Сервіз ім. Леніна: як мистецтво служило пропаганді

порцелянові червоноармійці Копирайт изображения WWW.NMIU.COM.UA
Image caption За тендітною і кумедною порцеляною інколи стоять сумні і трагічні історії

Порцеляновий сервіз з нагоди одужання Леніна, авангардна селянка - "Делегатка", лагідні партизани і симпатичні олімпійські ведмедики - все це знаряддя ідеологічної зброї СРСР, зібрані на виставці "Мистецтво на службі радянської пропаганди" у Національному історичному музеї.

Старший науковий співробітник музею, дослідниця радянського побутуОлена Якубець провела екскурсію кореспонденту ВВС Україна Анастасії Зануді і розповіла, як за подекуди кумедними предметами декоративно-ужиткового мистецтва радянської доби можуть стояти сумні та драматичні історії їхніх творців.

Копирайт изображения WWW.NMIU.COM.UA
Image caption Олена Якубець, старший науковий співробтіник відділу історії України ХХ століття, каже, що зразки радянської пропаганди нікого не залишають байдужим

Мамай-пролетарій та авангард

У нас є унікальні експонати, які дивом збереглися у нашому музеї, і які характеризують недовгий за часом період - 20-ті роки. Це етап, коли тоталітарна держава лише формувалася.

Тоді художники все ще могли робити те, що хотіли. На цей період припадає розквіт авангарду. А у декоративно-прикладному мистецтві це пов'язане із бойчуківською школою.

Копирайт изображения WWW.NMIU.COM.UA
Image caption Те що Мамай з козака перетворився на пролетарія не врятувало його творця - Івана Падалку

У нас є тарілочка - із написом "Я - пролетарій Мамай, стережись мене буржує, не займай УСРР". Її зробили у 1922 році на Київській межигірський фабриці Іваном Падалкою, учнем М. Бойчука.

Іван Падалка - типовий представник цього напрямку. Вчився у художньо-промисловій школі в Миргороді, потім продовжив навчання в Українській академії мистецтв, потім працював на цій фабриці.

Як і більшовики, художники-авангардисти мріяли про "інше майбутнє", "інше життя". Певною мірою їхні погляди збігалися.

Але "інше майбутнє" для більшовиків - це світова революція. А митці бачили майбутнє дуже гармонійним, таким, коли кожна людина зможе самовиражатися у мирі і гармонії.

На цій тарілочці добре видно більшовицьке світосприйняття - пролетарій із молотом, поряд - конституція УРСР, але пролетарій більше нагадує козака Мамая, навіть його поза - елемент барокового мистецтва - шабля, вуса.

До певного часу більшовики дивилися на це крізь пальці. Просто використовували цих людей для пропаганди своєї ідеології.

У того ж Івана Падалки була ціла колекція подібних творів - і пролетарі, і селяни.

Була навіть тарілочка така: "Несуть товариша", "Яблучко", "Партизани", "Махновці". Але усі вони були з елементами народного мистецтва.

Його твори активно показували, робили виставки, не тільки в Україні, а й за кордоном, де вони мали великий успіх.

Проте на початку 30-х років, коли тоталітарна держава сформувалася, таким художникам дуже сильно ускладнили життя.

Їх припиняють випускати за кордон із виставками, потім взагалі забороняють будь-яку творчу діяльність.

Врешті, у вересні 1936 року Падалку заарештували як "активного учасника націоналістичної фашистської та терористичної організації, що мала на меті відторгнення України від СРСР і реставрацію капіталізму". Його розстріляли як ворога народу.

Згодом уся школа Михайла Бойчука була знищена, включно із самим вчителем.

Копирайт изображения WWW.NMIU.COM.UA
Image caption Авангардна "Делегатка" Жозефіни Діндо не вписалася у радянське життя

"Делегатка" з елементами кубізму

Ще один унікальний експонат - "Делегатка". Її автор - скульптор Жозефіна Діндо.

Вона вчилася у Володимира Татліна, Казимира Малевича, але розробила і свій стиль. Це далеко не реалістичне мистецтво, тут є й елементи конструктивізму, і кубізму.

Назва "Делегатка" означає, що її обрали на якийсь з'їзд чи у якісь органи влади, і вона намагається осмислити життя навколо неї.

Ця скульптура, створена у 1928 році, зробила Жозефіну Діндо знаменитою.

Вона створила цілу низку жіночих образів - в неї є "Молочниця", "Жниця", - загалом більше 110 скульптур за все творче життя. Її почали активно копіювати, почали запрошувати читати лекції.

Але у 1937 році так само, як і інших представників авангардного мистецтва, її заарештували. Її звинуватили у співпраці з польською розвідкою.

На момент арешту в її майстерні було 22 скульптури. Всі вони були знищені співробітниками НКВС. Її робіт майже не залишилося. На сьогодні відомо лише про шість скульптур, що збереглися.

"Соцоптимізм"

Десь всередині 30-х треба було формувати нову радянську людину, яка не повинна була, як "Делегатка", читати, думати, аналізувати.

Радянська людина повинна була сприймати дійсність позитивно, оптимістично, у рожевих фарбах. Тому на авансцену виходить мистецтво так званого "соцреалізму", хоча краще його було б назвати "соцоптимізму".

Саме у другій половині 30-х років з'являється багато робіт, які показують задоволених життям селян, у гарних біленьких хустках, вони постійно співають у тодішніх кінофільмах.

І саме навпроти "Делегатки" у нас є "Свинарка", яка виготовлена у 1936 році на Городницькому фарфоровому заводі.

Копирайт изображения WWW.NMIU.COM.UA
Image caption "Свинарка" як приклад схваленого Партією "соцоптимізму"

Подивіться, як вона відрізняється від "Делегатки" - весела, рум'яна, її все влаштовує, навколо неї поросята - символ добробуту.

Ми-то знаємо, як жили і працювали колгоспники у 30-ті, як їм не платили. А мистецтво показувало зовсім інше.

Тих, хто не хотів працювати у такому стилі, просто фізично знищили.

Сервіз і Ленін

Головним елементом пропаганди, яка пройшла через усе мистецтво Радянського Союзу, - возвеличування вождя. У нас є експонат, який чудово ілюструє культ Леніна, - це сервіз. Він був виготовлений на Баранівському заводі у 1922 році.

Копирайт изображения WWW.NMIU.COM.UA
Image caption Сервіз для вождя пролетаріату - "вузенькою стрічкою - ніжний узор"

Ми знайшли матеріали, які розповідають, що у жовтні 1922 року відбулися збори працівників заводу, на якому виступив представник колективу товариш Стадніков, розповів, що Ленін одужав і повернувся до виконання своїх обов'язків.

З цієї нагоди працівники вирішили зробити Леніну подарунок. За основу взяли заготовку, яку було зроблено ще до революції. На неї лише нанесли текст "Вождю мировой революции от робочих Барановского фарборового завода" і анаграму "Володимир Ленін".

Крім того, що подарували сервіз, Леніна ще й зарахували до працівників цього заводу на посаду робочого-горновщика і навіть нарахували йому зарплату.

Втім, її вирішили перераховувати на заводську бібліотеку.

Місцевий поет Володимир Вільний з нагоди цієї події навіть написав вірш - "Легенда про сервіз":

Ходак із Баранівки дарунок привіз:

Великому Леніну - чайний сервіз.

Блюдце і чашечки - бризний фарфор.

Вузенькою стрічкою - ніжний узор.

Після цього Баранівський завод отримав ім'я Леніна. В музеї представлена точна копія сервізу, який подарували Леніну. Виготовлена вона була у 1970 році.

У 1970-му році, коли святкували 100-річчя з дня народження Леніна, того Леніна було вже настільки багато, що це викликало зворотну реакцію - анекдоти.

Ось один із них:

Оголошено конкурс на пам'ятник Пушкіну. Третє місце отримав скульптор, який запропонував пам'ятник "Пушкін читає Леніна", другу премію - "Ленін читає Пушкіна", першу премію отримав пам'ятник "Ленін".

Тарілки, які готували до війни

І у 30-ті роки починається дуже активна пропагандистська підготовка населення до війни.

І на тарілках з'являються герої громадянської війни - Щорс, Будьонний, Ворошилов, червоні кавалеристи.

З'являються і нові кумири - легендарні льотчики Чкалов, Раскова, Грізодубова.

Копирайт изображения WWW.NMIU.COM.UA

Культовою датою для мистецтва стала також Жовтнева революція. Ми бачимо масову продукцію і 40, і 50, і 60 років, присвячену "Великому жовтню".

Ще одна важлива дата - 1954 рік, річниця підписання "Переяславської угоди". Дуже активно використовувалася для пропагування ідеї дружби народів. В Україні цілий рік проходили різні заходи - виставки, фестивалі, концерти.

До Києва приїхало багато делегацій із подарунками. Один із них - скульптурна композиція "Богдан Хмельницький і Російський посол".

Копирайт изображения WWW.NMIU.COM.UA

Бачимо Богдана Хмельницького - дуже моложавого, хоч на час підписання угоди він був вже старшою людиною, і біля нього посол Росії - досвідчений і мудрий Федір Бутурлін, який точно знає, що треба українському народу.

Друга світова війна мала колосальний вплив на мистецтво. Від 1965 року День перемоги став святковим.

У мистецтві стали робити акцент на ті жертви, які поніс радянський народ, захистивши собою народи Європи від фашистського рабства.

Копирайт изображения WWW.NMIU.COM.UA

От і ми маємо добрих усміхнених партизан, з дітьми, з жінками, є й партизанська мадонна - мати, яка втратила сина.

Новини на цю ж тему