Афонін: завозити антиукраїнські книги немає сенсу

Олександр Афонін Копирайт изображения Александр Афонин
Image caption Олександр Афонін наголосив, що ввозити книги для себе людям не заборонено

Українські імпортери книг отримали рекомендації поки що не завозити продукцію із Росії - про це в інтерв'ю ВВС Україна сказав президент Асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін.

При цьому, за його словами, ввозити книги для власного користування ніхто не забороняє - закон дозволяє до десяти примірників за один раз.

Він додає, що ситуація з імпортерами пов'язана з тим, що Кабмін ще не розробив механізм втілення нещодавно підписаного президентом закону, який забороняє імпортувати антиукраїнські книги.

ВВС Україна звернулася із запитом з цього приводу до Державної фіскальної служби і чекає на відповідь.

А поки що про ситуацію розповів пан Афонін.

ВВС: Звідки у вас інформація про заборону ввезення книг із Росії?

О.А.: Від членів асоціації, імпортерів.

ВВС: Хіба це відповідає законодавству?

О.А.: Ні, не відповідає. Але коли імпортери почали формувати замовлення і звернулися до митників, у відповідь було рекомендовано нічого не везти. Сказали, що це не заборонено, але і дозволів немає, оскільки відсутні нові ліцензійні документи.

Фактично закон набрав чинності 1 січня (№5114 "Про внесення змін до деяких законів України щодо обмеження доступу на український ринок іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту". - Ред.), але ще три місяці виділено на підготовку усіх підзаконних актів, нормативів і постанов. Мабуть це якесь перестраховування, але нині жоден імпортер нічого завезти не може, хіба що у сумці по десять примірників.

(У повідомленні Держкомтелерадіо від 5 січня зазначено: "З дня набрання чинності цим Законом суб'єкти господарювання матимуть право ввозити на митну територію України відповідну видавничу продукції виключно на підставі отриманого дозволу, але не раніше набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України, якою визначатиметься порядок видачі такого дозволу". - Ред.)

ВВС: Деякі медіа повідомили, що навіть люди у сумках не можуть завозити...

О.А.: Ні, це суперечить закону. До десяти примірників можна завозити.

ВВС: Тобто проблема у тому, що закон є, але поки що немає механізмів його виконання?

О.А.: Це наша стара і надзвичайно неприємна традиція - думати заднім числом. Коли ідеться про бізнес, закон мусить бути повномасштабним і дієвим одразу, а не входити у дію по кілька місяців.

Тим паче, ніхто взагалі не впевнений, чи ухвалять і відпрацюють ці документи.

Копирайт изображения sfs.gov.ua
Image caption Книги, які українські митники вилучили у громадянина Молдови при спробі перевезти до своєї країни у 2016

Держкомтелерадіо вже опублікувало проект постанови Кабміну про режим надання дозволів (проект і пояснювальна записка. - Ред.), але туди перейшли три пункти закону, можливість виконати які викликає сумніви.

Зокрема, потрібно до офіційної поставки надати по примірнику кожної назви, якщо поставка від 1500 до 3000 назв. Ви можете уявити цю заявку до адмінцентру?

Далі, потрібен список цих книжок, завірений нотаріально і з підписами усіх власників прав, хоча їх перелік невизначений.

Окрім цього, на кожну назву книжки імпортер мусить надати експертну оцінку - і знову ж вона мусить бути завірена підписом автора твору чи власника авторських прав.

Як правило, в одній поставці іде до 50 видавництв, не кажучи вже про авторів.

Експертний висновок може бути не на один аркуш, і все мусить бути завірене - уявіть цю пачку документів. Це лише одна поставка.

Раніше протягом року поставляли до 100 тисяч назв. Як ця експертна комісія, яка повинна працювати на громадських засадах, вивчатиме ці кіпи книжок і висновків?

ВВС: Чи є вже прецеденти, коли твір визнавали антиукраїнським?

О.А.: Ні. Справа у тому, що це реальний бізнес реальних людей. Вони для цього працюють і з цього живуть. І вкладати у поставку дві-три книжки, за які можна отримати заборону займатися цим бізнесом, нікому не спаде на думку.

Тим паче, що будь-яку книжку можна надрукувати в Україні. Пройдіться Петрівкою, поїдьте у Харків на Балку - погляньте, скільки там піратської літератури.

Пірати включилися в гру і радо потирають руки. Власники цифрових друкувальних машин пропонують піратську копію будь-якої книги від трьох примірників.

ВВС: А чи можна все це легально друкувати в Україні?

О.А.: Так, але для цього українське видавництво мусить купити права у російського видавництва на видання. Або ж російське видавництво має зареєструвати в Україні свій філіал, якому передаватиме макети.

ВВС: Взагалі, про який обсяг книг зараз ідеться?

О.А.: У 2012 році офіційно в Україну з Росії офіційно завезли книг майже на 33 мільйони доларів, минулого року - на 3 мільйони.

ВВС: Чи зросло виробництво книг в Україні?

О.А.: Зросло. Книжкова палата підбиває підсумки року 1 лютого, але станом на 30 грудня видали 46 мільйонів книг.

У 2015-му було 36 мільйонів. Але слід зауважити, що позаминулого року підручників за держзамовленням видали 6,4 мільйона примірників, а минулого - 14 мільйонів.

Тобто, майже половина виданих книг - це одна жанрова ніша, яка стосується обмеженого кола - дітей, які вчаться.

А власне ринкова книга, яка в Європі становить 75-80% - це, окрім художньої літератури, книги, які дозволяють людям займатися самоосвітою після школи - становить дуже малу частку.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption За словами Олександра Афоніна, на українських ринках активізувалися пірати

ВВС: Як ви бачите вихід із ситуації із забороною ввезення книг?

О.А.: Ми пропонували свої варіанти, ще коли проект закону обговорювали, але після реєстрації він виглядав зовсім інакше. Ми пропонували, аби не було цих заморочок, а просто щоб імпортер за два тижні до поставки передавав анотований перелік літератури, яку він планує завезти до України, а члени комісії переглядали його.

І якби певні назви виникали у них занепокоєння, вони могли б замовити ці книги і переглянути їх - у паперовому чи електронному варіанті.

Тим паче, що навіть коли книга пройде комісію, а потім якийсь читач знайде у ній антиукраїнські тези, покарають імпортера. Після першого випадку - штрафом, після третього його позбавлять права завозити літературу. Тому не дуже важливо, чи переглядатимуть ці книги наперед. На мою думку, це просто популістсько-політичний крок.

ВВС: Заборона на ввезення книг якось може вплинути на ситуацію в Україні?

О.А.: Ні, більше того - коли минулого року Держкомтелерадіо оголосив перелік заборонених книг, Дугіна зокрема, то навпаки мені почали телефонувати люди і запитувати: що це за книги, про що вони, чому їх забороняють, а де їх можна знайти?

Тобто, це певним чином виступає і як пропаганда літератури, якою люди ніколи не цікавляться.

Нині легальний імпортер і продавець не ризикують і не завозитимуть нічого такого, бо в цьому немає ніякого сенсу, але є великий ризик втратити свій бізнес.

Серед наших політиків дуже багато людей, які живуть не реаліями і прагматизмом, а емоціями.

Ось ця емоційна державність, коли "а там хоч потоп...", не розвиває державу, а знищує її.

Замість того, аби давати можливість розвиватися певним сферам, роблять усе проти, і це виправдовується патріотизмом. Такий патріотизм не потрібен.

Нам потрібна потужна держава з розумною нацією, з творчою і науковою елітою, яка має можливість щодня підвищувати свій рівень.

А коли це все перетворюється у банальну торгівлю - я не розумію таких речей. Можливо, я неправий.

Новини на цю ж тему