Як допомагає "терапія Тетрісом"

тетріс Копирайт изображения Getty Images

Тетріс - відносно проста, але захоплива відеогра. Її ціль - ставити фігури, що падають, у ряди. Коли в горизонтальному ряді не лишається просвітів, він зникає.

На думку науковців, саме простота і здатність повністю заволодівати увагою роблять цю гру потенційно потужним інструментом терапії.

Професор Емілі Голмс, фахівець із психології з Каролінського університету, вже багато років досліджує медичні переваги цієї гри.

"Ми шукали вправу, яка б активізувала візуальну пам'ять. У "Тетрісі" різнокольорові рухливі фігурки чудово поглинають увагу гравця".

"Інші ігри, які ми випробували, як-от вікторини чи арифметичні завдання, не мали бажаного ефекту. Ми вважаємо, що це має бути саме візуальна гра".

Тетріс настільки захоплює, що гравці нерідко зізнаються: після тривалої гри ці фігурки продовжують блимати у них перед очима чи уві сні. Це явище назвали "ефектом "Тетріса".

Ось як він може допомагати людям.

Посттравматичний стресовий розлад

Професор Голмс щойно опублікувала результати дослідження, за якими терапія "Тетрісом" може послаблювати психологічні наслідки травматичних подій.

Її дослідницька група в Оксфордському університеті прописувала "Тетріс" пацієнтам, що прибували до травмпункту великої лондонської лікарні у шоковому стані після автомобільних аварій.

Пацієнтів просили уявити зіткнення, яке вони щойно пережили чи побачили, а потім розпочати партію "Тетріса" на приставці Nintendo.

Зазвичай вистачало двадцяти хвилин гри, щоби повністю перемкнути їхню увагу і запобігти формуванню тривожних спогадів про аварію.

Професор Голмс пояснює: "За нашими спостереженнями, якщо після травматичної події людина швидко виконує візуально інтенсивне завдання, це заважає формуванню та збереженню яскравих зорових спогадів про травму".

За її словами, таке втручання має відбутися упродовж шести годин після травматичної події.

Ті учасники дослідження, які пройшли терапію "Тетрісом", значно рідше потерпали від раптових тривожних спогадів про аварії, ніж ті, хто не грав у цю гру.

Тепер таке ж дослідження треба на більшій вибірці, каже пані Голмс: на першому етапі в ньому взяв участь 71 доброволець.

Якщо позитивний ефект підтвердять, цей метод можна буде рекомендувати іншим лікарням.

Нав'язливі бажання

Науковці з Плімутського університету (Велика Британія) і Квінслендського технологічного університету (Австралія) стверджують, що гра в "Тетріс" допомагає приборкати нестримне прагнення до кави, сигарет, алкоголю тощо.

Вони запросили 31 студента до участі в наступному експерименті: протягом дня їм розсилали SMS-повідомлення, в яких просили оцінити поточний рівень потягу до наркотиків, їжі, напоїв чи деяких видів діяльності, таких як спорт або секс.

П'ятнадцять із цих студентів також отримали плейери iPod та інструкцію приділяти по кілька хвилин грі в "Тетріс", щоб перевірити, чи це матиме ефект.

У групі, яка грала в Тетріс, нав'язливі бажання ослабли.

"На нашу думку, це пояснюється тим, що такі бажання супроводжуються яскравими фантазіями про споживання бажаного продукту чи виконання бажаних дій. Але візуально захоплива гра, така як "Тетріс", перебирає на себе розумові процеси, які підтримують ці образи уяви; дуже важко про щось фантазувати і одночасно грати", - каже член дослідницької групи професор Джекі Ендрейд.

"Ліниве око"

Кілька років тому невеличке дослідження також показало, що адаптована версія "Тетріса" допомагає в лікуванні поширеного розладу під назвою амбліопія, або "ліниве око".

Ця відеогра привчає обидва ока до спільної роботи, що досить сильно відрізняється від традиційних методів лікування.

Зазвичай лікарі рекомендують прикривати "сильне" око оклюдером (пов'язкою чи наліпкою), щоби змусити "ліниве" око працювати.

Керівник цього дослідження д-р Роберт Гесс з Університету Макгілла (Канада) розповідає: "За допомогою спеціальних відеоокулярів ми показували пацієнтам гру на обидва ока, але одне око бачило лише фігури, що падають, а друге - вже складені нерухомі фігури".

Це примушувало очі працювати разом.

Дослідники перевірили свій метод на 18 дорослих пацієнтах з амбліопією. Половина з них грали у звичайний "Тетріс" із прикритим "сильним" оком, а друга половина - у модифіковану версію гри обома очима.

Наприкінці двотижневого дослідного періоду в тих, хто користувався обома очима, зір покращився більше, ніж у групи з пов'язками.

Коли ж ця друга група, чий зір покращився дуже помірно, також почала тренувати обидва ока відразу, лікування стало набагато успішнішим.