Кокотюха: українській літературі бракує белетристики

Андрій Кокотюха Копирайт изображения Ukrinform

Проза Андрія Кокотюхи вже не вперше бере участь у конкурсі "Книга року ВВС". Цього року до "довгого списку" увійшов його ретро-роман "Коханка з площі Ринок".

Чому він віддає перевагу саме такому жанру, чому не любить російські детективи та чого бракує українській літературі - про це письменник розповів в інтерв'ю ВВС Україна.

BBC Україна: Розкажіть у кількох реченнях, про що ваш роман "Коханка з площі Ринок"?

Андрій Кокотюха: Це нова, п'ята книга серії ретро-романів на львівську тематику. Події відбуваються у Львові початку ХХ століття і охоплять 10-річний період: від довоєнного часу через Першу світову до 1918 року, коли проголосили Західно-Українську Народну Республіку.

У цьому романі я вперше торкаюся у формі детективного роману теми, яку в українській художній літературі, здається, не піднімали. Це - перша окупація росіянами Східної Галичини і зокрема Львова.

BBC Україна: Що вас надихнуло на створення роману?

Андрій Кокотюха: Насамперед, як я вже сказав, я хотів зробити щось вперше, підняти тему, яку в українській літературі раніше не піднімали.

По-друге, коли я вивчав матеріали про той період (а їх насправді дуже мало), я побачив таку цікаву річ: окупація Східної Галичини була можлива передусім через активність тих, кого називали "москвофіли" чи "русофіли". Вони казали: "Царь-батюшка, приди!"

Вони активно підтримували на тих територіях російське православ'я. І відповідно Львів було здано без жодного опору. Ключі від міста винесла сама міська влада, після чого місто на дев'ять місяців поринуло в хаос.

Це мені дуже нагадало нинішні події, які сталися через 100 років. Ми всі знаємо, що сталося з Україною 2014 року, по тій самій схемі. Тому у формі детективного роману хотілося провести такі паралелі.

ВВС Україна: Ви сказали, що "Коханка з площі Ринок" - частина серії романів. Кінцівка цього твору схожа на початок нового роману. Чи плануєте писати продовження?

Андрій Кокотюха: Продовження неможливе. Буде сім книжок, і кожна із цих п'яти книжок (вже опублікованих. - Ред.) має окремий сюжет. Єдине що - там є наскрізні герої в градації: вони старішають, змінюють професію, змінюють свої стосунки. Наступна книга буде називатися "Втікач із Бригідок", а сьома книга - "Офіцер зі Стрийського парку". Можлива навіть екранізація.

Image caption У ретро-романі можна дати простір уяві, каже Андрій Кокотюха

"Атмосферна література"

ВВС Україна: Ваш твір позначений як "ретро-роман". Чим вам так подобається жанр історичного роману?

Андрій Кокотюха: Історичний роман і ретро-роман - це різні речі. В історичному романі діють реальні історичні персонажі, і так чи інакше все відбувається на фоні зафіксованих в історії подій.

Ретро-роман - це атмосферна література. Все відбувається в декораціях описаного періоду. Герої - вигадані, але вони діють в обставинах описаного часу: носять той самий одяг, їдять ту саму їжу, читають ті самі газети. Мені подобається ретро-роман тим, що не потрібно прив'язуватися до історичних подій, і це не сковує руки, можна дати простір уяві.

ВВС Україна: Яких творів, на вашу думку, бракує українській літературі?

Андрій Кокотюха: Українській літературі бракує розвинутих жанрів, сегментів і заповнених ніш масової культури. Бракує великої індустрії жанрової літератури, белетристики. Бракує, наприклад, 20-ти новинок детективу на квартал. Те саме можна сказати про мелодраму, фантастику. Саме ця література формує світогляд, суспільну думку й ідеологію, в тому числі національну.

Я за своєю природою західник, я беру теми та сюжети із західних авторів. Мені подобається західний стиль і якість. Я адаптую західні формати, підходи створення жанрової літератури до українських реалій і до потреб українського читача.

"Мене абсолютно не приваблює російська література"

ВВС Україна: Коли ви кажете, що вам подобається західна якість, ви маєте на увазі комерційний успіх?

Андрій Кокотюха: І комерційність, і технології написання. Зрештою, там пишуть книги, орієнтуючись на читача, а не на якихось 50 прихильників, які скажуть тобі: "Старий, це дуже добре!". Але книга при цьому не матиме жодного успіху.

Існують все ж і певні світоглядні речі. Якщо західний автор, хоч європейський, хоч американський, починає писати твір, то ти віриш автору. Тому що прекрасно розумієш, що автор вірить в торжество закону, в торжество права, хоча для цього треба дуже постаратися головному герою.

Саме тому мене абсолютно не приваблює російська література, будь-яка. Тому що Росія - це країна не вільна, і якщо росіянин пише детектив про торжество права в Росії, я цьому просто не вірю.

ВВС Україна: Ви маєте на увазі сучасну російську літературу?

Андрій Кокотюха: Будь-яку!

ВВС Україна: Толстой, Достоєвський?

Андрій Кокотюха: Толстой, Достоєвський - це такий самий "русский мир", як і Тарковський. Нічого я тут не бачу особливого. Коли ви і всі інші говорять про російську літературу, класику, одразу апелюють до Толстого і Достоєвського. Це означає, що Росія почала вкладати в пропаганду себе дуже великі гроші ще в ХІХ столітті, коли це все пішло на експорт.

І ми сприймаємо це все досі через призму російського впливу, в тому числі інформаційного. Ми віримо, що Толстой і Достоєвський - це хороша література тільки тому, що нам про це розказали росіяни і розказували всі 70 років радянської влади.

Копирайт изображения UNIAN

ВВС Україна: Ви вважаєте, що західна критика також потрапила під цей інформаційний вплив?

Андрій Кокотюха: Я вважаю, що Захід справді потрапив під вплив (і не лише Росії) ще до більшовицького перевороту. А в 1920-1930-х роках, коли був модним соціальний експеримент під назвою Радянський Союз, куди приїздило дуже багато західних кореспондентів, їм показували фасад. Всі знають, як відредагував Захід на масові знищення людей тут під час Голодомору. І як Захід тривалий час закривав очі на табори в Радянському Союзі.

Тому я думаю, що давно під цей вплив потрапили певні ретранслятори суспільної думки на Заході і далі під ним перебувають.

ВВС Україна: Чи важлива для вас участь у премії "Книга року ВВС"?

Андрій Кокотюха: Мені важлива участь у конкурсі хоча б тому, що я точно переконаний, що ця книжка буде прочитана, і на неї напишуть справді фахову рецензію. Навіть якщо лаятимуть, це буде добре. Це означає, що книжку прочитають.

З Андрієм Кокотюхою спілкувалася Ганна Кундіренко.

Новини на цю ж тему