Група С14: хулігани, які ловлять сепаратистів

Копирайт изображения С14
Image caption С14 ("Січ") - група, яка декларує боротьбу проти сепаратизму у далеких від фронту містах

Нещодавно блогер Руслан Коцаба, якого судили за заклики проти мобілізації до ЗСУ в 2014 році, заявив, що у столичному метро на нього "був скоєний напад нациками С14". Він додав, що вдалося "відбитися", а поліція при цьому залишалася бездіяльною.

На опублікованому блогером відео кремезний хлопець, один з ймовірних нападників, каже: "Ти будеш нести покарання. Ти сепарська скотина, ти згниєш в тюрмі, Русланчик. Удачі від С14".

За кілька тижнів до цього ВВС Україна поспілкувалася з лідерами об'єднання С14 ("Січ") про їхні погляди та стосунки з правоохоронцями.

Активізм і АТО

Копирайт изображения Олександр Войтко
Image caption Лідери С14 Олександр Войтко (крайній праворуч) та Євген Карась (другий ліворуч) під час АТО на Донбасі

Євген Карась - київський активіст, який брав участь у протестах проти забудови Скверу Стуса і перебудови Гостинного двору. У 2014 році балотувався до Київради за списками "Свободи", але не пройшов.

Олександр Войтко був журналістом і викладав у Могилянці.

Обоє підтримували Євромайдан, а після початку конфлікту вступили у батальйон "Київ-2", звідки перейшли до батальйону "Гарпун" (підрозділ спеціалізувався на розвідці та антидиверсійних діях).

Обоє є учасниками АТО.

Згодом, коли "Гарпун" розформували і бійців перевели до полку "Миротворець", пішли зі служби. Як кажуть - через те, що керівництво полку "витискало" з нього добровольців.

Євген Карась та Олександр Войтко входять до об'єднання С14. Поміж іншого, його члени займаються тим, що проводять "виховні бесіди" з тими, кого вважають "сепаратистами".

На Youtube-каналі групи є кілька відео з доволі жорсткими розмовами.

Копирайт изображения С14
Image caption Відео однієї з "виховних розмов" - активісти затримали чоловіка, якого назвали "сепаратистом" і передали його СБУ. За кілька годин його відпустили, адже правоохоронці не знайшли у його діях ознак злочину

"Ми багато спілкувалися з людьми на Донбасі. І відчули, що ситуація там склалася так, бо весь час толерували: ну добре, вийшов хтось на проросійський мітинг; добре, середи них є росіяни; добре, вони щось там захопили. А потім стало пізно", - розповідає Євген Карась.

"Тому ми вважаємо, що це треба присікати від початку. У людей, які ходять по мирних містах і вважають, що Україна - це не держава, що тут має бути "Русский мир" або співчувають бойовикам ЛДНР - не просто ідеологія. Це ті, хто вже завтра може почати стріляти і убивати", - додає він.

Водночас, вони наполягають - нікого не б'ють, а лише займаються "дрібним хуліганством".

"Якщо людина відверто висловлює антиукраїнські погляди, її, звичайно, не можна калічити чи вбивати. Проте і мовчати про це не можна… Тому ми вважаємо, що тут треба займатися дрібним хуліганством - дати ляпаса, зупиняти їх, не давати їм це говорити", - пояснює Євген Карась.

За його словами, "тут мова йде про трохи інші речі, ніж діалог".

А Олександр Войтко вважає, що таким чином С14 бере участь у "гібридному конфлікті": "Від початку конфлікту наша держава каже про гібридну війну, але сама її не веде. Вона веде звичайну війну на Сході, а на виклики на решті території вона відповідає дуже слабко".

Старі знайомі

Копирайт изображения С14
Image caption Під час Майдану частина членів С14 входила до "Сотні Святослава", яка базувалася у Київраді та брала активну участь у силовому протистоянні

Хлопці кажуть: до збройних формувань приєдналося багато проросійських активістів, з якими у них виникали конфлікти 2014 року.

Наводять приклад людини, яка планувала влаштувати автопробіг по Україні з бюстом російського імператора Миколи ІІ.

Тоді справа дійшла до бійок.

"Ми з ними побилися і кажемо - якщо ви хочете діалогу між народами, давайте говорити, що ось - ми, Україна, і росіяни - якісь нам сусіди. Але Микола - це імперське минуле, ми цього не допустимо... Ніби порозумілися, щоб було менше бійок", - пригадує Євген Карась.

"Так от, цю людину вбило СБУ під час затримання в Харкові у 2014 році. У нього в наплічнику були магнітні міни і пістолет з глушником", - розповідає один з керівників С14.

"І це був київський хлопчина, з яким ми ніби порозумілися! Просто у нього були проросійські погляди. Не минуло й півроку війни, як він у Харкові готовий був убивати", - дивується Євген Карась.

(З повідомлення СБУ від 24 жовтня 2014 р.: "Чотирьох озброєних диверсантів СБУ затримала під час підготовки ними вибуху на території піротехнічного заводу у Харкові... При затриманні бойовики чинили опір, використали проти правоохоронців ручну гранату, відкрили вогонь з пістолета, отримав серйозне поранення співробітник СБУ. Один із диверсантів, який вів прицільний вогонь, під час спецоперації був знешкоджений".)

"Опоненти нам кажуть - чому ви не на Сході? Сидіть в окопах і воюйте там. Їм дуже не подобається, що хтось їм протистоїть тут. Можливо, на це і була ставка - що всі патріоти і дієві люди загрузли у війні, а тут відкрився простір, щоб підірвати зсередини", - припускає Олександр Войтко.

Стосунки з поліцією

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Акція "Ніхто не забутий, ніщо не забуте" 9 травня 2017 року

Хлопці нарікають, що поліція недостатньо реагує на загрозу сепаратизму у містах, які знаходяться далеко від фронту.

"Знаю випадок, коли в Києві люди включили відверто сепаратистську музику. На це тричі викликали патрульних, а ті не знали, що робити", - відзначає Євген Карась.

"Вже потім цим сепаратистам набили пики і вони навіть не питали, за що. І люди довкола сказали: молодці хлопці. От така ситуація: коли є порушення закону, але не порушення норми суспільства", - додає він.

Хто саме "набив пики" за "відверто сепарський реп", він не уточнює.

У своїх повідомленнях про подібні випадки С14 нерідко використовує розмите формулювання "невідомі патріоти".

На питання про те, чи не виникало у групи проблем із законом через такі "виховні бесіди", кажуть: "Ми проводимо переважно мирні акції. Якщо хтось від нас дуже постраждав, то ми не в курсі".

Чи відкриті проти активістів кримінальні справи через це, також не знають.

"Тут така ситуація - поліція розуміє, що якщо почати робити кримінальну справу, то постануть питання і до неї. Якщо, наприклад, у злочинця розбитий ніс - але чому цей злочинець ходить тут?" - запитує Євген Карась.

У коментарі ВВС Україна речник МВС Артем Шевченко розповів, що поки що жодних питань до С14 у правоохоронців саме через "виховні бесіди" не виникало.

"Хочуть проводити виховні бесіди з "побутовими сепаратистами" - не питання. Але не порушуй закон, не застосовуй силу, не вчиняй злочину", - попередив Артем Шевченко.

Про жоден конкретний випадок порушень зі сторони членів С14 йому не відомо.

"Якщо вони будуть порушувати закон, їх притягуватимуть до відповідальності. Як їхніх друзів, за версією слідства", - додав речник МВС.

Справа Бузини

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Учасники маршу "Свободу Медведьку і Поліщуку" палять фаєри в Києві, 19 грудня 2015 р

Слідство, про яке згадав Артем Шевченко, стосується справи про вбивство публіциста Олеся Бузини.

За підозрою у вчиненні цього злочину були затримані двоє екс-бійців АТО - Денис Поліщук (54-й розвідбат) і Андрій Медведько ("Гарпун"), - наближені до об'єднання С14.

Наразі їх випустили з-під варти, захист відкидає причестність до вбивства публіциста. У справі нещодавно завершилося досудове слідство.

Саме цим Артем Шевченко і пояснює всі нарікання групи С14 про те, що їх змусили залишити службу у "Миротворці" (Олександр Войтко, наприклад, лише нещодавно написав заяву про звільнення, а до цього судився через результати переатестації).

"Ці хлопці перебувають у системному протистоянні з національною поліцією ще з тих часів, коли їхні друзі були запідозрені у вбивстві Бузини. Вони це сприйняли як наїзд на своє неформальне утворення", - каже Артем Шевченко.

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Речник МВС Артем Шевченко каже, що хлопці з С14 більше прагнули займатися громадською діяльністю, ніж служити у полку "Миротворець"

"Вони створюють з себе таких "Дон Кіхотів", яких переслідує вся поліція… Це все абсурд. Вони не настільки вагомі й впливові", - додає речник МВС.

Він також наголосив, що громадська діяльність і служба у поліції - різні речі: "Можливо, на певному етапі їхня громадська діяльність і позиція щодо постійного конфлікту з поліцією увійшли у протиріччя з можливістю служби у лавах полку "Миротворець".

"У поліції немає ніяких громадських рухів. Якщо ти хочеш займатися громадською діяльністю, розкручувати бренд свого неформального об'єднання - уперед. Але не порушуй при цьому закон і не служи в поліції", - резюмує Артем Шевченко.

Політичні амбіції

Копирайт изображения С14
Image caption В С14 визнають, що мають політичні амбіції

Хлопці з С14 зізнаються - дійсно мають певні політичні амбіції.

"Нашою ідеологією є український націоналізм, але багато уваги приділяємо соціальній діяльності", - каже Євген Карась.

Водночас вони заперечують зв'язки з неонацистськими ідеями - кажуть, що цифра "14" у назві з'явилася тому, що "Січ" була створена 14 жовтня, а не через зв'язок з неформальною символікою праворадикальних рухів "1488".

"С14 - це "Січ". Розповідають, що у підпільних типографіях УПА не було літери "і", й замість неї писали "1", - додає Євген Карась.

"У нас політична амбіція - привернути увагу суспільства до того, що Україна веде тяжку війну за незалежність. І як вона завершиться, поки що не вирішено", - говорить про свої мотиви Олександр Войтко.

"Чому ми займаємось протидією сепаратистським рухам в Києві? Бо без цього не може бути сталості у якихось соціально-культурних рухах…", - додає Євген Карась.

"Це не те, що нам весело когось ловити. Це, насправді, займає багато і часу, і це ризик - вони так само можуть ловити нас. Хоча ми не боїмося: на війні, як на війні", - каже він.

Новини на цю ж тему