Як Андрухович і Прохасько створили "казку навиворіт"

Копирайт изображения Олена Субач
Image caption Софія Андрухович і Мар'яна Прохасько створили першу спільну книжку

"Сузір'я курки" - це перша дитяча книжка письменниці Софії Андрухович, чий роман "Фелікс Австрія" отримав премію Книга року ВВС-2014.

Для художниці Мар'яни Прохасько - це новий довід роботи після спільної з Тарасом Прохаськом трилогії про пригоди родини кротів. Найперша книжка цієї трилогії, "Хто зробить сніг", також отримала Дитячу Книгу року BBC у 2013 році.

"Сузір'я курки" стало початком проекту "Напиши мені книжку", в якому Мар'яна Прохасько хоче привернути увагу до ролі ілюстратора у створенні книжок.

Зараз Мар'яна працює над книжкою-картинкою, в основі якої - "Хто зробить сніг". А Софія пише новий роман, який, за її словами, буде зовсім не схожий на "Фелікс Австрія".

Про такі майбутні плани, а також про роботу над "Сузір'ям курки", що цьогоріч потрапила у довгий список Дитячої книги року ВВС, вони розповіли в інтерв'ю.

Більше читайте у спецпроекті: Книга року ВВС-2016

BBC Україна: Розкажіть, як ви придумали цю книжку?

Мар'яна Прохасько: Якщо говорити про початок - років десять тому (я ще навіть не уявляла, що буду щось малювати чи робити книжки) - ми придумали історію про дівчинку Місю, яка живе в горах. Задумували, що Софія напише текст, а я намалюю. Тоді нічого з цього не вдалося. І ось на тому самому місці, в горах у Делятині, виникла знову ця ідея - але вже про стару жінку.

Була дуже гарна осінь, і дуже захотілося намалювати цю осінь. І тема старості завжди мене цікавила. … Я подзвонила Софії, розказала, і так виникла ідея цієї книжки. ...

От бачиш, ми думали писати про стару жінку, а потім все одно виникла маленька дівчинка. Це теж, напевно, такий відголосок Місі.

Софія Андрухович: Коли Мар'яна мені запропонувала зробити разом таку книжку - вона описала своє бажання намалювати гірську природу і на тлі цієї осені розповісти історію про стару жінку.

Мене це, насамперед, захопило, бо це була можливість зробити щось разом із Мар'яною, бо ми з нею дуже близькі багато років і я знаю, як вона малює, створює книжки.

Ідея про стару жінку дуже мене привабила. ... І вона розвивалася як у тексті, у сюжеті, так і в ілюстраціях.

Спочатку я придумала одну історію, ми обговорювали. … Я намагалась писати, але було таке відчуття, що це зовсім не та інтонація, яка потрібна. Воно видозмінювалось, обростало чимось іншим, іншими ідеями. ...

Коли виникла дівчинка, ми почали розуміти, що це така ніби казка навиворіт. Бо переважно в казках головні герої - діти. А тут головна героїня - старша жінка. І якщо в казках дитина губиться у лісі та зустрічає стару відьму, то в цьому випадку бабуся виявляється переляканою дівчинкою, яка зустрічає дуже мудру маленьку дівчинку, яка виконує роль лісової чарівниці чи зрілої особистості, яка проводить цій бабусі ініціацію.

Виникали інші моменти - наприклад, про страхи, про речі, яких ми всі боїмося, починаючи з дитинства і упродовж життя, але з якими намагаємося якось боротись.

Потім нарешті, коли з'явився цей текст … на цьому все не завершилося, бо наступні сюжети нашаровувались на рівні створення ілюстрацій.

BBC Україна: Це книжка з фотоколажами - справжні люди зіграли героїв казки. Чому саме такі ілюстрації?

Мар'яна Прохасько: Я хотіла в цій книжці змінити свою візуальну мову після кротів. ... І ще важливе, тут вперше були люди. Для мене це було дуже складно робити, я пробувала, і в мене нічого не вийшло. І з цієї невдачі народилася ідея сфотографувати цих людей - знайти тих, хто хотів би ці ролі зіграти. Цей пошук був дуже захопливий.

Коли ми з Софією були в горах і працювали над книжкою, але до ідеї колажів було далеко - до нас приїхала в гості подруга з донькою Устею. Вона спитала - про що ця книжка і чи може вона з нами її робити? А потім, як прийшла ідея з колажами, я запропонувала їй зіграти.

А бабуся - я подумала, що за нею треба поїхати в гори, вибрала для цього Криворівню. Ми з мамою Устини поїхали на службу в неділю в церкві - де збираються всі бабусі.

Вийшла одна бабуся, і я зрозуміла, що це вона. Я коротко розповіла їй про цю ідею і вона одразу погодилась. Я спитала, чи хоче вона почитати текст. Вона сказала - ні, "там же не може бути нічого поганого".

Копирайт изображения Олена Субач
Image caption Вони зіграли героїв книжки "Сузір'я курки" - бабусю, дівчинку та її батька.

BBC Україна: Бабуся бачила готову книжку? Які її враження?

Мар'яна Прохасько: Там не тільки вона - ще сільський священик та ще двоє чоловіків.

Я спеціально поїхала, щоби подарувати ці книжки. Але коли приїхала, то бабуся вже мала цю книжку вдома, її купила внучка у Львові. І всі односельчани знали про цю книжку, вона всім показувала і при мені розповідала - тут таке-то зі мною трапилось, тут - таке-то. …

Софія Андрухович: Вона дуже себе ідентифікувала з цією героїнею і розповідала: "Тут я від вовка відбиваюсь".

Мар'яна Прохасько: Вона дуже старалася, коли знімалась. Їй не дуже вдавалося бути злою, там де вона б'ється з вовками. Ми їй пояснювали, що вона мусить бути злою, войовничою. ... У неї це не виходило, вона переживала. …

Софія Андрухович: Потім прийшов її син і вона йому поскаржилася, що їй не вдається цю агресію з себе видобути. І він сказав: "А ви просто, мамо, уявіть, що це шуліка напав на ваших курей". І на неї це подіяло, і тоді вона почала показувати емоції.

BBC Україна: Чому поряд із вашою бабусею - саме курка?

Мар'яна Прохасько: Ти пам'ятаєш, що спочатку була коза?

Софія Андрухович: Наше спільне відчуття того, чого ми хочемо від книжки, було таким, що це має бути одночасно щось дуже просте і традиційне: село, бабуся, хата - таке, що можна легко побачити, але все-таки трошечки надзвичайне.

Ми придумали, що обов'язково має бути якась тварина. І спочатку це була коза. І ми дуже довго уявляли собі цю козу, Мар'яна думала, як вона буде малювати. А чому ми козу забракували?

Мар'яна Прохасько: Кіз насправді багато є в книжках, і була "Як зрозуміти козу".

Софія Андрухович: Коза перейшла до кротів у книжку. І тоді ми вирішили, що курка трапляється на кожному кроці, але курка не буває домашньою твариною. Хоча моя бабця мала таких курей, які всі в неї називались Каті. … І тоді ми зупинились на курці.

Мар'яна Прохасько: Моя бабця теж мені розповідала, що в неї була курка, її улюблениця, яка мало в ліжку з нею не ночувала.

BBC Україна: Чи плануєте ви продовження - пригод бабусі чи Орисі?

Софія Андрухович: Ні… Ця історія вийшла така притча. І не хочеться цю притчу перетворювати на якийсь серіал. Вона дуже самодостатня і будь-які продовження її би зіпсували.

BBC Україна: Ця книжка - для дітей чи для дорослих?

Софія Андрухович: Насправді, не буває такого - дитяча література, доросла література.

Це був мій перший досвід писання для дітей. Коли я на цьому зосереджувалася, у мене нічого не виходило. І я зрозуміла, що аби написати цю книжку, я просто повинна писати і не думати - для дітей це чи не для дітей. У мене не було такого підходу приготованого заздалегідь - пов'язаного з усіма тонкощами дитячої психології... Це було дуже інтуїтивно.

Мені здається, в результаті вийшло те, чого я сподівалася і чого хотіла досягнути.

Моя донька слухала цю казку кілька разів. Вона її по-своєму сприймала, задавала мені запитання, я відповідала.

Але я знаю, у цій книжці не все діти та дорослі розуміють однаково. І дорослі теж, мабуть, можуть відчитати щось цікаве для себе, що їм захочеться проінтерпретувати.

Мар'яна Прохасько: Написане "спеціально для дітей" - воно трохи фальшивим чи штучним лунає. Був такий дитячий американський письменник Моріс Сендак, який написав "Де живуть чудовиська". Коли його питали, чи ви пишете для дітей, він відповідав: "Я пишу. А хтось каже - ну, це для дітей". Мені дуже подобається ця ідея.

Я пишу чи малюю в своє задоволення. Як воно виходить - якщо і для дітей, і для дорослих - то супер!

Копирайт изображения Олена Субач
Image caption Героїню казки зіграла дівчинка Устина - донька подруги Мар'яни Прохасько

BBC Україна: На вашу думку, якими мають бути книжки, які читають діти?

Мар'яна Прохасько: Добрими - у найзагальнішому сенсі. Тобто добрезробленими, добренаписаними, добренамальваними. З яких відчувається, що той, хто їх робив, робив їх для своєї насолоди, і що він кайфував.

Софія Андрухович: Я завжди відповідаю так - література не має бути якоюсь конкретною. Це було би обмеження і дуже би шкодило літературі. Але я думаю, що варто уникати моралізаторства і технічного підходу в будь-яких текстах. Воно не шкодить, але рідко кому є цікавими нарочиті історії, які повинні чогось навчити чи виховати когось.

BBC Україна: У вашій книжці дівчинка Орися живе з батьком у лісі, а її мама - в місті. Ви спеціально створили цю неповну сім'ю чи так склалась історія?

Софія Андрухович: Це виходило дуже природно. В якийсь момент ми зауважили статеву нерівність - жінки мали бути зображені та виразні, а чоловіків, ти, здається, навіть планувала не малювати від самого початку.

І ми вирішили врівноважити і знайшли двох прекрасних акторів...

А з родиною - ця ідея теж походила від того, що має бути одночасно традиційно і просто, але й незвичайно. Я не пам'ятаю точно, як так вийшло.

Мар'яна Прохасько: Це ти придумала, тобто це в тексті з'явилося, я умиваю руки (сміються. - Ред.).

BBC Україна: Ви згадали про двох героїв-чоловіків - сусіди бабусі Зелінський та Кулінський. Один із них - позитивний персонаж, а другий, здається, - не дуже? Як вони сприйняли себе в книжці, як погодились на ці ролі?

Мар'яна Прохасько: Ми прийшли знімати бабусю і священика і раптом побачили їх. Попросили сфотографувати їх для дитячої книжки і вони погодились…

То вийшла одна з найкращих фотографій - де вони сидять на сонечку. Потім виявилось, що хтось із них - це родич нашої бабусі.

Коли я привезла цю книжку їм дарувати і після служби підійшла до них - відкриваю її, і ось цей, який не дуже позитивний…

Софія Андрухович: Іпохондрик такий… (сміються, - Ред.)

Мар'яна Прохасько: Так, у нього рушник на голові. І він каже: "А що це в мене на голові". І я розумію, що йому може не сподобатись.

Мене рятує бабуся і пояснює: "Це у вас тут голова болить".

Він таке трохи скривився, але в розмові в них якраз виявились ці риси характеру, які збіглися з рисами персонажів книжки. Цей почав скаржитись - і то погано, і то болить. А той інший казав: "А в мене все добре, в мене нічого не болить". Це було дивовижно!

Image caption Софія Андрухович, Мар’яна Прохасько. Сузір’я курки. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2016.

BBC Україна: Ця книжка вийшла в рамках проекту "Напиши мені книжку". Мар'яно, що це за проект?

Мар'яна Прохасько: Спочатку виникла ідея цієї книжки, а потім у мене виникла ідея цього проекту. Це як дослідження ролі ілюстратора та письменника в книжці.

У книжках про кротів я була трохи тим і трохи тим. А в цій книжці я хотіла бути тільки ілюстратором і відчути - як це і чи взагалі можливо?

Ілюстратор просить - напиши мені книжку. Цей проект, щоб досліджувати взаємодію тексту та картинки.

BBC Україна: Вже є наступні книжки цього проекту?

Мар'яна Прохасько: Він у вільному плаванні зараз… Мені дуже подобається британський психоаналітик Адам Філліпс. Його книжку "Незаборонені насолоди" я почала читати і подумала, що мені було би цікаво разом із ним щось зробити… Я написала у видавництво, де вийшла ця книжка, з пропозицією для нього. Але не отримала відповіді.

Софія Андрухович: Ця Мар'янина ідея дуже класна тим, що я, можливо, буду винятком із цієї серії - єдина письменниця. Дуже класно, якби ці тексти писали люди інших професій.

Кожному є що розказати.

BBC Україна: Мар'яно, не можу не спитати про ваші книжки про кротів. Може, ви все таки плануєте продовження?

Мар'яна Прохасько: Я планую щось інше. … Це якраз те, над чим я зараз працюю. Це буде книжка-картинка, перероблена з першої кротячої книжки "Хто зробить сніг". ... Текст має бути інакший, інша тональність.

І ще ця книжка дуже символічна для мене: вона буде перша книжка-картинка - це була моя мрія. Вона буде перероблена з першої моєї книжки - у ній буде видно моє становлення як художника. І буде називатись "Життя і сніг".

BBC Україна: Софіє, ви раніше казали, що працюєте над новою книжкою про героя з ХХ століття? Можете більше розказати про це?

Софія Андрухович: Ні, я не розповім більше. Мар'яна вже на такому етапі, коли вона може говорити. А в мене цей етап ще дуже ранній.

Скажу лише, що це страшенно цікавий і складний проект для мене, який буде потребувати значного часу і значних зусиль. І я поки що погано уявляю, як я це буду робити, тому що я знову придумала щось нове для себе.

Але я захоплена і я зараз входжу з затоки в відкрите море помалу.

BBC Україна: Це публіцистика чи художній твір?

Софія Андрухович: Я думаю, можна буде це назвати белетризованою біографією, але не в класичному сенсі.

І ще, може, я скажу таку річ для інтриги - я використаю інтонації, які зараз для себе знайшла в есеїстиці, у колонках.

Цей спосіб говоріння і мислення ... я бачу в ньому дедалі більше можливостей. І я хочу поєднати його з формою роману і подивитися, що з цього вийде.

BBC Україна: Він буде відрізнятися від роману "Фелікс Австрія"?

Софія Андрухович: Точно буде відрізнятись, це буде щось зовсім інше.

Із Софією Андрухович та Мар'яною Прохасько спілкувалась Євгенія Шидловська.

Фото надала Мар'яна Прохасько.

Новини на цю ж тему