Безвіз і шампанське: як ми першими переходили кордон

Чоловік із шампанським
Image caption Під час переходу через кордон ватага українських хлопців одразу відсвяткували безвіз

Кореспонденти ВВС Україна скористались безвізовим режимом з ЄС у перші хвилини його дії. Розповідь про те, що вони побачили і почули.

Експеримент

Наш задум був простий - ми їдемо на кордон із Польщею, щоб перетнути його одразу після старту безвізового режиму.

В одного з нас є біометричний паспорт з чинною візою, а в іншого - біометричний паспорт без візи.

Ми хотіли перевірити, чи однаково на кордоні ставляться до людей з візами та без.

Про те, що ми журналісти, прикордонникам збиралися сказати в останню чергу - тільки якщо спитають.

Все пройшло навіть краще, ніж ми сподівалися. Нас нічого не розпитували і додаткових документів не просили.

Незнаний безвіз

"Якщо все чітко і спокійно поясниш, привітаєшся, то не буде проблем", - доводить своїм колегам-водіям відвідувач кафе у Шегинях - прикордонному селі з Польщею.

Саме тут ми вирішили перейти кордон вночі 11 червня.

Водії обговорюють те, як безвізовий режим полегшить їм життя, і який пакет документів та скільки грошей треба показувати на кордоні.

Хоча для місцевих мешканців безвіз не така вже й дивина - у них і так діє безвізовий малий прикордонний рух.

Черга автомобілів на пункті пропуску, як і зазвичай, велика, а от на пішому переході, де ми збираємося переходити, майже порожньо.

Окрім білбордів з рекламою про безвіз майже нічого не нагадує.

Безвізовий режим у різних країнах ЄС запрацював рівно опівночі за місцевим часом. Із Польщею це сталось о першій годині за Києвом.

Свято з українського боку

За годину до офіційного старту безвізового режиму заходимо до порожнього українського пропускного пункту.

"Ви вже без візи?", - питає прикордонниця.

Коли чує ствердну відповідь, майже по-змовницьки запитує:

"А документи якісь ще є? Бронь готелю, запрошення?"

Відповідаємо, що так.

Після цього вона широко усміхається і просить записати прізвища до заздалегідь роздрукованої таблиці.

Image caption На кордоні дають пам'ятку про правила безвізу, наліпки на холодильник і значок ЄС

"Бо ви у нас такі перші", - пояснює і видає значок із символікою ЄС.

Ще нам дарують наліпку на холодильник "Прикордонники Мостиського загону вітають з початком безвізового режиму поїздок до країн західної Європи" і пам'ятку про безвіз.

У пам'ятці, окрім правил безвізу, є ще усміхнені обличчя керівника МВС Арсена Авакова і міністра юстиції Павла Петренка.

"У добру путь, європейська Україно!", - бажають вони.

Біля польського пункту пропуску стоять кілька українців і польський прикордонник.

"Велика там черга з вашого боку?" - питає польською.

Image caption Черга автомобілів на пункті пропуску, як і зазвичай, велика, а от на пішому переході, де ми збираємося переходити, майже порожньо.

Кажемо, що ні.

Вони питають про це у кожного, хто підходить. Мабуть, переживають через великий наплив.

Швидко і без проблем

О першій годині ночі за Києвом з українського пункту пропуску починає грати "Ода до радості" Бетховена, яка є гімном Євросоюзу.

Із польського боку - тихо.

Підходимо до турнікету, де вже стоять з десяток людей.

"Це якась церемонія буде? Будуть нам медаль за безвіз давати?" - жартує чоловік років п'ятдесяти.

Опівночі проходимо на митний контроль.

Польська прикордонниця просить відкрити сумку, питає чи не веземо цигарки і горілку.

А далі головне - паспортний контроль.

Хлопця, який іде попереду з біометричним паспортом, питають, чи бував раніше у Польщі, скільки грошей має при собі.

Він називає суму, але показувати гроші його не просять.

У одного з нас - з біометричним паспортом без візи - питають, куди й на скільки їду, та чомусь просять показати внутрішній паспорт.

Наявність бронювання готелю чи страховки польських прикордонників не цікавить. Про гроші навіть не питають.

Митний та паспортний контроль займають не більше п'яти хвилин.

Зі старою візою

Із чинною шенгенською візою кордон вдається пройти так само швидко і без зайвих питань.

Пані прикордонниця для годиться питає, чи є цигарки та алкоголь.

Заглядає до наплічника і пропускає далі до паспортного контролю.

Напоготові кілька звичних для подорожі до ЄС документів: бронювання готелю та зворотні квитки на потяг зі Львова до Києва.

"Куди їдете?" - питає прикордонниця і на візу в паспорті увагу майже не звертає.

"До Перемишля".

"Надовго?".

Image caption "Хлопці, у вас же безвізовий режим, які пальці, більше цього не треба"

"На один день".

"А гроші маєте, скільки?", - питає насамкінець.

Коли чує про сто злотих і гроші на кредитці, усміхається, віддає паспорт і прощається. Вірить на слово.

"А як же сканування пальців?", - розгублено питаю у прикордонниці.

Раніше їх сканували і при видачі візи, і при перетині кордону.

"Хлопці, у вас же безвізовий режим, які пальці, більше цього не треба", - пояснює вона і дає зрозуміти, що моя віза їх вже геть не цікавить.

А от власники візи у старому, небіометричному паспорті, і надалі кожного разу скануватимуть відбитки пальців.

Не віриться

Разом з нами кордон переходить ватага українських хлопців. У них із собою шампанське, щоб одразу відсвяткувати безвіз.

"Це так швидко і просто, невже безвіз так і працюватиме, це круто", - радіють вони.

У них візи у біометричних паспортах, і їх також довго не перевіряють.

Ще один чоловік у черзі іде без візи.

Перед кордоном трохи переживає - не має ні броні, ні квитків назад, бо гнатиме машину з Польщі.

"Нічого не спитали, тільки - чи маю гроші. Я сказав, що маю, то пропустили", - ділиться з нами враженнями.

Image caption Перевірка документів відбулась швидко

Ми разом відходимо від пункту пропуску, вражені, як все легко і швидко відбулося.

"Може, це показуха, перші кілька днів будуть чемними і швидко пропускатимуть, а потім знову все буде, як раніше", - все ніяк не вірить у реальність безвізу хлопець з пляшкою шампанського з duty free.

Новини на цю ж тему