Як Янукович залишив Україну: версії прямою мовою

листівка з портретом Януковича Копирайт изображения UNIAN

21 лютого 2014 року, після трагічних подій в центрі Києва, підписали так звані "мирні угоди" між українською владою і опозицією, що так і не були втілені.

А вже в ніч проти 22 лютого президент Віктор Янукович залишив столицю, а згодом - і територію України.

Угода про мир: нова-стара Конституція і роззброєння

ВВС Україна подає "прямою мовою" п'ять поглядів на те, як і чому це сталося.

Віктор Янукович, прес-конференція у Ростові-на-Дону 28 лютого 2014 року:

Копирайт изображения AFP
Image caption 28 лютого 2014 року Віктор Янукович вперше з'явився на публіці після того, як зник з України

Я був змушений залишити Україну через безпосередню загрозу для мене і моїх близьких.

Я вірив у порядність іноземних посередників. Не дивлячись на те, що ця угода (між урядом і опозицією від 21 лютого. - Ред.) мала багато протиріч і була складною, я її підписав, її підписали лідери опозиції, підписали міністри закордонних справ трьох європейських країн. Але її не було виконано. І як результат, Київ заполонили озброєні люди, які почали громити будинки, культові установи, храми.

Як з Межигір'я добро вивозили

Я нікуди не тікав. Я з Києва переїхав до Харкова. Під час мого переїзду, коли я ще був в Києві, мене обстріляли із автоматичної зброї. Машина, яка мене прикривала, була з усіх сторін обстріляна.

Ми їхали, щоб зустрітися в Харкові з активом Партії регіонів і громадських організацій. Коли ми приїхали до Харкова, з самого ранку, 22 лютого, Служба безпеки почала отримувати інформацію про те, що в Харків прибувають радикально налаштовані групи. Тут не страх був. Страху не було. Це були умови безпеки, які потрібно було враховувати.

Я прийняв рішення. Зі мною був спікер Рибак і голова Адміністрації Клюєв. Я їх попросив, щоб вони летіли в Донецьк. А сам вирішив полетіти в Луганськ. Ми вилетіли двома вертольотами.

Служба "Аерорух", а потім і військові, попередила нас: якщо ми не повернемо, - а вони думали, що ми будемо летіти в Росію, - то піднімуть винищувачі. Пілоти вертольотів вирішили розвернути вертольоти і посадити їх у Донецьку. Це ситуація, з якої почався мій рух по Україні.

Я пересувався автошляхами. Врешті, ми переїхали до Криму. Мої наміри знову були зруйновані через нові погрози. Я отримав дзвінки від членів своєї родини. Навіть молодшого внука занесли до списку людей, яких треба "люструвати"...

В Росію потрапив завдяки патріотично налаштованим офіцерам, які виконали свій обов'язок і допомогли мені зберегти життя.

Я перебуваю в Ростові тому, що тут неподалік живе мій старий друг. Я приїхав до нього, аби знайти хоча б тимчасовий притулок.

Арсен Аваков, міністр внутрішніх справ України, допис у Facebook 24 лютого 2014 року:

Копирайт изображения UNIAN
Image caption 23 лютого 2014 року щойно призначені керівники МВС і СБУ Арсен Аваков і Валентин Наливайченко чекали на Януковича у Бельбеку в Криму

Доповідаю українському народу: Янукович зник.

Усю ніч разом із головою СБУ Валентином Наливайченком ми опікувалися врегулюванням ситуації в Севастополі і пошуком екс-голови держави.

21-го, в п'ятницю, Янукович у супроводі Клюєва вилетів вертольотом із Києва до Харкова, маючи наміри взяти участь у з'їзді депутатів Партії регіонів.

22-го, в суботу, Янукович, переночувавши у держрезиденції в Харкові, відмовився від участі у з'їзді, записав відеозвернення і вертольотом полетів до Донецька.

Після прибуття в аеропорт Донецька разом із охороною пересів на два приватних літаки типу "Фалькон". Спробував вилетіти. Прикордонна служба перешкодила вильоту.

Після чого Янукович відбув у держрезиденцію в Донецьку, де й залишався впродовж кількох годин.

Пізно ввечері, 22-го, автомобілями, без супроводу ДАІ кортеж Януковича відбув до Криму.

23-го (неділя) прибув до Криму. Зупинився в одному з приватних санаторіїв, свідомо ігноруючи державні об'єкти, зокрема, і спеціалізовану президентську держдачу, на яку раніше планував прибути.

Дізнавшись про рішення парламенту щодо призначення в. о. президента України Турчинова і про виліт до Криму призначених голів МВС і СБУ, Янукович поспіхом залишив приватний санаторій у напрямку до аеропорту Бельбек, у якому на той момент перебували ми з Наливайченком.

О 23-50 Янукович, не доїзджаючи до аеропорту Бельбек, зупинився у приватній резиденції в районі Балаклави. Зібрав свою охорону, спитав, "хто буде з ним у супроводі далі", а "хто залишиться тут".

Частина співробтіників УДО висловили бажання "залишитися тут". Янукович, попрощався з ними, передав офіційну відмову від державної охорони.

Копирайт изображения facebook.com/arsen.avakov

Із частиною охорони Янукович у супроводі Клюєва трьома машинами відбув у невідомому напрямку, відключивши усі види зв'язку.

Кров Майдану: кінця розслідуванню не видно

Президент Росії Володимир Путін, виступ на Міжнародному дискусійному клубі "Валдай" 24 жовтня 2014 року:

Копирайт изображения Empics
Image caption Президент Путін розповів свою версію того, як Янукович залишив Україну на Міжнародному дискусійному клубі "Валдай" восени 2014 року

21-го числа (21 лютого 2014 року - Ред.) в Києві були підписані відомі документи між президентом Януковичем і опозицією. Під цими документами було поставлено підписи трьох міністрів закордонних справ європейських країн як гарантів виконання домовленостей.

21-го числа ввечері мені подзвонив президент Обама, ми з ним обговорили ці питання, те, як ми будемо сприяти виконанню цих домовленостей. Росія взяла на себе певні зобов'язання. Я почув, що мій американський колега готовий взяти на себе певні зобов'язання.

Того ж дня подзвонив президент Янукович, сказав, що вважає, що ситуація стабілізувалася, і він збирається поїхати у Харків на конференцію. Не приховую, це не секрет, я висловив певну стурбованість, сказав: чи можна у такій ситуації залишати столицю? Він відповів, що вважає це можливим, оскільки є документ, підписаний з опозицією, і міністри закордонних справ європейських країн виступили гарантами виконання цієї домовленості.

Скажу вам ще більше, я йому відповів, що маю сумніви у тому, що все буде так добре, але це його справа. Він же, врешті-решт, президент, він відчуває ситуацію там, йому видніше, як чинити. Але мені здається, не можна виводити сили правопорядку із Києва, сказав я йому. Він відповів: так, звісно, я це розумію. Поїхав і дав команду вивести усі сили правопорядку з Києва.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Президент Путін був здивований тим, що президент Янукович дав наказ "вивести сили правопорядку із Києва". На фото - спецпризначенці залишають Київ 21 лютого 2014 року

Наступного дня, незважаючи на усі наші розмови телефонні, незважаючи на підписи міністрів закордонних справ, щойно Янукович залишив Київ, одразу відбулося захоплення його Адміністрації і будівлі уряду збройним шляхом.

Янукович подзвонив і сказав, що він хотів би зустрітися зі мною, обговорити ситуацію. Я сказав: будь ласка. Врешті, ми домовилися зустрітися у Ростові, тому що там ближче, він не хотів далеко відриватися, так він мені сказав. Я був готовий вилетіти до Ростова. Але з'ясувалося, що він вже і до Ростова не може виїхати. До нього вже почали застосовувати силу, і на нього вже почали наставляти автомати. І вони вже там не дуже розуміли, куди їм подітися.

Не буду приховувати, ми допомогли йому перебратися до Криму. На той період часу Крим був частиною України. Але оскільки події у Києві розвивалися дуже швидко, бурхливо, ... за таких умов йому, звісно, до Києва повертатися не мало сенсу. Усі забули про якісь домовленості з опозицією під підписами міністрів закордонних справ, про наші телефонні розмови.

Так, скажу відверто, він попросив вивезти його в Росію, що ми і зробили.

Микола Азаров, прем'єр-міністр України (до 28 січня 2014 року), презентація книги "Уроки Майдану" 7 лютого 2017 року:

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Микола Азаров нещодавно представив другу книгу, написану за час перебування у Росії

Мені часто кажуть: це ваша провина у подіях на Майдані. Я відповідаю: моя провина одна, що я у грудні, коли побачив, що готується державний переворот, що в центрі Києва засіли переодягнені підготовлені бандити, не поставив Януковичу ультиматум: або ти їх ізолюєш від суспільства, а з мирною частиною протестантів на Майдані ми завжди домовимося, або мені треба йти...

Вся країна працювала, сталевари йшли до доменних печей, шахтарі йшли в шахти, на свою небезпечну роботу, а тут 5-6 тисяч бомжів каламутили воду в центрі столиці.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption На думку Миколи Азарова "сакральні жертви" Майдану були потрібні, аби знищити політичні сили, які виступали за співпрацю з Росією

Переворот отримав криваві риси із сакральними жертвами, тому що їм був потрібен привід розгромити політчині сили, що виступали за реалізацію національних інтересів України, які, передусім, полягають у добросусідських інтеграційних, коопераційних відносинах із Росією та країнами СНД.

Ми все бачили і знали, але адекватних заходів не вжили... Але для того, щоб віддати наказ, потрібна політична воля і рішучість. А підпорядковувалися ці спецпідрозділи не прем'єр-міністру, а президенту.

Моя точка зору була відома. Я Януковичу казав відверто: якщо ми зараз (а це був початок грудня), коли тільки-но все заварювалося, не ліквідуємо їх, то потім нам не дадуть цього зробити. Так і сталося. Що він мені відповів? Спочатку він не бачив небезпеки, наприклад, у тому, що Будинок профспілок був зайнятий сотнею-півтори озброєних бойовиків, які ховали зброю, вибухівку. Він не бачив цієї небезпеки, хоча всі керівники силових структур говорили: Вікторе Федоровичу, ваша команда - і ми все рознесемо.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Микола Азаров каже, що будівлю уряду відділяли від Майдану лише кілька шеренг "Беркуту"

Я під'їздив до "Беркуту", бо роздільна смуга із "Беркуту" захищала будівлю уряду. У нас же як - уряд - Майдан. І мою будівлю від Майдану відділяло кілька шеренг "Беркуту". Вони мені жодних питань не ставили щодо того, як вони живуть, скільки їм платять, як їм відпочити, але одне питання лунало постійно: коли ви з Януковичем дасте наказ розігнати цю наволоч? Я стояв, і що міг їм сказати? Повертався і казав: Вікторе, досить вже ці переговори безкінечні вести.

А йому в цей час Байден надзвонює: дивіться, ви там, ми з вами розберемося.

Президент США Барак Обама, прес-конференція на саміті лідерів Північної Америки в Мехіко 19 лютого 2014 року:

Копирайт изображения AFP
Image caption 19 лютого 2014 року президент США Барак Обама під час саміту країн Північної Америки був змушений коментувати роль Росії у подіях в Україні і Сирії

Разом із європейськими партнерами ми і надалі залучатимемо (до переговорів. - Ред.) усі сторони. Ми і далі наголошуємо президенту Януковичу та українському урядові, що на них покладено відповідальність запобігати тому жахливому насильству, що ми бачили. Відкликати внутрішні війська, працювати із опозицією, аби відновити безпеку і людську гідність, просувати країну вперед.

Українці - горді і витривалі люди, які подолали надзвичайні виклики у своїй історії, і, сподіваюся, що ця гордість і сила підтримує їх зараз. Тим часом я просив би військових в Україні утриматися (від участі у конфлікті - Ред.) і дозволити цивільним продовжити діалог, необхідний для виходу із ситуації...

Але я хотів би наголосити: ситуація, що склалася в Україні, пов'язана із питанням, чи можуть українці самі визначати свою долю. Моя адміністрація і віце-президент Байден, я особисто, довели до відома президента Януковича потребу визнати прагнення українців і працювати на основі цього, замість того, щоб намагатися придушити протести.

У майбутньому ми продовжимо робити усе, що від нас залежить, аби підтримати українців у пошуку мирного розв'язання конфлікту і підтримати їх прагнення до сильної, єдиної демократичної країни, інтегрованої до міжнародної спільноти...

Копирайт изображения EPA
Image caption Адміністрація президента США Барака Обами намагался переконати президента Януковича, що він та уряд несуть відповідальність за те, аби не допустити насильства

Я не думаю, що йдеться про конкуренцію між США і Росією. Гадаю, це є висловленням надій і сподівань народів Сирії і України, які визнають, що основні свободи - свобода висловлювань, свобода зборів, чесні і прозорі вибори, можливість вести бізнес без сплати хабарів, відсутність дискримінації через релігію чи переконання - це фундаментальні права, які має кожна людина.

Пан Путін має інший погляд на більшість із цих речей, і я не думаю, що це є таємницею.

Я сподіваюся, будуть часи, коли росіяни зрозуміють, що у майбутньому вони також мають бути "на борту" із цими цінностями та інтересами. Але зараз ми переживаємо часи серйозних розбіжностей...

Підхід Сполучених Штатів не полягає у тому, аби розглядати це як партію у шахи часів Холодної війни, у якій ми конкуруємо із Росією. Наша мета полягає у тому, аби народ України був здатен ухвалювати власні рішення щодо свого майбутнього.

Новини на цю ж тему