Віктор Зотов: "Архітектура завжди виглядає, як люди"

Фото 1 Копирайт изображения Oleksandr Burlaka

Місто - це організм, і якщо він захворює, то неможливо вилікувати його фонтаном чи ‎пофарбованим фасадом, говорить архітектор Віктор Зотов - засновник фестивалю ‎CANactions і однойменної школи урбаністики у Києві.

Цього року фестивалю виповнюється 10 років, і його ювілейна тема - цінності. ‎

Про цінності здорового міського простору, а також про ризики і небезпеки, які загрожують ‎українському місту і його жителям, архітектор розповів у інтерв'ю ВВС Україна.‎

Віктор Зотов: У нашій школі урбаністики є така популярна метода, як research-based design. Це ‎означає, що ти маєш спочатку пізнати ситуацію, з якою працюєш, середовище, дослідити сам ‎предмет. І це дослідження має бути максимально об'єктивним. ‎

І якщо ми говоримо про ситуацію в українських містах, то давайте спочатку відштовхуватися ‎від того, що ми маємо. Бо коли ми знайдемо тут якісь прекрасні речі у вигляді потенційних ‎ресурсів, які можна використовувати для майбутнього розвитку, то так само ми знайдемо і ‎ризики й потенційні загрози.‎

Фото 2 Копирайт изображения Oleksandr Burlaka

Україна зараз посідає найгірші місця за якістю життя. І я бачу багато небезпечних і негативних ‎трендів. Вони досить нові, їх не було, принаймні останнім часом.‎

ВВС Україна: Що це за негативні тренди?

В.З.: Ці тренди лежать у вимірі того, чого хочуть люди. Чого вони хочуть від життя, від міста, від ‎своєї професії? Як вони сприймають щастя? ‎

У світі багато є агенцій, які працюють у сфері діагностики міста і людини саме з точки зору ‎найважливіших критеріїв: з чого складається якість життя? Це Mercer, Monocle, The Economist ‎та інші. Я трошки зазирав у їхні рейтинги і бачу, що їхнє розуміння якості життя - це інші речі, не ‎ті, які сприймаються у нас. ‎

Ну наприклад, у нас, як мені здається, специфічна ситуація у чому: всі ось ці медіа, які задають ‎напрямок, ось цей медійний, емоційний простір, він формується більшою мірою людьми з ‎олігархату. Це люди, які налаштовані на власне збагачення, і вони ці цінності розповсюджують ‎в ефір. Мені здається, це хибний напрямок. ‎

Я дуже люблю Скандинавію, і ось нещодавно повернувся із Голландії - там у черговий раз ‎помічаєш, що функція держави й суспільних інституцій полягає в тому, щоб культивувати не ‎ось цей споживацький напрямок, а якісь вищі цінності, ближчі до релігійних, моральних, ‎ментальних. До чогось більш важливого.‎

ВВС Україна: Які причини цього прагнення до споживацтва у суспільстві?

В.З.: Це досить складне питання. Відомо, що у нас дуже трагічна історія. "Совок" багато ‎що стримував, але тепер він закінчився, і ті процеси, які зараз почалися - це його ‎безпосередні наслідки. ‎

Уся ця трагедія загибелі десятків мільйонів українців, і ось цей страх, який передається у ‎поколіннях - великою мірою це спричинило ось цю всю втрату орієнтирів.‎

Цей страх - він не дає бути собою. А коли ти не поважаєш себе, ти не поважаєш і інших.‎

ВВС Україна: А як це виявляється в архітектурі, у місті?

В.З.: Міста - це люди. Це іще древні греки знали. Тому для мене соціальний вектор розвитку ‎найцікавіший. Бо причиною всього є люди. Усе те, що ми бачимо у вікно - це вже наслідки. ‎

Архітектура завжди виглядає, як люди.‎

Фото 3 Копирайт изображения Oleksandr Burlaka

ВВС Україна: Тобто місто Київ - це люди, які живуть у місті Києві?

В.З.: Абсолютно. І з цим нічого не зробиш. ‎

Знаєте, у рейтингу вже згаданого The Economist Київ на 132 місці зі 140. Майже останній. ‎Столиця. І це при тому, що є третій світ. Так ось на мій погляд, це об'єктивний рейтинг. Бо ‎коли все ґрунтується на брехні, то розвитку не буде. ‎

Брехня, фейк - це, мені здається, саме те, чому нам варто чинити спротив. Бо діагноз ‎сьогоднішнього часу постає в тому, що є ось ця паразитуюча верхівка, яка просто живиться за ‎рахунок найпрекрасніших речей, які у нас ще є. Ми можемо говорити і про традиції, і про ‎духовність, можемо говорити про елементарні природні ресурси. Але це все висмоктується, ‎витягується і кудись з України тече потужними руслами.‎

ВВС Україна: Із якими проблемами у цьому контексті стикаються українські міста? Те ж ‎місто Київ?

В.З.: У нас є дуже велика проблема - це вода. У нас немає чистої води. ‎

Так, у нас є прекрасний Дніпро. Але я, навіть попри те, що живу поруч із ним, не можу ‎дістатися до берега. Мені треба пройти 5 кілометрів уздовж цієї шаленої магістралі, щоб ‎дістатися пішохідного мосту. ‎

У якому стані той Дніпро? Взагалі, наскільки це сприймається людьми як благо? Як ‎найголовніший ресурс, який у Києві є? ‎

Дніпро - це так званий містоутворюючий чинник, як називали це радянські містобудівельники. ‎Це одна із найважливіших цінностей у місті.‎

Та якщо ви зробите опитування, що важливо в місті, то, ймовірно, Дніпро там буде десь не в ‎першому десятку. А це номер один. Бо найпрекрасніше, що в Києві є - це його ландшафт і ‎Дніпро. Бо решта, ну що там? "Будинок з химерами"? Мене це взагалі не цікавить як ‎архітектора.‎

Чиста вода - тільки цього критерію вистачає для того, щоб був розвиток по всіх напрямках у ‎місті.‎

Інший критерій - це повітря. Ви бували на Харківському масиві? Іноді я їжджу через той ‎напрямок з Києва, і я помічаю наскільки змінюється там ситуація із запахом - із ось цим із ‎відстійників у Бортничах. Зараз щойно ти міст Південний перетинаєш - запах уже відчувається. ‎

Фото 4 Копирайт изображения Oleksandr Burlaka
Фото 5 Копирайт изображения Oleksandr Burlaka

Якщо ви опитаєте людей - знову ж, це моя здогадка - чого б вони хотіли у місті, ви почуєте: ‎фонтан і церкву. Та ви ж вмираєте, не дихаєте від того смороду! Хіба це не критерій розвитку ‎міста?‎

Або коли машина не дає мені фізично пройти, коли я йду тротуаром. Я саме тому не люблю ‎по Києву ходити.

Минулого року у нас були швейцарці, наші друзі із Цюріха, які чотири роки робили проект "In-‎Between" - про той простір, що знаходиться між квартирою і вулицею. І ось там, у тому "in-‎between", на сходовому майданчику, біля дверей, надворі народжуються найважливіші ‎процеси у суспільстві. А в нас це як цінність не відчувається. ‎

У нас коли люди заселяються, вони купують те, що в квартирі, чи, можливо, ще те, що бачать з ‎вікна.‎‎‎

ВВС Україна: Що ми можемо зробити із ситуацією, що склалася в українських містах?

В.З.: Говорять мудрі люди, що час захворювання приблизно дорівнює часу одужання.‎

Оскільки місто - це люди, то просто пофарбувати фасад чи поставити скульптуру або фонтан, ‎як люблять наші нові мери чи представники адміністрацій - недостатньо.‎

Фото 6 Копирайт изображения Oleksandr Burlaka
Фото 7 Копирайт изображения Oleksandr Burlaka
Фото 8 Копирайт изображения Oleksandr Burlaka

Ось ця увага до косметики, до фасаду, до більш поверхових, дрібних процесів, обдурюють нас. ‎

Ось метафора: коли захворює людина, почувається недобре, вона ж не сідає перед ‎дзеркалом і не починає косметикою фарбуватися, щоб краще виглядати - бо краще вона від ‎цього почуватися не буде. ‎

Місто - це теж організм. У місті так само: фонтан чи якісь красиві будівлі збудувати, чи щось ‎таке зверху на них нанести, щоб красиво і швидко, - це не працює. Навпаки, людина втрачає ‎сприйняття проблеми. І ці хибні процеси захворювання продовжуються із новою силою.‎

Тому давайте спочатку до змісту. А що болить?‎

ВВС Україна: Про які цінності йде мова, коли ми говоримо про здорове ‎місто?

В.З.: Ось ці цінності, через кому: гармонія, природа, здоров'я, просто чиста вода. Простота, ‎пустота, свобода і воля, відкритість, прозорість, доступність. Повага до традицій. Повага до ‎літніх і слабших. Не нашкодити. Не робити зайвого. Просто милосердя. Це такі банальні речі, ‎якось навіть незручно їх вимовляти.‎

Але абсолютно очевидно, що без природи неможливо.‎

ВВС Україна: Ви назвали доволі багато негативних тенденцій розвитку міст в Україні. Які ‎позитивні тенденції тут відбуваються в останні роки? Вони ж відбуваються?

В.З.: Ну абсолютно очевидний прогрес у тому, що багато людей відчули себе відповідальними ‎за себе, за своє оточення, щоденно. Ніколи такого не було. ‎

"Совок" нам залишив просто рабське суспільство, де всі дослухалися у тому патерналістському ‎середовищі, коли хтось із верху щось кине їм вниз. ‎

ВВС Україна: А як це виявляє себе у місті, в архітектурі?

В.З.: Архітектура - це завжди віддзеркалення, відображення соціальних процесів, наш ‎портрет. Але це відображення тут не так швидко відбувається, як, наприклад, у живописі. ‎Тому тут трошки потрібно почекати.‎

Тобто, знаєте, почалися якісь вектори, які торкають в потрібному напрямку архітектурний ‎процес, але оскільки архітектура пов'язана сотнями зв'язків із суспільством, із нашим ‎середовищем, зокрема з консервативною його частиною, то зовні ми скоріше побачимо ‎зміну естетики, цього фасаду, косметики, про яку я казав.

Із Віктором Зотовим спілкувалася Анастасія Сорока.

Фото - Олександр Бурлака.

Новини на цю ж тему