10 цікавих фактів про Даунінг-стріт, 10

Резиденція британського прем'єр-міністра вважається не тільки осередком політичного життя країни, але й одним з найважливіших об'єктів національного культурного спадку.

Але так було не завжди. Офіс за однією з найзнаменитіших у світі дверей пережив чимало "потрясінь".

1. Двері резиденції прем'єра не завжди були пофарбовані в чорний колір - був у них і "зелений період"

У 1908 році в Британії відбулися три важливі події. У країні вперше запровадили пенсії, Лондон прийняв V Олімпійські Ігри, а двері будинку №10 на Даунінг-стріт змінили колір.

Прем'єр-міністр Герберт Генрі Асквіт, який очолював уряд з 1908 по 1916 рік, в'їхавши до своєї резиденції, наказав перефарбувати двері замість звичного чорного кольору в темно-зелений.

Вважається, що до цього його спонукала друга дружина - Емма Еліс Маргарет Асквіт, відома в світі як жінка з гострим розумом і не менш гострим язиком. Лише з відходом Асквіта і крахом очолюваної ним Ліберальної партії дверям повернули первісний чорний колір.

2. Починаючи з 1997 року, кожен прем'єр-міністр якийсь час жив і в будинку по сусідству - резиденції міністра фінансів на Даунінг-стріт, 11

Започаткували це Тоні Блер і міністр фінансів його уряду Гордон Браун, коли домовились помінятися резиденціями - приміщення під №11 має більший розмір, і тому виявилося більш підходящим для родини Блерів з шести людей.

Коли ж сам пан Браун став прем'єром, він теж спочатку жив в офісі під №11 і лише через деякий час переїхав до резиденції голови уряду.

Девід Кемерон після перемоги на виборах 2010 року спочатку оселився в офісі №11, бо міністр фінансів його уряду Джордж Осборн ще деякий час залишався жити в його приватному будинку в районі Ноттінг-Гілл. Так само вчинили і Тереза ​​Мей з міністром фінансів Філіпом Геммондом.

3. Поштова скринька на дверях - усього лиш декорація

Оригінальні двері були вирізані з чорного дуба у георгіанському стилі приблизно в 1735 році. Замінили їх після артилерійського обстрілу резиденції бойовиками Ірландської республіканської армії в 1991 році, в результаті якого постраждали чотири людини.

Нові двері з арматурної сталі виглядають як точна копія оригіналу. Сам же оригінал тепер зберігається у Музеї Черчилля, а стежить за його збереженням і чистотою офіційний прибиральник резиденції прем'єр-міністра.

Виступаючи у популярній радіопрограмі ВВС "Запитайте у садівника", головний садівник резиденції Пол Скулінг розповів, що й досі у саду йому трапляються уламки скла від вибитих вибухом вікон.

4. За дверима ведеться постійне спостереження

Ви ніколи не запитували себе, як так виходить, що двері відкриваються перед послами, міністрами та іншими почесними гостями саме в той момент, коли вони до них підходять? Справа тут зовсім не у везінні, просто за дверима ведеться постійне 24-годинне спостереження.

Відкрити їх можна тільки зсередини, а втратити ключі від них неможливо, адже у них немає замкової щілини. Втім, це не єдиний вхід до будинку. Його мешканці та обслуговуючий персонал користуються, як правило, іншими дверима, які можна відкрити зовні.

5. У будинку на Даунінг-стріт постійно проживає кіт на ім'я Ларрі, який обіймає посаду головного мишолова

У резиденції прем'єр-міністра існує давня традиція тримати котів. Один з найзнаменитіших - Мюнхенський Мишолов, що жив в будинку при Невіллі Чемберлені і Вінстоні Черчиллі. Не менш відомий і довгожитель-рекордсмен Даунінг-стріт кіт Вілберфорс, який прослужив 18 років - з 1970-го по 1998 рік.

Нинішній мешканець будинку №10 смугастий кіт Ларрі оселився в будинку в 2011 році, переїхавши сюди з притулку для кішок і собак Баттерсі. Він перебуває на держслужбі, офіційно обіймаючи посаду головного мишолова.

Правда, більшість часу чиновник спить, а зрідка бере участь у бійках з Палмерстоном - головним мишоловом сусіднього офісу міністра фінансів.

6. У будинку не завжди був №10 - колись це був №5

У своєму сучасному вигляді Даунінг-стріт сформувалася між 1682 і 1684 роками, коли тодішній король Карл II подарував багатому дипломату і шпигуну барону Джорджу Даунінгу ділянку землі поблизу королівського палацу Вайтхолл.

Виходець із пуританської сім'ї з Ірландії, пан Даунінг ріс в Америці, у одній з перших колоній в Новому Світі, потім повернувся на батьківщину, служив Кромвелю і заслужив репутацію "підступного негідника".

Отримавши королівський подарунок, пан Даунінг доручив архітектору Крістоферу Рену вибудувати на північній стороні вулиці 15-20 будинків. Будували їх швидко і недорого, фундаменти заради економії коштів рили неглибоко. Спочатку будинки були відомі по імені і титулу їхніх знатних мешканців. Нинішній будинок №10 до перенумерації у 1779 році значився під №5.

7. Під час Другої світової війни будинок дивом уцілів

Під час масованих бомбардувань Лондона німецькі літаки ледь не знищили будівлю. 14 жовтня 1940 року бомба потрапила в кухню і в зал прийомів. Вінстон Черчілль у той час обідав у так званій Садовій кімнаті.

Після цього пан Черчилль переїхав жити до підземного бункера Казначейства Її Величності. Щоправда, працювати й обідати протягом усієї війни він продовжував у квартирі №10.

До кінця Другої світової війни будівля перебувала у дуже поганому стані. Думали навіть про її знесення, але в 1950-і роки вирішили все ж зробити капітальний ремонт.

8. Фасад будівлі був жовтого кольору

Під час капремонту з'ясувалося, що чорний колір будівлі - результат накопиченого на ньому за століття бруду, а спочатку цеглини були жовтого кольору.

Під час наступних ремонтів і фарбувань вирішили, однак, зберегти чорний колір.

9. Даунінг-стріт, 10 - насправді не один будинок, а цілих три

Копирайт изображения Getty Images

Як і машина часу Тардіс з серіалу "Доктор Хто", Даунінг-стріт, 10 виглядає оманливо маленьким. За скромним фасадом георгіанського таунхауса ховаються приблизно 100 кімнат, пов'язані між собою лабіринтом вестибюлів і коридорів. Є й сад площею понад 2 тис. кв. метрів.

Після смерті графа Ботмара, який володів особняком відразу за будинком №10, його будинок перейшов у володіння корони. Король Георг II подарував його серу Роберту Волполу, якого вважають першим прем'єр-міністром Британії (тоді цей термін ще не використовувався). Волпол прийняв дар за умови, що будинок будуть передавати усім наступним головам уряду.

Роботу із об'єднання будинків доручили архітектору Вільяму Кенту, який витратив на це три роки.

10. Останнього приватного орендаря будинку звали містер Чікен

Останнім приватним орендарем будинку №10 по Даунінг-стріт був чоловік на прізвище Чікен. Він жив в одному з трьох будинків, які сьогодні становлять комплекс Даунінг-стріт, 10.

У 1730 році пан Волпол умовив пана Чікена переїхати до іншого будинок на цій же вулиці.

Новини на цю ж тему