Шлях Чорногорії: зі Сходу - на Захід

Місто Цетинє, резиденція президента Чорногорії Копирайт изображения Boris Varga
Image caption Місто Цетинє, резиденція президента Чорногорії

Сенат США минулого тижня ратифікував угоду про розширення НАТО і вступ до альянсу Чорногорії.

26 країн НАТО схвалили вступ до альянсу Чорногорії ще раніше. А для того, щоб країна стала офіційно членом НАТО, до саміту у травні цю угоду повинна схвалити ще Іспанія.

За чверть століття, що минули від розвалу соціалістичної Югославії, до фінішної прямої до НАТО Чорногорія пройшла непростий шлях.

У першій половині 1990-х чорногорська державна верхівка підтримувала політику сербського президента Слободана Мілошевича. Проте згодом офіційна Подгориця радикально змінює свій зовнішньополітичний курс і переорієнтовується на Захід.

Наприкінці 90-х Чорногорія офіційно вводить в обіг німецьку марку (пізніше євро) і заявляє про наміри отримати незалежність

Російська підтримка

Перед проведенням референдуму про незалежність у 2006 році, через притік капіталу з Росії, про Чорногорію іронічно говорили як про "російську губернію".

Російський бізнес був здебільшого зацікавлений у приватизації промислового комплексу та туристичних активів Чорногорії. Росіян зокрема цікавили об'єкти нерухомості на Адріатичному узбережжі.

Копирайт изображения Boris Varga
Image caption Чорногорське узбережжя приваблює велику кількість російських туристів

Голова Центру журналістських досліджень Чорногорії Мілка Тадіч Мійович сказала ВВС Україна, що Чорногорія століттями коливалася між Сходом та Заходом. Відтак залежність Чорногорії від Росії, не лише в традиційно-ідеологічному сенсі, але й економічному, могла спричинити певні перешкоди на шляху до ЄС.

На думку пані Тадіч Мійович, попри те, що Чорногорія "розійшлася" із Сербією та колишнім президентом Мілошевичем і обрала прозахідний зовнішньополітичний курс, країна на чолі з Джукановичем не позбулася економічного впливу Росії.

"Русал" і російський бізнесмен Олег Дерипаска 2005 року отримали у володіння більшість акцій стратегічного промислового гіганта і ключового чорногорського експортера "Комбінату алюмінію Подгориця" (КАП) і шахт для видобування бокситів.

Чорногорія має найбільші запаси бокситів у балканському регіоні.

Сербський історик з Інституту філософії та суспільної теорії в Белграді Міливой Бешлін, який досліджує новітню історію колишніх югославських республік, каже, що без російської підтримки було би важко отримати незалежність мирним шляхом у поділеному чорногорському суспільстві.

Чорногорський уряд і дипломатія, за його словами, тут зіграли ключову роль.

Копирайт изображения Boris Varga
Image caption Реклама чорногорською, англійською та російською мовами

"Російська підтримка, насамперед, у замиренні Сербії, та тиск на сербську меншину в Чорногорії, щоб вона визнала результати референдуму (про незалежність Чорногорії. - Ред.), тоді була конче необхідною", - сказав сербський історик в інтерв'ю ВВС Україна.

Нині Росія рішуче виступає проти вступу Чорногорії до НАТО. Як каже пан Бешлін, складається враження, що керівник республіки Міло Джуканович вдало зловив відповідний момент й "переграв" Москву.

Раптовий поворот на Захід

Момент віддалення Чорногорії від Росії став збігом кількох політичних обставин.

На початку 2013 року сталася відкрита суперечка між чорногорською владою та Олегом Дерипаскою.

Центральноєвропейська алюмінієва компанія (СЕАС), що у власності пана Дерипаски, звинуватила чорногорський уряд у банкрутстві КАПу.

Відтоді у європейських судах точаться декілька процесів.

З іншого боку, у 2014 році Чорногорія, виконуючи офіційну політику Брюсселя як країна-кандидат ЄС, ввела економічні санкції проти Росії у відповідь на анексію Криму і конфлікт на Донбасі. Тоді ж Чорногорія стала рішучіше рухатися до НАТО.

Журналістка Тадіч Мійович вважає, що з ускладненням геополітичних обставин в Європі Чорногорія перестала "грати на дві сторони" одночасно - на ЄС та Росію.

"Раптовий поворот на Захід Джуканович використав для вступу до НАТО і зокрема для того, щоб менше говорилося про корупцію та організовану злочинність у Чорногорії", - вважає голова чорногорського Центру журналістських розслідувань.

Сербський історик Бешлін вважає, що Міло Джуканович, який стоїть на чолі Чорногорії понад 25 років, є одним із "найталановитіших політиків на просторах колишньої Югославії".

За його словами, Джуканович розумів дух часу в політиці і, головне, без краплини крови відновив чорногорську державність та ідентичність.

Втім, Тадіч Мійович вважає, що хоча Чорногорія рухається до ЄС, країна і досі є недостатньо розвинутою за рівнем демократичних стандартів.

Вона вважає, що Чорногорія - єдина колишня югославська республіка, яка ще жодного разу не змінила владу за результатом демократичних виборів.

Політична криза

Копирайт изображения Boris Varga
Image caption Традиційна чорногорська шапка та зброя

Пані Тадіч Мійович вважає, що хоча російські бізнесмени нє є більше головними партнерами Чорногорії, ця країна і далі економічно дуже залежна від Росії.

Країні "буде важко повністю відвернутися від Москви", зокрема в галузі туризму, який є зараз головним джерелом бюджетних надходжень у Чорногорії, вважає вона.

Найбільша кількість іноземних туристів, близько 30%, становлять саме росіяни.

"Після вступу до НАТО влада, напевне, намагатиметься відновити хороші стосунки з Москвою. У ДПС (Демократична партія соціалістів Чорногорії, де лідером Міло Джуканович. - Ред.) існують підрозділи, які є дуже близькими з Москвою і які з Росією ніколи не розривали свої зв'язки", - каже чорногорська журналістка.

Водночас історик Бешлін вважає, що тиск на Подгорицю з боку Москви і далі існує.

Захід повинен пришвидшити вступ Чорногорії до ЄС, що є зразком євроатлантичної інтеграції для інших балканських держав, твердить белградський дослідник.

Тим часом після парламентських виборів у жовтні минулого року Чорногорія опинилася у політичній кризі.

Спеціальна прокуратура підозрює 25 осіб у "створенні кримінальної організації і підготовці терористичних дій" у зв'язку з тим, що вони у ніч після голосування нібито планували влаштувати збройні напади на державні установи.

Серед підозрюваних - двоє громадян Сербії та двоє - Росії, яких оголошено у розшук.

Опозиція вважає минулорічні парламентські вибори не вільними і не демократичними та бойкотує роботу чорногорського парламенту.

На вимогу прокуратури Чорногорії, через підозру за участь у "нападі на державу", деяких лідерів опозиції позбавили недоторканості і вони перебувають під слідством.

Термін для пред'явлення звинувачень підозрюваним закінчується в середині квітня.

Новини на цю ж тему