій, потім були на Інститутській, на Грушевського

З обладнання мали з собою: щит, протиударний бронежилет, захист рук і ніг, кайданки, шолом, газовий балончик, кийок.

Два останніх предмети за весь Майдан жодного разу не використав. Ми мали стояти в оточенні. Нікого не відтісняли, фізичну силу не застосовували. Не знаю про інші частини. Ми просто стояли".

"Мерзли і не спали"

"Коли почалися заворушення, то вже стояли в оточенні по 20 годин, спали по дві години, і то - в автобусах без опалення.

Коли встигали поїсти, коли ні. Було таке, що відправляли відпочивати, а через 5 хвилин знову піднімали.

Копирайт изображения unian
Image caption Бійці гріються на Майдані, грудень 2013 року

Всі дуже мерзли. Руки ще можна було сховати в кишені, а найбільше страждали ноги - пальці обморожували. Ходити не можна було, треба було стояти.

Лише згодом нам привезли теплі берці, ватні штани. Якісь бабусі приносили в'язані шкарпетки. Ще люди приносили каву, чай, але ми не знаємо, чи це були з Майдану, чи з Антимайдану. Їли в основному сухпайки".

Взаємна злість і агресія

"В мене коктейлі Молотова не потрапляли, але каміння, бруківка постійно летіли. Ніхто на це навіть уваги не звертав. Нас обливали водою і якимись відходами. Воняли. Деякі хлопці обгоріли, їх в лікарню відвезили.

Ми думали, що ми робимо все правильно. Нас поставили охороняти порядок.

Копирайт изображения unian
Image caption Учасниця Євромайдану, січень 2014 року

Я не знаю, якими ми здавалися в очах майданівців, але ми бачили агресію і злість з їхнього боку.

Коли "Беркут" бив студентів, то це ж вже була не мирна акція. Ті, хто там був, кидали каміння у правоохоронців.

Була велика злість на майданівців. Мітингувальники не були мирними. Можливо, вдень - так, а вночі приходили п'яні, кидали каміння, це була агресія.

Ми розуміли, що причиною було те, що Віктор Янукович не хотів підписувати Асоціацію. Спілкувалися з хлопцями про це, думки розділилися - хтось був проти, хтось за. Але на рахунок Майдану, то були одностайні. Коли нам сказали, хто хоче, той може їхати назад в частину, то ніхто не поїхав. Всі залишились на Майдані.

Останні дні взагалі не спали. Були дуже втомлені. Йшли розмови, що нам мають видати зброю, але потім нам дали лише кілька годин, щоб виїхати з Києва.

Ми відбули у місце постійної дислокації. Їхали без настрою, майже мовчки. Говорили про розстріли, що це неправильно, але злоба на мітингувальників була.

Копирайт изображения unian
Image caption Бійці внутрішніх військ стоять в оточенні на Інститутській, грудень 2013

І зараз я не вважаю, що Майдан приніс щось хороше. Досі залишаюсь проти. Я думаю, що ми охороняли. Чим більше часу проходить, тим зустрічаю більше однодумців, які кажуть, що Майдан - це було неправильно.

А тоді щодня дзвонили знайомі і казали: кидай все і переходь на сторону народу".

"Ми не очікували, що таке може бути"

Війсьвокослужбовець високого рангу, служив у Внутрішніх військах більше 10 років. Був на Майдані з листопада по лютий.

"Нам дали наказ стояти і терпіти. Письмовий і усний. Коли Майдан почав прориватися і спробував до Ради дійти, не очікували, що таке може бути.

"Лише тоді, під час Майдану, у внутрішніх військах з'явилося таке поняття як термобілизна. В січні 2014 закупили першу. Мерзли дуже.

Копирайт изображения unian
Image caption Спроба штурму Євромайдану 11 грудня 2013 року

Нас іноді пускали в урядові установи в туалети. Ще ми ставили намети на люк, відкривали - і туди все.

Кожному солдату з собою в сумку давали бутерброд з салом і яйцем. Вони могли відійти від шеренги помінятися, поїсти. Були палатки з гарячою їжею. На Грушевського стояла польова кухня. Три рази на день була гаряча їжа. Солдати голодними не були.

Копирайт изображения unian
Image caption Учасниця Євромайдану, січень 2014 року

Ми не знали, що робити. Страху не було, було нерозуміння, як діяти. Ми були не готові до такого.

"Внутрішні війська зброї не мали"

Внутрішні війська зброї не мали, у нас її ніколи не було. Ми просто стояли, а йти назад не могли.

Розумієте, у нас була присяга, положення про захист органів вдали. Це наш обов'язок - ці органи влади захищати.

Як казав один мій колега, який теж був там, всіх примусили думати, що там, на Майдані народ, а решта всі - це бидло.

У нас кидали коктейлі Молотова і бруківку, обливали водою. Ми каміння не кидали. Гасили це все і стояли далі.

Спочатку були не готові, у перші дні 15 людей обгоріло. Потім задіяли групи для гасіння пожеж. На роту Внутрішніх військ було по дві такі групи.

До нас підходили священники і просили здатися, піти геть, а ми мовчали".

Внаслідок протистояння між учасниками протестів та силовиками 18-21 лютого 2014 року загинула понад сотня людей, ще більше тисячі були поранені. Розслідування стрілянини на Майдані триває досі.