"Недостатньо просто взяти все і "залити баблом": три роки після анексії Криму

  • 18 березня 2017
Зарплати і пенсії у Криму, як і обіцяли, підвищили, але російські ціни "з'їли" це підвищення, скаржаться деякі кримчани Копирайт изображения AFP
Image caption Зарплати і пенсії у Криму, як і обіцяли, підвищили, але російські ціни "з'їли" це підвищення, скаржаться деякі кримчани

Три роки тому Росія анексувала український півострів Крим. Президент Володимир Путін заявляв, що за кілька років півострів з дотаційного регіону може стати донором. Москва обіцяла вирішити проблеми з транспортною доступністю Криму, з дефіцитом води і енергії.

Російська служба Бі-бі-сі вирішила розібратися, на якій стадії знаходиться виконання основних обіцянок кримчанам.

У середині березня 2014 року в Криму в присутності озброєних "зелених чоловічків" відбувся референдум про приєднання півострова до Росії. Москва вважає голосування повністю законним. Генасамблея ООН кваліфікувала референдум як такий, що не має законної сили. Відповідну резолюцію підтримали 100 країн-членів ООН.

Підвищення зарплат і пенсій

Влада Росії, як і обіцяла, підвищили виплати пенсіонерам до загальноросійського рівня. Також зросли зарплати бюджетників. Однак ціни при цьому теж стали російськими. Наприклад, у квітні 2014 року середня пенсія в Криму становила 5,6 тис. рублів, а до 2016 року цей показник виріс до 11,6 тис. рублів. Ціни на продукти з лютого 2014 року по грудень 2015 року зросли на 96%.

"На сьогоднішній день для переважної більшості кримчан входження до Росії - це радість із гіркими сльозами на очах, бо вони не очікували такого зубожіння, соціального гноблення, яке їм доводиться випробовувати зараз", - говорить голова кримського відділення "Комуністів Росії" Леонід Грач.

У січні 2015 року "голова Криму" Сергій Аксьонов заявляв, що ціни на продукти і ліки вдасться стабілізувати завдяки державному регулюванню. Згодом він не раз перекладав провину за високі ціни на підприємців, які, за його словами, "паразитують на кримчанах".

Високими цінами незадоволені зокрема деякі пенсіонери, згадує пан Грач і наводить як приклад відому зустріч голови уряду Дмитра Медведєва з жителями Криму в травні 2016 року.

Тоді пенсіонерка поскаржилася прем'єру, що пенсію не індексують. "Що таке 8 тисяч? Це мізер. Ноги витирають об нас тут!" - звернулася до прем'єра жінка. "На пенсії неможливо прожити, ціни шалені", - додав хтось у натовпі.

Копирайт изображения Astakhov dmitry/tass
Image caption Відповідь пана Медведєва кримчанам про індексацію пенсій стала інтернет-мемом

Пан Медведєв відповів, що пенсію не індексували нікому, тому що грошей немає. "Ви тримайтеся тут, вам всього доброго, гарного настрою і здоров'я", - додав він.

Скорочена версія його відповіді - "грошей немає, але ви тримайтеся" - стала справжнім "антипутінським гаслом", яке спровокувало зростання протестних настроїв, говорить пан Грач.

Недоторканність приватної власності

"Реприватизації" у Криму не буде, обіцяв незадовго до референдуму Сергій Аксьонов, якого на той час призначили "головою ради міністрів Криму" (рішення ухвалили депутати в будівлі Ради міністрів, яку зайняли озброєні люди в камуфляжі і касках без відзнак).

Тоді ж пан Аксьонов заявив, що влада націоналізує об'єкти, що належать українській державі і українським політикам. У Криму і Севастополі дійсно націоналізували частину підприємств, причому під націоналізацію потрапило майно українських бізнесменів і приватна власність деяких кримчан.

Часом це траплялося без будь-яких постанов: приходили люди, які представлялися "народним ополченням", і просто захоплювали майно, розповідав кримський юрист і правозахисник Жан Запрута.

У 2016 році уряд Росії доручив Криму повернути колишнім власникам націоналізовані об'єкти споживчої кооперації, повідомляла "Новая газета" з посиланням на лист заступника міністра економічного розвитку Росії Євгена Єліна депутату Держдуми Миколі Коломейцеву.

Націоналізація негативно вплинула на інвестклімат у Криму, вважає керівник севастопольського відділення "Ділової Росії" і бізнесмен Олег Ніколаєв.

"Самі подумайте: хто буде інвестувати, вкладати гроші туди, де їх потім можуть просто забрати? Це був типовий переділ власності, а він несе виключно негатив, - вважає пан Ніколаєв. - Гроші та інвестиції люблять стабільність і тишу. Зауважте, жоден великий інвестор досі не зайшов на територію Криму, крім, власне, держави. І на мій погляд, це пов'язано з тим, що там свого часу пройшла масова націоналізація".

Енергонезалежність

Три роки тому Крим отримував близько 80% необхідної електроенергії з материкової України. Після анексії на півострові почалися перебої з поставками енергії та відключення електрики. Влада Росії заявила про завдання забезпечити енергонезалежність Криму.

Для цього побудували "енергоміст" - кабельно-повітряні лінії електропередачі та підстанції, які з'єднали енергосистему півострова з Росією. Енергоміст запрацював на повну потужність у травні 2016 року. Тоді ж на півострові скасували режим надзвичайної ситуації, введений в наприкінці 2015 роки після підриву ЛЕП на материковій Україні.

Копирайт изображения Alexei Pavlishak/tass
Image caption Росія обіцяє впоратися з дефіцитом енергії в Криму за два роки

Для базової генерації Росія планує побудувати в Криму дві теплові електростанції - поблизу Сімферополя і Севастополя. Запустити їх в експлуатацію планують наприкінці 2018-го року.

Паливо на ТЕС постачатиметься газопроводом з Кубані, який був запущений у грудні 2016 року.

Питання енергонезалежності Криму ще не вирішено, визнавав Путін за два місяці до цього: "Кардинально питання (енергозабезпечення Криму. - Ред.) будуть вирішуватися з кінця цього і в наступні 2017-2018 роки".

Дефіцит води

Воду до Криму кілька десятків років постачали Північно-Кримським каналом з Каховського водосховища у нижній течії Дніпра. Після анексії Україна перекрила подачу води на півострів. Найбільше постраждав Східний Крим. Росія почала пошуки альтернативних варіантів водопостачання Криму.

Планувалося поставляти воду на півострів з Краснодарського краю і з Кавказу, перекидати воду з найближчих річок, проте жоден з цих проектів так і не реалізували. Зараз у Криму будуютьс водоводи від родовищ підземних вод до Кримського каналу. Використовують воду із запасів Міжгірського водосховища (Сімферополь, Євпаторія, Саки) і Чорноріченського водосховища (Севастополь).

Копирайт изображения Alexei Pavlishak/tass
Image caption Кілька десятків років Північно-Кримський канал був основним джерелом води в Криму

Пан Путін заявляв наприкінці жовтня 2016 року, що "гострота проблеми, пов'язана з питною водою" знята, але "проблема в цілому ще не вирішена". Водопостачання налагоджено на побутовому рівні, але у багатьох селах вода постачається з перебоями, говорить еколог Маргарита Литвиненко. За її словами, час від часу нестача води спостерігається навіть у великих містах.

Сільське господарство не отримує належного обсягу води, і його продуктивність знижується, додає експерт: "Першою жертвою стало рисівництво, яке повністю "загнулося" ще у 2014 році. Через деякий час постраждало ще кілька сільськогосподарських культур". На думку пані Литвиненко, альтернативи дніпровській воді з Північно-Кримського каналу не існує.

Транспортна доступність

Для вільного наземного доступу до Криму Росія будує Керченський міст, високошвидкісну трасу на Таманському півострові і трасу "Таврида" на території Криму. Ключовою частиною цього проекту є будівництво мосту.

Міст завдовжки 19 км включатиме чотирисмуговий автомобільний міст, а також два шляхи залізничного моста. Вартість будівництва складе майже 228 млрд рублів. Генпідрядником будівництва призначений "Стройгазмонтаж" Аркадія Ротенберга.

"Розраховую, що Кримський міст буде зданий вчасно", - заявляв пан Путін наприкінці 2016 року. За кілька місяців до цього президент розкритикував організацію робіт з будівництва траси Керч-Сімферополь (частина траси "Таврида"). Зокрема, його не влаштував поділ відповідальності між відомствами і чиновниками. "Конкретна має бути людина, яку можна буде повісити, якщо вона не зробить нічого", - заявив тоді пан Путін.

Копирайт изображения Timkiv Vitaly/tass
Image caption Керченський міст - безпрецедентний за масштабом будівництва об'єкт у Росії

Якщо терміни і посунуться, то несильно, вважає науковий співробітник Інституту економіки транспорту і транспортної політики НДУ ВШЕ Микола Залеський.

"Треба розуміти, що цей об'єкт для Росії абсолютно безпрецедентний, таких мостів у нас ще не будували. Причому терміни спочатку були поставлені дуже стислі: всього три роки, - каже пан Залеський. - Міст на острів Руський, наприклад, будувався близько чотирьох років. Звичайно, чим складніший і дорожчий об'єкт, тим більше факторів можуть вплинути на терміни. Напевно щось йде не зовсім так, як розраховували. Для гігантських проектів подібного роду це нормально".

Три державні мови

"Ми з повагою ставимося до представників всіх національностей, які проживають у Криму, - заявив пан Путін у березні 2014 року після референдуму. - Це їх спільний дім, їхня мала батьківщина, і буде правильно, якщо у Криму - я знаю, що кримчани це підтримують, - буде три рівноправних державних мови: російська, українська і кримсько-татарська".

У березні 2015 року пан Аксьонов заявив, що мовлення українською мовою у Криму не буде. "Крим не буде сьогодні працювати над поширенням українського мовлення на території республіки. Може, супутники якісь, хіба що так. На мій погляд, це божевільна і безглузда ідея", - заявив він.

ОБСЄ повідомляла у своєму звіті, що викладання у школах українською мовою скорочується через тиск влади. Українська мова є державною лише на папері, каже засновник "Українського культурного центру в Криму" Леонід Кузьмін.

Копирайт изображения AFP
Image caption Українські та кримськотатарські активісти кажуть, що державний статус їхніх мов діє лише на папері

"Ані в Криму, ані у місті Севастополі вона не є обов'язковою для вивчення у школах. Більше того, сьогодні ми насилу можемо знайти її використання на практиці", - додає він.

У міносвіти Криму часто заявляють, що існують факультативи з вивчення української мови. Пан Кузьмін каже, що факультативи, як правило, не проводяться, тому що немає підручників з української мови та літератури.

Схожа ситуація із кримськотатарською мовою, говорить Ліля Буджурова, колишній редактор кримсько-татарського телеканалу ATR, якому Роскомнадзор відмовив у реєстрації. Вона вважає, що статус державної мови - це лише "красива вивіска". Пані Буджурова також зазначає, що кількість годин вивчення кримськотатарської мови скоротилась.

У Криму працюють 12 кримськотатарських шкіл, однак за російськими законами у старших класах викладати можна лише російською, говорить журналіст. Також існують факультативи - одна година вивчення кримськотатарської мови на тиждень, додає вона.

Є в Криму і кримсько-татарські ЗМІ. "Але тут слід відразу обмовитися: той перелік ЗМІ, які Росія представляє у Міжнародному суді в Гаазі як кримськотатарські, є фікцією, оскільки у них просто в статутній документації передбачено кримсько-татарську мову, але вони нею не видаються", - говорить один з лідерів кримськотатарського національного руху Наріман Джелял.

Туризм

У листопаді 2015 року "голова Криму" Сергій Аксьонов доручив розробити програми колективного розміщення туристів, які не поступаються за ціною і якістю відпочинку в Єгипті та Туреччині. "Крим готовий стати альтернативою закордонним курортам", - заявляв він.

Через рік Володимир Путін заявив, що в Криму ще "дуже багато" потрібно зробити для розвитку туризму, щоб "хоча б піднятися до рівня Радянського Союзу".

У лютому 2017 року пан Аксьонов сказав, що Крим поки не готовий конкурувати з турецькими курортами через погано розвинену інфраструктуру і відсутність навченого персоналу, орієнтованого на клієнта. Хоча в Криму немає точної методики підрахунку туристів, щороку влада повідомляє про зростання туристичного потоку. У 2017 році в Криму чекають 6 млн туристів.

Фундаментом для розвитку туризму в Криму і Севастополі повинні стати відповідні стратегії, каже глава севастопольської держустанови "Центр розвитку туризму" Олександр Железняк.

"Недостатньо просто взяти все і "залити баблом". Навіть у нинішній ситуації божевільних проектів величезна кількість, - додає він. - Хтось хоче Ейфелеву вежу в Севастополі побудувати, хтось якісь гігантські пам'ятники, інший - канатну дорогу від Козачої бухти до Балаклави, навіщо це все потрібно?"

Пан Железняк вважає, що у Севастополя і Криму дуже важка спадщина, тому що закони в сфері туризму не виконувалися. "Це все вилилося у гігантські майнові суперечки, які нашаровуються одні на інші".

"У мене за час роботи виробилася парадигма: "Крим врятують юристи і трактористи", - продовжує пан Железняк. - Причому саме в цьому порядку: юристи повинні домогтися визнання всього цього хаосу нікчемним, а трактористи повинні вже фізично прибрати все це сміття".

Російська служба Бі-бі-сі направила в уряд Криму і уряд Севастополя запити з проханням надати коментарі і чекає на відповідь

Новини на цю ж тему