Бруд, піт і вигуки вболівальників: історія появи змагань із подолання перешкод

Participants emerging from the mud Копирайт изображения FTP Edelman
Image caption The events can generate a "sense of community" according to a sports psychologist

Проповзти по вузькому повному бруду тунелю, перейти вбрід холодну, як лід, бистрину, спритно ухилитись від дротів під напругою та перестрибнути багаття. Розвага не для кожного, але індустрія, в якій обертаються мільйони фунтів, виросла за підтримки чоловіків і жінок, які роблять саме це. І кількість її прихильників постійно зростає.

"Біг по багнюці", може здатись не лише не надто приємним, але ще й болючим видом дозвілля на вихідні, однак, насправді, кількість прихильників цього спорту в Сполученому Королівстві стрімко зростає. За інформацією Асоціації змагань з бігу з перешкодами ("Ocra"), не менше 250000 осіб беруть участь в більш, ніж 150 заходах щороку.

Цей спорт не з дешевих. За участь у більшості змагань потрібно заплатити від 50 до 80 фунтів, а в деяких випадках людям доводиться брязнути гаманцем і викласти більше 100 фунтів, щоб кинути своє виснажене, обляпане багнюкою тіло у виснажливі перегони.

Копирайт изображения Christine carr
Image caption На таких змаганнях люди долають водні перешкоди і повзуть по багнюці

Запитайте, навіщо вони це роблять, - і вони всі відповідають однаково. Перегони із перешкодами - це, в першу чергу, "розвага" та "виклик", який часто долають разом із друзями.

Завжди можна почути про чудову атмосферу та братерський дух і відчуття боротьби, що заводять людей, але найважливіше в цих змаганнях - їхня "анти-змагальність". Неважливо, скільки часу знадобиться учасникам, щоб пройти маршрут.

"Усі допомагають один одному подолати шлях. Якось абсолютно незнайомі люди підтримували мене ззаду, допомагаючи подолати одну з перешкод", - розповіла 42-річна Керолл Браун з Ноттінгему, яка змагається вже вчетверте.

Доктор Мустафа Саркар, старший лектор зі спортивної психології в університеті Ноттінгем Трент, пояснив, що такі змагання сприяють формуванню "почуття приналежності до колективу" й допомагають людям "розім'ятись і фізично, й розумово".

Копирайт изображения Neal Prime
Image caption Керолл Браун каже, що отримує насолоду від духу братерства на перегонах з подолання перешкод

"Мотиваційним чинником для учасників є те, що поруч з ними їхні друзі і вони змагаються як команда", - сказав він.

"Люди, котрі беруть участь у таких змаганнях, можуть розробляти стратегії подолання труднощів та набувати навичок, що згодяться в роботі, особистому житті та допоможуть здолати різні невдачі й виклики".

Деякі любителі бігу в багнюці розповідають про "дивовижні синці" й гордовито вихваляються ними перед колегами, а дехто навіть запевняє, що ризик ушкодження - невід'ємна частина захопливої пригоди.

Тож, із чого все почалося?

Навчальні смуги перешкод існують давно, але Біллі Вілсон, також відомий, як містера Мауса, вважають засновником перших платних перегонів, що відбулись у Вулвергемптоні у 1987 році.

Він повідомив, що якось йому на думку спало влаштувати "Крутого хлопця" - жорстокі перегони на нерівній місцевості з численними небезпечними перешкодами, щоб учасники могли "відчути всі втрати й поневіряння Першої світової війни" й "змусити їх подумати про її жахіття".

Змагання проводились на приватній території самого пана Вілсона взимку, часто при мінусовій температурі. Вони ставали дедалі більш безжальними, а їхні назви - все більш застрашливими: "Тунелі в'єтконгівських катівень" та "Втеча із табору для військовополонених".

У 2000 році нові учасники навіть мали нести дерев'яного хреста по всій смузі перешкод у пам'ять про страждання Ісуса Христа.

Копирайт изображения Tough Guy
Image caption Вважається, що саме Біллі Вілсон (вгорі справа) влаштував перші перегони на комерційній основі
Копирайт изображения Tough Guy
Image caption Учасники мали нести хреста в перегонах "Крутий хлопець" у 2000 році

"[Одного року] я блукав полем і міркував: що ж такого можна влаштувати, щоб налякати їх так, щоб вони не захотіли прийти знову?" - розповів він.

"І ми побудували всі ці перешкоди, пастки, тунелі, проходження яких вимагало від учасників певної психічної та фізичної підготовки".

Не зважаючи на потенційний ризик та очевидну небезпеку, учасники все одно повертались наступного року, а їхня кількість зростала. Чергові змагання, які провели в січні, зібрали майже 7000 людей.

Пан Вілсон розповів, що випробував деякі "справді небезпечні" перешкоди перед змаганнями, включно із завданням пропливти під блакитним пластиковим накриттям завдовж 15 метрів (49 футів), під яким не можна було дістати "ні грама кисню", коли потрібно було вдихнути.

"Ми вдаємось до крайнощів, щоб дати людям можливість мобілізувати всі сили", - сказав він.

Сам колишній військовий, він прирівнює змагання до стану, "близького до смерті", коли учасники отримують новий досвід і роблять перерву в звичному житті. Але тут вони ще й "долають страх" і наглядають один за одним.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Люди, які наважуються взяти участь у змаганнях "Круті перегони в грязюці", на одному з етапів мусять ухилятись від дротів під напругою.

Але наскільки небезпечними є такі перегони? Порізи, розтягнення зв'язок, вивихи та переломи таки трапляються, а після одного із змагань у Ноттінгемі десятки людей страждали від блювоти й діареї.

На щастя, смертельні випадки трапляються надзвичайно рідко - лише три за останні 17 років у Сполученому Королівстві, до того ж, немає жодних підстав звинувачувати в них розробників чи організаторів змагань.

Марк Лейнстер, керівник організації "Ocra", котра домагається офіційного визнання цього виду спорту, розповів, що потрібен баланс між складністю завдання й безпекою і що їм вдалося не допустити проведення чотирьох таких змагань минулого року саме з міркувань безпеки.

Однак, не всі підтримують ідею офіційної організації таких змагань органами влади й наводять аргументи проти цього.

"Подобається це комусь чи ні, але у випадку, коли якийсь вид спорту приваблює стільки учасників, то, якщо ми не організуємо все, це зробить хтось інший", - зазначає пан Лейнстер.

"Настане час, коли Міністерство культури, ЗМІ та спорту скаже: "Знаєте, цей спорт потребує офіційного втручання, тому що на цих змаганнях люди отримують травми, а отже хтось має це контролювати".

Копирайт изображения FTP Edelman
Image caption Учасники допомагають один одному, навіть якщо вони не знайомі, стверджують очевидці
Копирайт изображения FTP Edelman
Image caption На думку засновника "Крутих перегонів у грязюці", ті, хто наважуються взяти участь у змаганнях, отримують цікавий досвід

Безсумнівно: цей спорт став великим бізнесом.

Вілл Дін із міста Воркшоп в графстві Ноттінгемшир, який зараз живе в Нью-Йорку, разом із Гаєм Лівінгстоном заснував "Круті перегони в грязюці" у 2010 році.

Змагання привернули до себе надзвичайну увагу: понал два мільйони учасників, перегони в декількох графствах, імениті спонсори й телешоу в США та Сполученому Королівстві. У 2015 році прибуток від "Крутих перегонів у грязюці" лише в Сполученому Королівстві склав понад 10,5 мільйонів фунтів.

Такий успіх став можливим, не заважаючи на судові баталії 2011 року, коли засновник перегонів "Крутий хлопець" пан Вілсон звинуватив пана Діна в тому, що той вкрав його ідею, однак, пан Дін завжди це заперечував. Справа завершилась угодою в позасудовому порядку. Повідомляють, що панові Вілсону виплатили 750000 доларів (446000 фунтів).

Пан Дін повідомив, що прагнув створити подію, котра б "об'єднала людей", була б "веселою", щоб люди могли отримати задоволення від участі в ній разом з друзями, і щоб вона вимагала від них мобілізації душевних і фізичних зусиль.

"Ми намагались поєднати виклики й дурнуваті веселощі… люди хотіли спробувати щось подібне", - сказав він.

Новою перешкодою цього року стала ділянка «Август Глуп», названа на честь товстого героя книги Роальда Даля, котрого затягло в трубу на шоколадній фабриці Віллі Вонки. Щоб здолати цю перешкоду, учасники мають видряпатись нагору всередині труби, в той час, як на них зверху ллється вода.

Копирайт изображения FTP Edelman
Image caption Щороку на "Крутих перегонів у грязюці" створюють нові перешкоди

Можливо, не всі сучасні змагання проходитимуть і в наступному десятилітті, але сам цей вид спорту, ймовірно, збережеться, оскільки ще є багато людей, готових його спробувати.

34-річна Стелла Лейсі, помічниця стоматолога з Ноттінгему, розповіла, що вона ніколи раніше не займалась спортом, але вже зголосилась взяти участь у своїх перших перегонах в грязюці.

"Моя родина була шокована, дізнавшись, що я погоджусь на щось подібне", - сказала вона.

"Участь в таких перегонах - це, швидше, особистий виклик для мене… але я маю довести сама собі, що можу зробити це".

Копирайт изображения Sussex Sport Photography

Новини на цю ж тему