Ця сукня відвідала більше країн, ніж ви?

Pink dress Копирайт изображения Inditex
Image caption Ця сукня від Zara побувала принаймні в п'яти країнах перед тим, як опинилась на полиці магазину

"Виготовлено в Марокко", написано на етикетці рожевої сукні-сорочки від Zara.

Можливо, саме там всі деталі цієї одежини з'єднали в єдиний виріб, але до того вона побувала ще в кількох країнах.

Взагалі, цілком імовірно, що цей предмет одягу подорожує більше, ніж ви. Якби він був людиною, він би накопичив цілком пристойну кількість бонусних миль за свої подорожі.

Сукню виготовили з ліоцелу - спеціально розробленого екологічного замінника бавовни. Згідно з інформацією компанії Lenzing - австрійського постачальника компанії Inditex, що є власником торгівельної марки Zara, - деревина, яку використали для виробництва цього волокна, походить з Європи.

Ці волокна переправили до Єгипту, де з них випряли текстильні нитки. Потім ці нитки відправили у Китай, де з них зіткали тканину. Цю тканину потім перевезли в Іспанію, де її пофарбували, в нашому випадку в рожевий колір.

Далі тканину транспортували в Марокко, де з неї викроїли деталі сукні і, зрештою, пошили готовий виріб.

Після цього її відправили назад в Іспанію, де спакували й надіслали до Сполученого Королівства, США або будь-якої іншої з 93 країн, в якій є магазини компанії Inditex.

Більшість одягу, який продається у світі, матиме такі ж тривалі подорожі.

Настправді, його шляхи можуть бути ще більш звивисті.

Більшість виробів компанії Inditex виготовляються поблизу її основного підприємства або в сусідніх країнах - Португалії, Марокко та Туреччині.

Завдяки цьому компанія славиться своїм умінням швидко реагувати на нові тенденції.

У більшості її конкурентів підприємства-постачальники розміщуються не так зручно.

Незважаючи на місцезнаходження, більшість фабрик не є власністю модних брендів, які їх використовують. Натомість, їх обирають які офіційних постачальників.

Часто ці постачальники віддають частину замовлення по контракту іншим фабрикам, якщо роботу потрібно виконати в стислий термін.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Ваша бавовняна футболка, можливо, розпочала свій шлях навколо світу з поля в Техасі

У такій системі, мабуть, важко відстежити походження конкретного предмету одягу. Минулого тижня я надіслала запити у різні компанії, включаючи H&M, Marks and Spencer, Gap та Arcadia Group із проханням дати мені приклад подорожі, яку здійснює футболка з їхньої базової лінійки одягу від насінини до готового продукту.

Лише Inditex змогли відповісти вчасно і дати відповідь до того, як вийшла ця стаття.

"Думаю, компанії не хочуть відповідати, тому що не мають і гадки, звідки походять матеріали, які вони купують", - розповідає Тім Хант, дослідник організації Ethical Consumer, яка вивчає соціальну, етичну та природоохоронну поведінку різних компаній.

Особливо яскраво складність ситуації показала трагедія 2013 року в Rana Plaza, де понад 1 100 людей загинули і 2 500 були пораненні внаслідок обвалу фабрики з виготовлення одягу в Бангладеш.

У деяких випадках бренди навіть не знали, що їхній одяг виготовляється там.

Копирайт изображения Fashion revolution
Image caption Кампанія #whomademyclothes ("хто виготовив мій одяг") спонукає споживачів вимагати від компаній модного одягу більшої уваги до їхніх постачальників

Згідно зі звітом Behind the Barcode, представленим організаціями Christian Aid та Baptist World Aid Australia, лише 16% від 87 найбільших модних брендів можуть надати повний список фабрик, де шиють їхній одяг, а менш, ніж п'ята частина знають, звідки походять їхні блискавки, ґудзики, нитки й тканини.

Некомерційна організація Fashion Revolution, яка утворилась після трагедії на фабриці в Rana Plaza, проводить кампанію, мета якої - спробувати змусити компанії відкрити інформацію про їхніх постачальників.

Кожного року в дні трагедії вона проводить акцію #whomademyclothes ("хто виготовив мій одяг"), спонукаючи споживачів тиснути на компанії в цьому питанні.

Співзасновник та креативний директор Fashion Revolution Орсола де Кастро зазначає, що вимоги масового виробництва в модній індустрії та обмежені терміни виконання робіт необхідні для того, щоб доставити продукт із подіуму на полиці магазинів якомога швидше, означають, що процес виробництва став "дуже-дуже хаотичним".

"Кількість людських ресурсів, задіяних у виробництві футболки навіть на етапі її пошиття, вражає: вона проходить через стільки рук! Більшість брендів не знають, яку подорож від зернини до магазину здійснюють деякі з їхніх стандартних продуктів", - зазначає вона.

Нові модні бренди із меншими обсягами виробництва, повідомляє вона, створюють продукцію, яку можна відстежити на всі 100%, але з іменитими великими компаніями це зробити набагато складніше.

"Це складне питання потребує великих зусиль, а до того ж - значних змін у ставленні до ного", - додає вона.

Копирайт изображения Getty Images

Однак лише десять років тому П'єтра Ріволі з легкістю могла простежити подорож однієї бавовняної футболки за 6 доларів, яку вона знайшла на розпродажі в одному із супермаркетів мережі Walmart у штаті Флорида.

Почавши із ярличка на футболці, вона простежила її шлях назад зі США "крок за кроком вздовж усього ланцюга постачальників".

"Проект шкіряного черевика" - так проф. Ріволі описує свою подорож, результатом якої стала її книга "Подорожі футболки в глобальній економіці".

Викладач фінансів та міжнародного бізнесу в Джорджтаунському університеті у Вашингтоні, проф. Ріволі хотіла знайти підтвердження своїй гіпотезі, що вільна торгівля стала вигідною усім країнам.

Копирайт изображения Pietra Rivoli
Image caption П'єтра Ріволі стверджує, що теперішній спротив глобальній торгівлі пов'язаний із політичним втручанням

Її подорож привела її з регіону Лаббок в Техасі, де вирощують бавовну, до Китаю, де пошили футболку. Зрештою, вона опинилась у Танзанії, на східному узбережжі Африки, де розташований великий ринок вживаного одягу.

Її припущення полягало у тому, що рушіями й передумовами складного ланцюга постачання стали вартість та ринкові сили.

Вона дійшла висновку, що рішення більшості брендів про те, де купувати матеріали та виготовляти одяг, насправді продиктоване політичними чинниками.

Як приклад вона згадує сільськогосподарські субсидії США на вирощування бавовни та міграційну політику Китаю, де робітників спонукають переселятись у міста.

"Я шукала історію про те, як конкурують люди, щоб виготовити футболку швидше, краще, дешевше. А насправді з'ясувала, що історія футболки і чому її життя стало таким, як зараз, - це історія про те, як люди використовують політичну владу", - розповіла вона.

Сучасне невдоволення глобальною торгівлею - це безпосередній результат такого політичного впливу, переконана вона.

Цей тип споживацького незадоволення може зрештою призвести до змін у самих компаніях з виробництва модного одягу, вважає вона.

Професор Ріволі зазначає, що багато компаній зараз ведуть реєстр своїх прямих постачальників, а також намічається рух у бік меншої кількості довготермінових стосунків із постачальниками, каже вона.

"Можливо, буде менше стрибків туди-сюди", - сміється вона.

Новини на цю ж тему