Ожиріння: чи винна в усьому олія?

Раніше люди старалися використовувати якнайменше олії Копирайт изображения Getty Images
Image caption Раніше люди старалися використовувати якнайменше олії

Точно відміряна чайна ложка - рівно стільки олії брала для смаження мати майбутнього професора Тіма Бентона, пригадує він.

В його дитинстві, яке випало на 1960-ті рр., рослинна олія все ще вважалася дорогим продуктом, тому її старалися економити.

Перенесімось у сьогодення - тепер олії так багато і вона така дешева, що більшість з нас її не шкодують.

Ми щедро заправляємо нею салати, смажимо картоплю у фритюрі - одним словом, ллємо її повсюди.

Вона не тільки у домашніх стравах - більшість товарів у продуктовому магазині вже мають її в своєму складі.

Два види рослинної олії - соєва та пальмова - належать до списку з восьми продуктів (разом з пшеницею, рисом, кукурудзою, цукром, ячменем і картоплею), які забезпечують 85% усіх калорій, що споживають люди.

Мешканці всіх країн світу мають дедалі подібніший раціон, багатий на калорії, але бідний на поживні речовини.

Професор Бентон, голова стратегічних досліджень з безпеки та раціональності харчування при Університеті Лідса, пояснює цю особливість пожвавленням міжнародної торгівлі.

За останні тридцять років виробництво рослинних олій та олійних культур суттєво зросло.

Копирайт изображения Science Photo Library
Image caption З 1980 р. кількість людей у світі, хворих на ожиріння, зросла вдвічі

Цей зріст спричинений торговельними домовленостями, які полегшили та здешевили експорт та імпорт олії, а також різними урядовими програмами. Наприклад, у таких країнах, як Малайзія та Індонезія, уряд субсидує вирощування продукції на експорт, і це сприяє зниженню вартості рослинної олії.

"Щоб конкурувати на світовому ринку, потрібний високоефективний виробничий процес, великий за обсягами і низький за вартістю. Як наслідок, ми маємо харчову систему, побудовану на дуже дешевих калоріях", - каже професор Бентон.

Звісно, в багатьох випадках такі торгівельні досягнення рятують людей від голоду. Як зауважує пан Бентон, тепер "навіть найбідніші люди можуть забезпечити себе дешевими калоріями".

Копирайт изображения Getty Images
Image caption "Проблема кіноа" - чи справді глобалізація найбільше пішла на користь привілейованим верствам населення?

Втім, додає він, світовий обіг продуктів посприяв тому, що ми набрали зайву вагу. Адже дедалі більше людей споживає не надто корисні імпортні продукти замість тих, що вироблені в їхній місцевості.

Понад 50% населення землі має "нездорову вагу", згідно з нещодавньою доповіддю пана Бентона про харчове виробництво у світі. Поширеність ожиріння у світі з 1980 року зросла вдвічі.

"В деяких країнах, бідняки все ще не отримують потрібних калорій і мають недостатню вагу. Втім, у наших забезпечених країнах картина інакша: бідні люди отримують багато калорій, бо споживають низькоякісні калорійні харчі та напої, які не забезпечують достатньо поживних речовин", - йдеться у доповіді.

За словами професора Корінни Гоукс, яка очолює Центр харчової політики Лондонського університету Сіті, від початку глобалізації найбільший приріст калорій відбувся саме завдяки олійним культурам.

"Соєва та пальмова олії раптом стали набагато доступнішими; на мою думку, це прямо пов'язано з програмами спрощення міжнародної торгівлі", - пояснює вона.

Олійні культури наразі складають велику частину експорту-імпорту; більшість напівфабрикатів містять або пальмову, або соєву олію, які продовжують їхній термін придатності, каже пані Гоукс.

"Оскільки імпортувати ці олії стало дешевше й простіше, ніщо не заважає використовувати їх у виробництві попередньо обробленої харчової продукції".

Невелика кількість жиру є важливою частиною здорової, збалансованої дієти. Але жири дуже калорійні, тож споживання їх у великій кількості збільшує ризик надбання надлишкової ваги чи навіть ожиріння. Насичені жири і трансжири також сприяють серцевим захворюванням.

Дешевизна і доступність олії змінила кулінарні традиції деяких країн, розповідає пані Гоукс. У Китаї, наприклад, їжу дедалі частіше смажать у фритюрі (тобто у великій кількості олії), а в Бразилії люди стали додавати більше олії до традиційних страв.

Втім, поруч з жвавою торгівлею олійними культурами у світі стали більше торгувати фруктами та овочами, зауважує вона, а це означає, що раціон багатьох людей насправді покращився.

Пані Гоукс називає цей феномен "проблемою кіноа". Як кажуть, підвищення західного попиту на цей так званий "суперпродукт", який уже тисячі років вирощується високо в Андах, призвів до його різкого подорожчання й того, що тепер він мало доступний корінному населенню країн, звідки походить.

Тенденції споживання кіноа відображають ключову суперечливість глобалізації: схоже, що вона приносить непропорційно велику користь тим людям, яких і раніше можна було назвати привілейованими.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Сьогодні ми можемо працювати, робити покупки та спілкуватися з друзями, майже не рухаючись

Виходить, що люди, які розуміються на здоровому харчуванні, завдяки глобальній торгівлі можуть харчуватися ще краще; ті ж, хто не має таких знань, харчуються ще гірше.

Однак цьому суперечать висновки нещодавнього дослідження, проведеного Лондонською школою економіки.

Дослідники спостерігали за мешканцями 26 країн світу з 1989 по 2005 роки, коли стрімко розвивалась глобалізація. Як вони виявили, ми товстішаємо від "соціальної глобалізації", - змін у роботі та способі життя, - а не від широкої доступності дешевої калорійної їжі.

По суті, головна причина зайвої ваги - те, що нині ми можемо працювати, робити покупки та спілкуватися з друзями, не ворушачи майже жодним м'язом, каже дослідник д-р Жуан Коста-Фонт.

"Наше харчування розраховане на той спосіб життя, який переважав у світі до глобалізації, коли люди багато ходили пішки і не знали стількох методів збереження енергії, як сьогодні. Люди мали тісніші соціальні зв'язки, більше куховарили й приділяли більше часу хатнім справам", - пояснює він.

Доктор Коста-Фонт переконаний: щойно люди адаптують свою дієту і спосіб життя до цих змін, - почнуть більше рухатись і менше їсти, - їхня вага знову прийде в норму.

Він вказує на приклад США: хоча рівень ожиріння тут тривожно високий - майже 35%, за останні десять років він майже не змінився.

"Це хороша новина. Це вже дещо".

"Можливо, американці починають розуміти, як правильно харчуватися, й помалу адаптують свій спосіб життя до умов глобалізації. Моя гіпотеза полягає в тому, що поширення ожиріння - явище тимчасове", - оптимістично підсумовує він.

Новини на цю ж тему