"Google it": студентський проект, що змінив світ

Google Копирайт изображения Getty Images

"Тату, що станеться, коли ми помремо?". "Не знаю, синку. Ніхто не знає напевно. А чому ти не пошукаєш в Google?"

Звичайно ж, Google не такий розумний, щоб дати відповідь на питання, чи є життя після смерті, але, як показали дослідження Ланкастерського університету, що у Великій Британії, слово "гуглити" спливає в розмові частіше за слова "розумний" чи "смерть".

Пошукова система Google, яка спочатку була звичайним студентським проектом у Стенфордському університеті в Каліфорнії, стала настільки важливою частиною культури лише за 20 років.

Зараз уже важко пригадати, наскільки поганою була технологія інтернет-пошуку до появи Google. Наприклад, якщо в 1998 році ви вводили слово "машини" в пошукову систему Lycos, що була провідною пошуковою програмою на той час, ви отримували список порносайтів.

Чому? Власники порносайтів часто вписували популярні пошукові слова, наприклад, "машини", на сайт маленьким шрифтом або білим кольором на білому фоні.

Алгоритм системи Lycos розпізнавав слово "машини" - і вносив сайт до відповідного списку результатів пошуку. В еру Google це вже здається до смішного примітивним.

Але засновники Google Леррі Пейдж та Сергій Брін напочатку не прагнули розробити найкращу пошукову програму.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Сергій Брін (зліва) та Леррі Пейдж (справа) розробляли програму, яка б давала змогу підвищити достовірність ранжування наукових робіт

Їхній університетський проект був радше науковим.

В академічних колах частота посилань на якусь працю - це показник її надійності. А якщо посилання на цю роботу є в інших дослідженнях, на які, в свою чергу, теж часто посилаються, то такій статті присвоюють вищий рівень надійності.

Пан Пейдж і пан Брін зрозуміли, якщо вони знайдуть спосіб проаналізувати всі посилання у всесвітній павутині, яка тоді ще тільки зароджувалась, вони зможуть оцінити надійність кожної веб-сторінки з будь-якого заданого в пошуку слова.

Для цього їм спочатку знадобилось скачати весь інтернет.

Це їх страшно налякало. Процес "з'їв" майже половину інтернет-трафіку Стенфорда. Розгнівані адміністратори сайтів закидали університет скаргами, що сканер Google перевантажив їхні сервери.

Але щойно пан Пейдж і пан Брін оптимізували свій алгоритм, стало зрозуміло, що вони відкрили значно кращий спосіб пошуку в інтернеті.

Порносайти, на яких маленькими буквами написано "машини машини машини", не потрапляють до списку результатів пошуку. Якщо ви введете в Google запит "машини", алгоритм аналізу пошукової системи, швидше за все, видасть вам результати про… автомобілі.

Леррі Пейдж і Сергій Брін швидко залучили інвесторів - і Google перетворився із студентського проекту на приватну компанію. Зараз вона одна з найбільших у світі, а її прибуток складає десятки мільярдів доларів.

Але перші декілька років пан Пейдж і пан Брін швидко витрачали гроші й навіть не знали, чи зможуть вони їх повернути, і як їм це вдасться. І не тільки вони.

У період буму онлайн-підприємств, акції збиткових інтернет-компаній виставляли на продаж за смішними цінами, очікуючи, що вони зрештою віднайдуть конкурентоздатну бізнес-модель.

Швидкість та прозорість

Google знайшов свою модель у 2001 році: оплата за кожен клік на рекламне оголошення. Рекламодавці платять компанії Google щоразу, коли хтось під час пошук переходить за рекламним посиланням на їхній веб-сайт. Google виставляє рекламну інформацію найбільших рекламодавців поряд із результатами пошуку.

На думку рекламодавців, мотив тут чіткий: ви платите лише тоді, коли ваша реклама досягає потенційно зацікавлених осіб.

Це значно раціональніший спосіб, ніж платити за рекламу в газеті.

Навіть якщо контингент читачів відповідає вашій цільовій аудиторії за демографічними показниками, обов'язково виявиться, що більшість тих, хто побачить вашу рекламу, не зацікавить ваша пропозиція.

Не дивно, що прибутки газет від реклами значно впали.

Відчайдушні спроби ЗМІ знайти нові бізнес-моделі - це прямий наслідок економічного впливу Google-пошуку.

Але це не єдиний факт, який зробив винайдення нової функціональної пошукової технології цінним. Кілька років тому, компанія McKinsey спробувала скласти список найважливіших.

По-перше, це економія часу. Дослідження показують, що пошук в Google втричі швидший за пошук інформації в бібліотеці, навіть якщо не враховувати час, який ви витрачаєте на те, щоб дістатися до неї.

Аналогічно, пошук компанії онлайн втричі швидший за пошук за допомогою друкованих телефонних довідників.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Традиційні телефонні довідники, наприклад Yellow Pages ("Жовті сторінки"), відчайдушно змагаються в конкурентній боротьбі з онлайн-пошуковиками

За даними McKinsey, завдяки такій економії часу продуктивність пошуку зростає в сотні мільйонів разів.

Ще одна перевага - це прозорість цін. Так економісти називають ситуацію, коли клієнт може з телефона пошукати в інтернеті продукт, який збирається купити, і перевірити, чи не продається він дешевше в іншому місці, а потім використати цю інформацію, щоб поторгуватись. Це дуже дратує магазини, але допомагає покупцям.

Також існує так званий ефект "довгого хвоста" (термін, яким описують успішні бізнес-моделі для інтернету). Звичайним магазинам немає сенсу заповнювати полиці непримітними товарами, які нечасто користуються попитом. Замість цього вони працюють з обмеженим переліком товарів найвищого попиту.

Природня монополія?

Якісна пошукова програма дозволяє легко знайти голку в копиці товарів. Це уможливило швидке зростання кількості магазинів, які пропонують більший вибір.

Клієнти з особливими запитами радше будуть шукати щось особливе, ніж просто підуть і придбають доступну в найближчому супермаркеті річ. А підприємці можуть випускати нішеві товари й бути упевненішими, що вони знайдуть свого покупця.

Для споживачів і компаній це звучить чудово.

Проте, є одна проблема. Google домінує на ринку пошукових програм, здійснюючи майже 90% пошукових запитів у світі. Багато компаній довіряють його рейтингу у результатах пошуку.

А Google постійно змінює алгоритм, за яким визначає, які результати пошуку мають стояти першими.

Не зрозуміло, яким чином система Google формує список результатів пошуку. Одна з причин - ця інформація може допомогти обіграти систему. Адже тоді ми повернемось до того, що під час пошуку машини, будемо знаходити порносайти.

Копирайт изображения Google
Image caption Google пояснив принцип, за яким працює пошукова система, але береже в секреті свої надзвичайно важливі алгоритми

Не потрібно довго шукати (дякуємо, Google) власників компаній та консультантів з пошукових стратегій, що аж скрегочуть зубами через те, що він може звеличити чи знищити ї

Якщо Google вважає, що ваша тактика для нього неприйнятна, він знизить ваш рейтинг у пошуку.

Один блогер скаржився, що Google - це "суддя, присяжні й кат".

"Вас оштрафують за підозру в порушенні правил, а ви їх навіть не знаєте", - зазначає блогер.

Спробувати визначити, як улестити алгоритм Google - це як спробувати догодити всемогутньому, свавільному богу, якого абсолютно неможливо зрозуміти.

Можна погодитись, що доки пошукові результати, які Google видає найпершими, будуть корисні його прихильникам, компаніям, що стоятимуть нижче в списку, не щаститиме. А якщо такі результати перестануть бути корисними, тоді інша пара студентів Стенфорда помітить розрив на ринку й придумає кращий спосіб визначення найоптимальніших результатів пошуку. Правда ж?

Можливо, а можливо й ні. Наприкінці 1990-их серед пошукових систем була дуже висока конкуренція. Але зараз це, мабуть, природна монополія, або, іншими словами, - галузь, в якій учасникові №2 дуже важко досягти успіху.

Яка ж причина? Один з найкращих способів покращити ефективність пошукових результатів - проаналізувати, за якими посиланнями передусім переходять користувачі, що вже здійснювали такий самий пошук, а також, що користувачі шукали перед цим.

Google має знає про це, ніж будь-хто інший. Це означає, що компанія, можливо, вирішуватиме, до якої саме інформації надавати доступ ще для кількох поколінь.

Новини на цю ж тему