Як колекціонери Англії полюбили класичну "Ладу"

лада
Image caption Ед Хьюз володіє колекцією "Східноєвропейських моторних делікатесів"

Класична модель авто - яскравий приклад дбайливо доглянутої автомобільної спадщини - мчить по сільській місцевості в Англії.

Вона завертає наліво, ухиляється від міцних обіймів на розі справа й граційно зникає з очей - не машина, а заправлена бензином сарна.

Це колекційний автомобіль, ціна якого нещодавно пережила стрімкий злет. Його гордий власник, Ед Хьюз - дуже щаслива людина.

Все ж, 45-річна "тачка" - не зовсім те, що намалює уява більшості людей від слів "класичне авто". Це не вінтажний Ferrari, Lamborghini чи, наприклад, Jaguar.

Аж ніяк ні, це - "Лада Ріва" 1994 року, на вигляд, як коробка, чотирьохдверна російська невелика автівка, яка регулярно потрапляє у списки "найгірших автомашин усіх часів".

Екземпляр пана Хьюза має двигун об'ємом 1,5 літри, 80 000 миль пробігу та розганяється до 95 миль на годину (153 км/год). А ще він любить "Лади" так сильно, що придбав аж п'ять таких автомобілів.

Хоча дехто й насміхається з думки про те, що "Лада Ріва" - це класичне авто, насправді, вона задовольняє загальноприйнятим критеріям: це стара машина, знята з виробництва, до якої зараз є достатній інтерес, що дає підстави віднести її до об'єктів колекціонування, а не металобрухту.

І, як на будь-якій класичній автівці, що заслужила свій статус, на ній можна добре заробити. Ну, звичайно, не десятки мільйонів, як на Ferrari, але теж гроші. Пан Хьюз придбав свою червону "Ріву" 14 років тому за 50 фунтів, зараз вона коштує 2000 фунтів.

Зараз, коли глобальна індустрія класичних машин переживає період активного росту, все більше маловідомих або незаслужено забутих марок автомобілів стають об'єктами жадоби колекціонерів. Але чому "Лада Ріва"?

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Більшість людей, почувши словосполучення "класичне авто", уявляють Ferrari, а не "Ладу"

"Питання моди"

Пан Хьюз, котрий залишив посаду викладача, щоб працювати в журналі "Practical Classics" ("Практична класика"), зазначає, що автомобілі марки "Лада" роками були "страшенно немодними". Але коли він був малим, у його батька було кілька радянських машин, які, за словами пана Хьюза, "він завжди любив".

Тому наприкінці 1990-х він почав купувати автомобілі "Лада", включаючи цей, моделі "Ріва", які можна було знайти у Британії з 1983 по 1997 роки.

"Так трапляється зі старими автомашинами - люди викидають їх, як тільки їхня вартість зменшується. Я ж вирішив врятувати декілька милих моделей", - розповідає пан Хьюз.

"Можливо, їм і не вистачає зовнішнього лоску, але в них дуже якісна механічна частина".

Пан Хьюз каже, що помітне останнім часом зростання цінності автомобілів марки "Лада" у Сполученому Королівстві має дві причини.

"По-перше, молоде покоління 20-ти та 30-тирічних у захваті від форми цього авто - інших таких не побачиш на дорозі. Зараз це дуже модно".

Image caption Дейв Річардс стверджує, що при купівлі класичного авто не можна обійтись без допомоги експертів

По-друге, їх швидко беруть та експортують назад до Росії та Східної Європи.

Пан Хьюз пояснює: "У Східній Європі є маленький ринок для справжніх поціновувачів автомобілів "Лада", на якому можна знайти миленькі моделі з правостороннім кермом, зроблені спеціально на експорт у Британію".

"Угорці просто шаленіють від них, тому що вважають просто приголомшливим той факт, що вони були виготовлені на продаж у "класичні західні капкраїни".

На додачу до цих п'ятьох авто марки "Лада" колекція "Східноєвропейських моторних делікатесів" пана Хьюза включає: три Wartburgs і Trabant з колишньої Східної Німеччини, "Москвич" з Росії, 'Запорожець" і "Таврію" з України. Також він є співвласником "Іж Ода" з Росії.

Пан Хьюз каже, що не проміняв би свою колекцію на Ferrari, тому що кожен, хто має "достатньо товстого гаманця", може придбати старий італійський спортивний автомобіль. А от "власник автопарку менш популярних представників чотириколісних має бути більш вправним, уважним і таке інше".

"Обмежений запас"

Автожурналіст Дейв Річардс розповідає, що значне збільшення кількості автомобілів, котрі раніше вважались "прозаїчними" або посередніми і які зараз вважаються класичними, не обмежується автівками із колишнього Радянського Союзу.

Навпаки, він стверджує, що такі машини, як Ford марки Cortina та Capri, оригінальний Mini та навіть Austin Maxi зараз користуються великим попитом. Плюс Citroen 2CV та оригінальний VW Beetle.

Image caption На старі автомобілі марки VW Beetle давно полюють колекціонери

"Багато з цих авто зараз вже практично "вимерли". Їх навряд чи можна побачити на дорозі, але попит на тих, котрі залишились, досить високий… а обмежена пропозиція змушує ціни на них злітати до небес", - пояснює пан Річардс, який є співвласником компанії з реставрації автомобілів "Project Shop" в містечку Бістер в графстві Оксфордшир.

Ця компанія реставрує й повертає колишню славу класичним моделям авто, що приносить непоганий прибуток.

У британському філіалі компанії Ford, у тихому куточку на фабриці в Дагенемі, що в східній частині Лондона, на почесному місці стоять старі автомобілі.

Їхня колекція старих авто марки Ford - це печера Аладдіна, в якій зібрано понад 100 Ford за понад 80 років.

Перлиною цієї колекції є Ford Escort 1850GT, який виграв перші ралі Лондон-Мехіко у 1970 році.

Іван Бартоломеуш, котрий допомагає доглядати за колекцією, каже, що ціна цієї автівки не менше 500 тисяч фунтів.

Ще в музеї машин стоїть декілька Ford Fiesta з 1990-их.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Автомобілі марки Ford Capri зараз у великому попиті

Пан Бартоломеуш зазначає, що найкращі Ford марки Cortina, які виготовили у 1970-их, зараз коштують 18 тисяч фунтів, але тоді, у 1980-их, вони вартували лише 100 фунтів.

Однак, пан Річардс попереджує, що купівля класичного авто, будь це "Лада", Ford чи Ferrari - це певний ризик.

"Не покладайтесь на власні судження", - застерігає він. "Краще шукайте допомоги в автоклубі, де, можливо, мають інформацію про такий автомобіль, або попросіть члена такого клубу оглянути разом з вами обране авто".

"Це краще, ніж вляпатись в історію з автомобілем, який влетить вам у "копієчку".

Звичайно, авто класичної моделі купують не заради грошей, дехто робить це заради розваги.

Бронвін Беррел було 25, коли вона як другий пілот на Austin Maxi взяла участь у тих самих перегонах 1970 року Лондон-Мехіко, що й славетний Escort.

Копирайт изображения Getty Images

Після 47-річної перерви вона зараз знову бере участь у тих самих перегонах автомобілів Maxi й збирається позмагатись у перегонах класичних авто Лондон-Лісабон, що відбудуться наприкінці місяця.

Пані Берелл повідомила: "Це таке задоволення, справжній запаморочливий драйв. Ніби мені знову 25, ніби моя юність знову повернулась".

"Я б не продала Maxi, хіба що у мене не було б іншого виходу. Наскільки я знаю, вона безцінна".