Як і кому загрожує Росія?

Копирайт изображения Reuters
Image caption Країни НАТО доправили бойові угруповання, щоб обмежити дії Росії на західному напрямку

Міністри оборони країн НАТО перевіряють, як проходить "покращення присутності на передовій" - доправлення контингенту на Схід, щоб заспокоїти своїх союзників та стримати будь-які рухи Росії на Захід.

НАТО вже відправило чотири батальйонні групи: одну в Польщу та по одній у кожну з Балтійських країн.

Сполучені Штати також вирішили повернути свої частини з важкою технікою у Західну Європу.

Все це викликане шокуючим захопленням й анексією Росією Криму та її підтримкою повстанських груп на сході України.

Якщо Росія змогла підірвати безпековий устрій, встановлений у Європі після Холодної війни, й відокремити частину України (а перед цим - Грузії), то є тривога, що наступними стануть балтійські республіки, які також є територією колишнього Радянського Союзу.

Росія стверджує, що проводить розгоротання своїх сил у відповідь на згадані дії НАТО.

Але реальність насправді складніша.

Я розмовляв з кількома провідними західними експертами у питаннях російської армії, щоб зрозуміти, що стоїть за модернізацією її збройних сил, та як і кому вона може загрожувати.

"Росія хоче, щоб ми думали, ніби її нинішня мілітаризація та підготовка до конфлікту є відповіддю на такі самі дії НАТО. Але це просто неправда", - так каже Кейр Джайлс, директор Центру вивчення конфліктів й, можливо, найкращий британський оглядач з питань російської армії.

"Надзвичайно дорога російська програма з реорганізації та переозброєння була повністю запущена ще до конфлікту в Україні, коли країни НАТО згортали свої армії", - каже він.

"Ще у 2013 році Сполучені Штати забрали всю свою бронетехніку з Європи - поки Росія вкладала мільярди у розбудову своїх сил", - додає.

Копирайт изображения AFP
Image caption Новий російський танк "Армата", як стверджується, повністю автоматизований та покликаний замінити бойові машини радянського зразка

Аналітик Дмитро Горенбург з Гарвардського університету відзначає, що російська програма модернізації армії почалася у 2009 році. За його словами, це була реакція на недоліки воєнної кампанії проти Грузії.

Він каже, що акцент при цьому робився на "пришвидшенні ухвалення рішень та кращій комунікації у війську, а також злагодженні різних видів військ, що супроводжувалося заміною радянської техніки, яка вже вичерпувала терміни своєї експлуатації".

Результати цього істотні.

За даними Мішеля Кофмана з Інституту Кеннана при Центрі Відро Вілсона, "до 2012 року Росія реорганізувала свої збройні сили з радянської армії, яка формувалася за рахунок мобілізованих, у силу, що діє постійно, й почала розвивати її якість за всіма напрямками".

І все це супроводжувалося постійними перевірками боєготовності та нескінченними військовими навчаннями.

У підсумку "до 2014 року російська армія стала значно кращою у порівнянні з її не найкращими діями під час російсько-грузинської війни у 2008 році", додає експерт.

Всі аналітики, з якими я розмовляв, стверджують, що у фокусі дій Росії від початку була Україна, не Балтійські країни.

Війна в Україні поставила перед російською армією нові вимоги, зокрема проблему постійно розгорнутих частин на кордонах та проблеми з дислокацією збройних сил, відзначає Мішель Кофман.

"Російська армія все ще перебуває у стані перебудови", - додає він.

У середньо та довгостроковій перспективі війни з Україною, продовжує експерт, Росія "протягом трьох років переміщувала підрозділи навколо України, створювала нові дивізії, перебазувала кілька бригад та створила повністю нову загальновійськову армію".

Копирайт изображения Reuters
Image caption Деякі експерти вважають, що модернізація російської армії стала реакцією на недоліки конфлікту в Грузії

"Головний намір - щоб російські наземні війська могли діяти через кордон у випадках, коли треба підтримувати союзників на Донбасі, вторгатися з кількох напрямків чи просто показати Києву, що він не зможе швидко захопити сепаратистські регіони силою", - каже експерт.

Наразі Україна може бути головним стратегічним питанням російського генштабу. Але, як зазначає Кейр Джайлс, "Росія розвиває свою військову інфраструктуру по всій своїй західній периферії - не лише біля України, а й біля Білорусі, Балтійських країн та навіть Фінляндії".

"Реорганізація там була спрямована на те, щоб доправляти бойові частини до західних кордонів так швидко, як тільки це можливо", - додає Кейр Джайлс.

Сюди ж можна включити й "розвиток потужних транспортних підрозділів, щоб зменшити традиційну залежність від залізниці при доправленні бронетехніки на операційний простір.

"Це надало їм (росіянам. - Ред.) значно більше гнучкості для дій у регіонах з розвинутими мережами доріг - переважно на заході Росії, включно з кордонами західних сусідів", - пояснює експерт.

Але чи не була надмірною реакція деяких країн НАТО на російську загрозу - з врахуванням того, що головною турботою Москви є Україна?

Зовсім ні, відповідає Кейр Джайлс. Навпаки, наполягяє він, проблема у тому, що НАТО відредагувало недостатньо.

"Пряма воєнна загроза від Росії, та підтвердження її бажання використовувати збройні сили проти сусідів, за кількома винятками, не призвело до того, що європейські країни занепокоїлися обороною", - стверджує Кейр Джайлс.

Він додає - те, що багато країн НАТО не виконують навіть символічні вимоги про спрямування 2% ВВП на оборону, не кажучи вже про термінове створення сил швидкого реагування у відповідь на дії Росії, "свідчить про неготовність визнавати політично незручну реальність".

А ця реальність, за словами Мішеля Кофмана, ніщо інше як трансформація російських військ: "Реформування, модернізація та здобутий в Україні й Сирії бойовий досвід матимуть довготривалий ефект на російську армію".

"Росія може доправляти потужні сили будь-куди до своїх кордонів, переважаючи будь-яку з колишніх радянських республік. А з точки зору її ядерного потенціалу, вона не лише зрівнялася зі Сполученими Штатами, а й фактично випередила їх у модернізації та інвестиціях у тактичне ядерне озброєння", - стверджує експерт.

"Зараз Російські сили можуть завдати значних втрат навіть більш розвинутому технологічно супротивнику, такому як НАТО, у випадку відкритого конфлікту - тобто, зіткнення буде кривавим для обох сторін", - прогнозує Мішель Кофман.

Це небажана ситуація. Все ж, як вважає Дмитро Горенбург, "російська армія загалом не досягне такої ж сили, як армія США чи НАТО".

Копирайт изображения Прес-центр штабу АТО
Image caption Конфлікт в Україні триває вже більше трьох років

Головною локальною перевагою Росії є її боєготовність, розташування та можливість швидко відкривати потужний вогонь. Але НАТО потрібно брати до уваги всі загрози у перспективі.

"Росія - потужна євразійська сила, яка має суттєву вогневу міць, але її потужність найбільша, коли конфлікт відбувається біля неї", - зауважує Мішель Кофман.

Бюджет НАТО на оборону та розробки все ж більший у порівнянні з Росією, як і базова спроможність Альянсу нарощувати сили та оснащувати їх в умовах тривалого конфлікту.

"Суть у тому, що хоча й НАТО непокоїться щодо короткотривалого конфлікту з Росією, це все ж найпотужніший у світі військовий альянс, в основі якого лежить надзвичайна військова міць, й суттєвий конфлікт ймовірно закінчиться жахливо для Москви", - вважає Мішель Кофман.

Російська армія просто не має структури для того, щоб утримувати значні території або ж нарощувати сили для тривалого конфлікту.

НАТО, утім, на думку експертів, треба бути готовим, щоб відновити свої можливості для ведення високоінтенсивних боїв - ті навички, що атрофувалися під час антиповстанських кампаній в Іраку та Афганістані.

Експерти також дійшли згоди, що Україна стала тривожним дзвіночком.

Утім агресивність Росії не треба плутати з бажанням здійснити саме військовий напад на Захід.

Насправді, безпосередня загроза Росії може йти від її інформаційної війни та кібер-кампаній проти Заходу.

Це той бій, який уже йде. І до якого Захід так само погано підготовлений.

Новини на цю ж тему