Як зберегти могили видатних українців за кордоном?

Копирайт изображения УНІАН

Одним з пунктів урядового плану відзначення сторіччя Української революції 1917-1921 років значиться упорядкування могил діячів того періоду, зокрема й за кордоном.

ВВС Україна поспілкувалася з керівником відділу обліку та збереження місць пам'яті УІНП Павлом Подобєдом про ситуацію з могилами видатних українців, які знаходяться за кордоном.

250 тисяч поховань

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Павло Подобєд: "За межами України знаходиться порядку 250 тис. поховань українців, які у той чи інший спосіб проявили себе в українському еміграційному житті"

ВВС Україна: Перепоховання Олександра Олеся та його дружини чи не вперше привернуло увагу до проблеми іноземних поховань українських діячів. Який її масштаб загалом?

Павло Подобєд: Проблема іноземних поховань українців не виникла зараз. Це комплекс, який накопичувався ще до 1991 року.

За підрахунками УІНП, за межами України знаходиться близько 250 тис. поховань українців, які у той чи інший спосіб проявили себе в українському еміграційному житті: у політиці, громадському житті, культурі, релігії.

Ця цифра обраховувалася шляхом підрахунку хвиль української військово-політичної еміграції. Тобто, тих українців, які залишили Україну після окупації Української народної республіки у 1920 році (Встановлення там радянської влади. - Ред.), українців, які виїхали із західної України, після її окупації Польщею, а також українців, що виїхали під час і після Другої світової війни.

Поховання розкидані по різних державах і континентах.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Український письменник і поет Олександр Олесь та його дружина були поховані на Ольшанському цвинтарі у Чехії, але через позицію правовласника місця могили їх перепоховали у Києві

До 1991 року опікою за ними займалися переважно різні українські діаспорні організації. Для багатьох з них це був почесний обов'язок.

Наприклад, могилою Олександра Олеся опікувався пан Володимир Михайлишин. Він був членом Організації українських націоналістів (мельниківців), адже син Олександра Олеся - Олег Ольжич - туди входив. Відповідно й ОУН (м) делегувала певну людину, яка дбала за тією чи іншою могилою.

Але з плином часу люди відходили - спершу представники УНР-івської еміграції, згодом - люди з воєнної і повоєнної хвиль.

Натомість з кожним роком могил видатних українців у еміграції ставало дедалі більше, а людей, які могли б ними опікуватися чи бодай цікавитися чим питанням - дедалі менше.

Звичайно, у 1990-2000-х роках на Захід прибували нові українські емігранти - вже трудові, - але вони проявляли до цієї теми значно менше інтересу. Зрештою, це люди, які не тікали від політичних репресій, а їхали за заробітками.

Відтак, осередки еміграції зменшилися, а десь взагалі зникли. Тобто, могили залишилися, а громади вже не було.

Копирайт изображения Генштаб ЗСУ
Image caption Військові з Литовсько-Польсько-Української бригади під час відзначення Дня соборності вшанували пам'ять бійців УНР у Любліні

ВВС Україна: Де так сталося?

П.П.: Насамперед, це ті райони Польщі, де були табори інтернованих вояків армії УНР: Каліш, Щипйорно, Пикуличі, Ланьцут та інші. У тих таборах перебували не лише українські військовослужбовці, а й їхні сім'ї, представники державного апарату УНР.

У 1924 році табори розпустили під тиском Радянського Союзу на керівництво Польщі. Багато хлопців потім поїхали далі на Захід.

Одним з шляхів була Чехословаччина, де тимчасово чи постійно проживали тисячі українців. Можна говорити про принаймні 20-тисячну українську громаду там - представників саме військово-політичної еміграції.

Тодішній президент Томаш Масарик достатньо лояльно ставився до політемігрантів з колишньої Російської імперії і створив відповідні умови.

Там були українські університети, наприклад, Українська господарська академія у Подєбрадах.

У цьому місті на цвинтарі виникла ціла ділянка українських поховань, де були могили професури. Там же похований видатний меценат Євген Чикаленко, що зробив значний внесок у розбудову української незалежної преси у період Української революції.

Копирайт изображения Оксана Юркова
Image caption Могила вченої-історика Наталії Полонської-Василенко у Німеччині вважалася втраченою

Таких могил на місцях українських "колоній" - безліч. Вони є і у Франції - містечка Абондан, Візан.

У Німеччині, де вже після Другої світової були табори переміщених осіб: Аугсбург, Інгольштадт, Дорнштадт.

У цих містах можна знайти справжні українські цвинтарі.

У Дорнштадті, наприклад, був будинок для людей похилого віку, де доживали свої останні дні багато видатних українців, зокрема й військовиків, які опинилися в еміграції.

Серед тих, хто похований на подвір'ї цього будинку, нещодавно була віднайдена могила відомої вченої-історика пані Наталії Полонської-Василенко. Її знайшла українська науковиця з Інституту історії Оксана Юркова.

Догляд

Копирайт изображения УНІАН

ВВС Україна: Чи веде Інститут національної пам'яті базу іноземних поховань?

П.П.: Це складна пошукова робота.

От, наприклад, нещодавно ми отримали повний перелік всіх осіб, які поховані на дормштадтському кладовищі. Ми проводимо попередній аналіз, хто з них може бути причетним до української військово-політичної еміграції.

Треба зрозуміти, хто тут похований, хто з них нас цікавить. Потім за помогильним обліком, за світлинами, ми аналізуємо, що залишилося станом на сьогодні, а які могили вже ліквідовані.

Тож УІНП зараз створює перелік іноземних поховань видатних українців. Він містить не просто імена, а й ранги-посади цих людей, причини смерті (якщо відомо), біографічні довідки, ким і до коли ця могила проплачена.

За результатами ми для себе позначаємо, який стан тих чи інших поховань і за якими потрібен додатковий догляд або негайне втручання, щоб їх зберегти.

ВВС Україна: Які конкретно проблеми зі збереженням?

П.П.: Держава фактично 25 років не займалася системно доглядом і опікою могил видатних українців за кордоном.

Тривалий час Україна взагалі офіційно не асоціювала себе ні з УНР, ні з Галицькою армією, не говорячи вже про вояків Української повстанської армії чи дивізії "Галичина".

У багатьох державах встановлена оренда за місце поховання. Адміністрація цвинтаря дбає і прибирає за могилою, але це не безкоштовно.

Річна рента різна, залежно від країни і цвинтаря: у середньому від 35 до 50 євро. Причому, у низці країн оренду треба оплатити на десять років наперед.

Крім того, мова йде не лише про оплату місця поховання, а й про те, що все це треба оформити на певну фізичну чи юридичну особу.

Тобто, не можна на якийсь рахунок просто так закинути 35 євро. Треба, щоб оренда могили була на когось оформлена, з ким може контактувати адміністрація цвинтаря.

Image caption Перепоховання Олександра Олеся і дружини в Києві

До речі, ситуація з могилою Олександра Олеся не пов'язана з оплатою - могила була оплачена до 2017 року включно. Тут все залежало від волі особи, яка стала правовласником місця поховання.

Помер батько і він вирішив поховати його у могилі Олександра Олеся.

ВВС Україна: З ним контактували?

П.П.: З ним контактувала українська громада в Чехії, спілкувався і місцевий священик УПЦ КП, представники українського посольства. Але переконати його не змогли.

Тому єдино можливим рішенням було перепоховання в Україні...

Гроші

ВВС Україна: Що, на вашу думку, треба зробити, щоб зберегти іноземні поховання українців?

П.П.: Найперше, треба визнати, що така проблема є. Що Україна має опікуватися могилами тих людей, які боролися за неї. Тривалий час такого розуміння не було.

Потрібно повністю облікувати всі поховання.

І потрібне фінансування для оренди.

ВВС Україна: Хто за це відповідає?

П.П.: Є бюджетна програма МЗС, у якій є пункт щодо оплати могил видатних українців за кордоном.

На 2016 рік, наприклад, ця сума складала близько 50 тис. грн. З теперішнім курсом це менше 2 тис. євро.

(В офіційному звіті МЗС вказано, що видатки на статтю "Надання фінансової підтримки громадам закордонних українців для впорядкування місць поховань (місць пам'яті) видатних українців за кордоном" у минулому році було витрачено 62,4 тис. грн)

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Могила Степана Бандери у Мюнхені

У Мюнхені на кладовищі Waldfriedhof, де поховані Степан Бандера, Ярослав Стецько і ціла низка старшин армії УНР, Галицької армії, діячів ОУН та Української радикально-демократичної партії, оренда могили коштує 50 євро на рік.

Договір треба укласти одразу на 10 років, тобто одна могила обійдеться 500 євро.

Таким чином, за рік можна оплатити чотири могили…

Очевидно, якісь поховання необхідно буде переносити в Україну. Або до пантеону, що має бути створений у центрі Києва, або на алею почесних поховань військово-політичної еміграції, або ж на малу батьківщину.

На Ольшанському кладовищі в Празі (де була могила Олександра Олеся і його дружини. - Ред.) поховано ще близько 200 видатних українців.

Серед них по 31 могилі є питання щодо оплати і догляду на 2017 рік.

Новини на цю ж тему