Засновниця "Ізоляції": ми були чужими для "ДНР"

Любов Михайлова: "Ізоляцію" повністю розграбували, всі металеві арт-об'єкти знищили Копирайт изображения Dmytro Sregeev
Image caption Любов Михайлова: "Ізоляцію" повністю розграбували, всі металеві арт-об'єкти знищили

9 червня три роки тому до одного з найбільших культурних центрів України, платформи культурних ініціатив "Ізоляція", приїхали озброєні чоловіки. Вони представилися міліцією "ДНР" і заявили, що забирають приміщення центру, який успішно існував у Донецьку з 2010 року на території заводу ізоляційних матеріалів.

"Ізоляція", де працювали світові зірки сучасного мистецтва: Даніель Бюрен, Борис Михайлов, Рафаель Лозано-Хеммер, була пограбована. На її території навіть зняли фейковий фільм про те, як ісламістські бойовики "допомагають" Україні.

"Ізоляцію" заснувала підприємець Любов Михайлова, дочка останнього радянського директора заводу ізоляційних матеріалів, яка і приватизувала завод.

Пані Михайлова розповіла ВВС Україна, що вціліло на заводі після бойовиків, хто допомагає фонду у Києві, навіщо у Маріуполі графіті, і чому там не потрібні заводи.

ВВС Україна:Після захоплення частину робіт знищили, частину ви евакуювали. Чи відомо, що зараз відбувається на місці "Ізоляції"?

Любов Михайлова: Як згодом ми дізнались, це місце стало тюрмою, там готували бойовиків і знімали фейкове відео. Ми слідкуємо за тим, що там відбувається через людей, які потрапили туди у тюрму.

ВВС Україна: Що вони кажуть?

Копирайт изображения Dmytro Sregeev
Image caption У "Ізоляції" в Донецьку проходили лекції і майстер-класи

Л.М:Ми побачили, що за цей час завод повністю розграбували, всі металеві арт-об'єкти знищили, їх вивезли на металобрухт, книги спалили.

Частину колекції в перший день нам вдалося вивезти, а далі вони змінили ставлення і дві третини колекції знищили на місці. Що там зараз, ніхто не знає.

Всі наші звернення до СБУ, ОБСЄ ні до чого не призводять. Це під якимось великим замком. Ми знаємо, що це якась структура "ДНР".

ВВС Україна: Ви сказали, що вдалося домовитись і вивезти частину колекції. Як проходили ці переговори?

Л.М:У них були автомати, а ми казали: "Дайте, будь ласка, нам щось вивезти". Вони стояли з автоматами і розуміли, що це вже їхня територія. Нас захопили люди з прізвиськами "Монгол", "Фідель", "Ленін".

Ми намагались вести з ними переговори, і вони нам однозначно сказали, що ці речі для них жодної цінності не становлять. Більшість наших робіт були прив'язані до території, тобто вивезти їх було неможливо.

ВВС Україна:Як ви вважаєте, чому "Ізоляція" стала тим місцем, яке потрібно було захоплювати?

Л.М:Ми були абсолютно чужим для них культурним вектором. Є відео, де представник Держбезпеки "ДНР" розповів, що за таке мистецтво треба вбивати, це розтління молоді, це західний спосіб життя, а нам слов'янам треба плодитися і розмножатися. Це просто був привід, щоб захопити прекрасну територію у 7,5 га з чистими туалетами і приміщеннями.

Копирайт изображения Dmytro Sregeev
Image caption В "Ізоляції" працювали світові зірки сучасного мистецтва: Даніель Бюрен, Борис Михайлов, Рафаель Лозано-Хеммер

Якби ми все ж залишились і проводили свою діяльність там, це б зовсім не відповідало культурному вектору, який проводить на цих територія Росія.

Йдеться про нав'язування ідеалів, нові меседжі. Люди там втрачені, вони розвернулись назад в бік понять "фашисти", "російська війна", змішування ностальгії за минулим з сучасністю.

Ми зовсім не вписувались у цей контекст, бо у нас йшлося про сучасне мистецтво, а значить про критичне мислення, про нові знання і нові напрямки.

ВВС Україна:В одному зі своїх інтерв'ю ви сказали, що "Донецьк пережив дуже серйозну травму, яку не переживав жоден інший регіон України…, що "ватнічество" відбулось через бідність і неосвіченість". Ви дійсно вважаєте, що на Донбасі були найгірші умови для розвитку, освіти?

Л.М:Я вважаю, що це була спільна проблема всієї України. Індустріальні території України, які припинили своє існування після 90-х років, були покинуті державою. Це були втрачені люди.

Копирайт изображения Dmytro Sregeev
Image caption Михайлова: люди там втрачені, вони розвернулись назад в бік понять "фашисти", "російська війна", змішування ностальгії за минулим з сучасністю

Фактично, закриваючи шахти і заводи, вбивали всю інфраструктуру, адже при шахті були школи, дитсадки, лікарні. І жоден уряд за всі роки не зробив нічого, щоб запропонувати альтернативну економіку.

Не маючи заробітку, нормальної освіти, що ми могли очікувати від цих людей?

80% з них нікуди не виїжджали з області. Ці люди дуже чуттєві до ностальгічних меседжів з минулого, що давайте повернемо СРСР.

Ці люди стали такими завдяки неактивності держави протягом 25 років. Я не думаю, що це лише специфіка Донбасу. Це стосується будь-якого постіндустріального простору, який припинив існувати, і держава не запропонувала альтернативи.

Копирайт изображения Valeriy Miloserdov
Image caption "Ізоляція" вимушено переїхала до Києва три роки тому

ВВС Україна:Ви згадали голодних до знань людей, чому не назбиралося критичної маси, щоб зупинити те, що відбулося три роки тому?

Л.М:Те, що відбулося на Майдані, було якраз точкою неповернення. Громадянське суспільство у Києві, набагато більш освічене, складалось з таких же людей з різних регіонів України. Фактично, Київ останніх 25 років - це місто великих переселенців. Звісно, у Києві критична маса цих людей зіграла свою роль.

Натомість у Донецьку ми були в меншості, тут завжди була домінантною тоталітарна лінія. Хоча також завжди була сильна інтелектуальна спільнота, андеґраудна музика.

Маса наших прихильників росла, але ми були маленьким островом у великій течії, яка була тоталітарною. Якби цих островів було більше, то і людей було б більше. Майже всі, хто підтримував нас, виїхали після окупації.

Копирайт изображения Valeriy Miloserdov
Image caption Михайлова: у Києві з'явився хаб IZONE, в якому розмістилася не тільки "Ізоляція", але й спільнота представників креативних індустрій

ВВС Україна: "Ізоляція" проводить проект "Зміна" у містах сходу України - тренінги, літературні читання, графіті на комбінаті Ілліча у Маріуполі. Хто ваш слухач, хто приходить на ці події? Такими акціями можна достукатися до населення Сходу?

Л.М: Ми дуже віримо у те, що культура - це дуже сильний інструмент соціальних змін. Ми запрошували письменників і художників і їздили на Схід - багато хто відгукнувся: художники Олексій Сай, Гамлет, Сергій Захаров та APL315, кінофестивалі Docudays та 86, письменники та журналісти.

Влітку 2014 року там була така пауза, вакуум, люди не знали, чи просунеться лінія фронту вперед чи назад. Їм було страшно. Ми провокували багато дискусій. Приходила молодь, приходила дуже обережно.

Минуло три роки і зараз багато ініціатив їздить на Схід, продовжують встановлювати ці мости. Найцікавіше, що вже у цих містах з'явилися свої активісти, які зрозуміли і повірили, що культура - це дуже сильний інструмент для просування вперед. Це місцеві люди, які там живуть і яким потрібно будувати своє життя.

Можна вийти з коробки, де тільки праця на заводі імені Ілліча, можна припинити травити повітря, своїх майбутніх дітей і море. Можна зробити поряд креативний бізнес, органічні ферми. Коли це починає працювати економічно, то це сильний інструмент демократії. Наступного разу, коли будуть вибори у місті, кожна людина буде думати, хто буде мером у його місті і яким буде це місто.

Копирайт изображения Valeriy Miloserdov
Image caption "Ізоляція" в Києві

ВВС Україна:Але яка реальна перспектива цих ферм, які ви згадали? Ви вірите в те, що у Маріуполі це запрацює?

Л.М:Маріуполь - це місто, яке існувало до індустрії, яке заснували греки. Морський порт, риботоргівля були одним з основним економічних важелів впливу. Коли прийшли "совєти", побудували там кілька заводів, загадили все, навезли пролетаріату з усього Союзу - і місцеве населення, у тому числі грецьке, втратило значення, свою культурну складову. Грецька община була майже стерта.

Я дійсно вірю, що нам у Маріуполі не потрібен металургійний комбінат. Нам треба розвивати дрібне підприємництво, рибну ловлю, органічне фермерство. У Маріуполі - унікальний клімат, найкращі у світі баклажани. Там є стільки всього, чого ми не знаємо через те, що домінує один монстр-завод і люди фактично перетворюються на рабів, які ходять на роботу і чекають зарплати.

Копирайт изображения Valeriy Miloserdov

ВВС Україна:Хто допомагав "Ізоляції" влаштуватися тут у Києві? Чи підтримував вас бізнес з Донбасу, який бюджет фонду?

Л.М: Коли ми переїхали сюди, ніхто з державних органів не допоміг нам. У нас був ряд друзів, отримали кілька грантів. Весь мій бізнес загинув на тій території.

Спочатку ми орендували територію на ВДНГ, яку були змушені залишити, а згодом знайшли приміщення на території Судноремонтного заводу. За три роки своїми руками збудували хаб IZONE, в якому розташувалася не тільки "Ізоляція", але й спільнота представників креативних індустрій.

Частину фонду фінансую я, частину коштів отримуємо від бізнесу, пов'язаного з моїми друзями, у тому числі з Донбасу, частину отримуємо з грантів. На рік це близько 3,5 - 4 мільйони гривень.

Новини на цю ж тему