Повернутися із Задзеркалля

Оксана Лущевська.
Image caption Оксана Лущевська. Задзеркалля. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2016.

Я прочитала цю повість як історію про підліткову жорстокість.

Хоча оповідачка Саша більше говорить про любов, але якось надто пафосно, надто правильно. Тому благородні, співчутливі до чужого горя дорослі перестають бути емоційно пізнаваними, а без такого пізнавання годі перейнятися симпатією.

Підлітки таки ж цікавіші, вони ще не вміють приховувати свої поразки, менше бояться зізнатися, що їм соромно за вчинене.

І батьки, і діти найбільше, схоже, страждають через брак любові.

І то аж так, що зважуються, як-от Сашина подруга Діна, самохіть піти з життя. Хоча б цим звідчаєним жестом привернути до себе увагу й співчуття.

Діну після спроби самогубства лікує психотерапевт.

Їхні розмірковування про Алісу в Задзеркаллі, про Бруно і Сільвію нагадують швидше необов'язковий світський літературний "балак"…

Мало віриться, що млявий обмін читацькими враженнями поверне втрачену любов до життя.

Рятує швидше порив дружнього тепла, готовність вислухати не з професійного обов'язку, а зі щирого співчуття.

Може, дітей якось треба вчити в школі умінню спілкуватися, долати міжособистісні бар'єри, знаходити порозуміння? (І навіть просто вчити мові, бо коли Саша розповідає, як її тата "похвалили на черговому офісному мітингу", мені уявляється фантасмагорична картина якогось перевороту в тісному офісному просторі: мають прапори, лунають революційні гасла... Мабуть-таки чи то оповідачку, чи авторку підвело недбале ставлення до слів, між тим у сучасній українській слово "мітинг" таки ж має інше значення, ніж в англійській…)

Оксана Лущевська добре демонструє залежність дитячої поведінки від уже готових моделей, засвоєних стереотипів.

Страх не відповідати екранному образові, боязнь бути собою, а не кимось іншим, ускладнює стосунки, змушує притлумлювати душевні пориви.

І з часом майже зовсім зникає уміння розпізнавати власні бажання.

Але все ж діти не втрачають інтересу до довкілля, зачарованості то незбагненною картою зоряного неба, то першим снігопадом.

Коли знаєш, що світ - це не тільки ти, життя набуває глибшого виміру.

І Задзеркалля вже не затягує у незворотність.

Новини на цю ж тему