Як пес-мандрівник став зіркою Instagram

Індійська Попелюшка - Чапаті Копирайт изображения Kristina Masalova/Eugene Petrus
Image caption "Чапаті" - тонкий індійський хліб, а ще - вірний друг та супутник

"Чапаті" - на хінді означає тонкий прісний хліб, але для подружжя мандрівників з Києва Євгена та Крістіниу цьому слові - набагато більше.

Для них "чапаті" - це друг та співучасник пригод, адже саме так звуть їхнього вірного супутника - песика, якого вони врятували на вулицях міста Кочі у Індії.

Із Чапаті вони зустрілися півроку тому і відтоді продовжують мандрувати Азією разом.

Ваш пристрій не підтримує відтворення мультимедійних файлів
Пес-мандрівник подорожує світом

За цей час з худенького та змарнілого цуценяти Чапаті перетворилася на досвідченого "бекпекера", об'їхала пів-Азії, завела сторінки у соцмережах та ділиться із численними шанувальниками подробицями свого насиченого собачого життя.

В інтерв'ю ВВС Україна Євген Петрусь та Крістіна Масалова розповіли про те, як зустріч із Чапаті змінила не лише план їхньої подорожі, а й ставлення до життя.

Чапаті у перший день після порятунку Копирайт изображения Kristina Masalova/Eugene Petrus
Image caption Чапаті у перший день після порятунку

ВВС Україна: Ви мали влаштоване життя в Україні. Чому ви вирішили все покинути і вирушити у мандри?

Євген та Крістіна: Наше життя у Києві було справді добре облаштованим - чудова власна квартира, машина, хороша робота. Євген був акаунт-директором в міжнародній рекламній агенції. Я писала дисертацію з релігії Стародавнього Єгипту, виступала на міжнародних конференціях.

Все було прекрасно, та чогось таки бракувало: нам обом - власної надихаючої справи, чоловікові - незалежності від офісного життя, мені особисто - моря під боком і літа увесь рік.

Тож, щойно життєві обставини почали натякати, що далі тягнути нема чого - чоловік звільнився, ми віддали квартиру в оренду, продали частину речей і почали рух убік невідомого. Головними цілями були вихід із зони комфорту, перезавантаження і пошук ідеального куточку у світі для здійснення своїх мрій.

Опановуючи "байкерство"... Копирайт изображения Kristina Masalova/Eugene Petrus
Image caption Опановуючи "байкерство"...

Азія завжди була нам близькою за духом: останні роки ми постійно їздили в азійські країни у відпустки. А от те, що цього разу ми опинилися в Індії, і саме у місті Кочі - це не більше ніж випадок. Справа була лише у найдешевших квитках в один бік у напрямку південно-східної Азії.

ВВС Україна: Навряд чи у ваші плани входило завести під час подорожі песика, але це все ж сталося. Як у вашому житті з'явилася Чапаті? Пам'ятаєте той день?

Євген та Крістіна: Як і більшість людей зі здоровим глуздом, ми не планували і навіть не підозрювали, що заведемо собаку під час такої подорожі. Тим паче з самого її початку. Все склалося саме собою, абсолютно випадково.

У третю ніч нашої подорожі, гуляючи, ми натрапили на цуцика, котрий помирав. Швидко збагнувши, що собаці менше місяця і що її стан вкрай поганий, а отже шансів на виживання без сторонньої допомоги майже немає, - ми просто не мали іншого вибору, окрім як зробити все можливе для її порятунку.

Кілька днів ми присвятили її лікуванню, оскільки різного роду проблем у неї виявилось значно більше, аніж було помітно одразу. Спершу ми просто хотіли врятувати її життя - це було єдине, що нас турбувало. А вже за тиждень, ми зрозуміли, що Чапаті - наша собака і що ми не поїдемо без неї з Індії, що б це нам не коштувало.

Отже, з найперших днів подорожі ця малеча почала корегувати наші плани: спочатку нам довелося на довше залишитись у її рідному місті, та потім ця тенденція лишень зростала - ми тижнями затримувались у деяких країнах, аби зробити вакцини чи документи, задовольнивши вимоги країн, в яких ми перебували, і до котрих збиралися.

ВВС Україна: Розкажіть трохи про Чапаті. Яка вона? І звідки таке чудернацьке ім'я?

Втомлені мандрами - Чапаті набирається сил перед пригодами Копирайт изображения Kristina Masalova/Eugene Petrus
Image caption Втомлені мандрами - Чапаті набирається сил перед пригодами

Євген та Крістіна: Чапаті - наш справжнісінький скарб. Ми полюбили її із перших днів, хоча навіть не могли уявити, наскільки вона виявиться вдячною, і гнучкою до зовнішніх обставин, що вкрай важливо для подорожі.

Вона сповна насолоджується кожним нашим спільним днем; переповнюється ентузіазмом, коли ми знову кудись збираємось; обожнює нові знайомства - вона любить усіх, кого зустрічає на своєму шляху; ніколи без причин не вередує, хоча і тих в неї дуже мало; із нами вона готова до будь-яких афер та пригод - ходити у треки і лазити по горах, їздити на скутерах і плавати на каяках, дуркувати на пляжі і обійматись, гріючись від тропічного дощу.

Її ім'я прийшло до нас саме собою вже в перші дні знайомства. Від самого початку ми були налаштовані дати їй якесь автентичне, індійське ім'я. Нашу увагу привернув один з різновидів індійського хлібу - чапаті, плаский хлібець, що дещо схожий на вірменський лаваш.

Оскільки наша малеча була майже того ж кольору, і такою ж худорлявою - ми жартома почали називати її саме так. Та коли стали помічати переповнені посмішок і сміху реакції місцевих - з ім'ям ми визначились остаточно. Чапаті - надзвичайно позитивна, тож емоції, котрі викликає її ім'я, дуже цьому пасують.

ВВС Україна: Мандрувати із твариною - справжня пригода, що вам запам'яталося найбільше з того, що ви пережили з Чапаті?

Ще на початку нашої спільної подорожі, в Індії, коли Чапаті була зовсім маленькою, ми неодноразово отримували пропозиції щодо її продажу. Вона виглядала настільки охайною та чепурною, що всі сприймали її за породистого цуценя.

На верхівці світу Копирайт изображения Kristina Masalova/Eugene Petrus
Image caption Коли увесь світ біля твоїх ніг... чи лап...

Цікава історія сталась у Непалі. Якось ми пішли на сеанс кіно до вуличного кінотеатру в місті Покхара. В один з найнапруженіших моментів фільму, коли до героя зненацька постукали в двері, Чапаті вирішила повестись як справжній сторожевий пес. Її гавкіт настільки розсмішив усю залу, що глядачі ще довго не могли сконцентруватись на фільмі.

Та найбільш знакова подія сталась нещодавно. Історія така: кілька днів тому до нас звернулась дівчина, що врятувала життя індійського песика, і вже достатньо довго не могла знайти йому родину. Через соціальні мережі Чапаті ми поширили заклик про допомогу.

І вже сьогодні собака отримала новий дім та за місяць переїжджає до США. Ми дуже раді, що наші "віртуальні" зусилля допомогли вирішити реальну проблему.

ВВС Україна: Із твариною важко подорожувати навіть високо цивілізованими країнами, а як це - мандрувати із песиком Азією, де рівень життя дещо відрізняється від тієї ж Європи?

Євген та Крістіна: Подорожувати з собакою Європою було б значно легше: один раз підготував комплект документів - і весь Євросоюз відкритий. Правила дуже чіткі та зрозумілі.

В Азії ж кожна країна має свої вимоги і власний перелік документів, які потрібно підготувати. Але найбільша проблема в тому, що інформацію щодо правил ввезення до багатьох азійських країн вкрай важко знайти в інтернеті.

Тобто якась інформація є, але виявляється, що з дійсністю вона має мало спільного. Державні служби, що займаються такими питаннями, відповідають на листи в кращому випадку за тиждень (а деякі, як от М'янма - і за місяць). Такі речі, звичайно, дратують та завдають стресу, але до реалій доводиться прилаштовуватись...

В ту ж таки Індію, наприклад, взагалі неможливо ввезти собаку, якщо її власник не громадянин цієї країни.

Короткий перепочинок серед давніх статуй Копирайт изображения Kristina Masalova/Eugene Petrus
Image caption Короткий перепочинок серед давніх статуй

Важким моментом є і загальна відсутність "відкритості" азійських країн до тварин та їхніх власників. У Тайланді та певних індійських містах нам не раз відмовляли на вході в заклади харчування, навіть вуличні.

Із житлом ситуація не краще: у туристичному Бангкоку серед тисяч готелів з тваринами на вас чекають максимум півсотні, та й ті часто будуть не найкращими за розташуванням, ціною чи рейтингом.

Відкритих до тварин авіакомпаній теж замало - і всі вони достатньо дорогі, лоукост-авіалінії тварин не приймають. Тож окрім того, що ти сплачуєш власне за переліт собаки, заздалегідь купуєш спеціальну клітку для перельотів - ти ще й свій квиток отримуєш удвічі дорожче.

"Кожен пес заслуговує на дім!" - соціальна реклама на вулицях таїландського міста Чаінгмай закликає брати тваринок з притулку. Чапаті цілковито згодна. Копирайт изображения Kristina Masalova/Eugene Petrus
Image caption "Кожен пес заслуговує на дім!" - соціальна реклама на вулицях таїландського міста Чаінгмай закликає брати тваринок з притулку. Чапаті цілковито згодна.

Те, що в нас все вийшло, має низку конкретних передумов. По-перше, ми не мали чіткого графіку подорожі. Жодні квитки не були купленими заздалегідь, тож ми спокійно затримувались у різних місцях для вирішення тих чи інших питань, вибирали "правильні" авіакомпанії та дати перельотів.

Ми були відкритими і для того, щоб подовжувати візи, коли це було необхідно для оформлення документів. По-друге, ми не акцентували увагу на питанні витрат: Чапаті - член нашої родини, і якщо на неї потрібно витрачатись, ми без вагань шукали змогу зекономити у чомусь іншому.

А по-третє, наша поїздка з самого початку мала дух авантюризму, тож ми відкрили у собі жагу і для подальших авантюр, а отже не бентежились і часто ризикували, як от з проїздами Чапаті у декілька країн без певних необхідних на те документів, чи "секретні" перевезення у тих видах транспорту, де насправді тварини заборонені. Ну а що робити, коли жодних інших варіантів немає?!

ВВС Україна: Скільки ви вже проїхали разом і в яких країнах побували?

Подорожувати разом і веселіше, і тепліше. Копирайт изображения Kristina Masalova/Eugene Petrus
Image caption Подорожувати разом і веселіше, і тепліше

Євген та Крістіна: На цей момент ми провели в спільних подорожах півроку. За цей час відвідали п'ять азійських країн - Індію, Непал, Таїланд, М'янму та Філіппіни. Ми зупинялись у двадцяти семи містах та понад сорока готелях, подолали тринадцять тисяч кілометрів землею та водою, і близько п'яти тисяч - повітрям, трьома перельотами (Катманду - Бангкок, Бангкок - Маніла, Маніла - Пуерто-Принсеса).

ВВС Україна: Що змінилося у вашому житті та у вашій подорожі із появою Чапаті?

До перельоту готові! Копирайт изображения Kristina Masalova/Eugene Petrus
Image caption До перельоту готові!

Крістіна: Я з дитинства мріяла збудувати ідеальний притулок для собак. Проте за майже тридцять років я занадто мало для цього зробила. Ця мета надто велика і складна.

Чапаті навчила нас тому, що не потрібно намагатись охопити неосяжне. Треба робити те, що тобі під силу. Краще врятувати життя однієї собаки, ніж мріяти про порятунок тисяч. І от, розпочавши з малого, ми із кожним днем бачимо дедалі більше сил у собі на продовження цієї справи, а також маємо дедалі більше підтримки ззовні.

За час подорожі нам вже доводилось рятувати і інших собак, проте у цих випадках ми знаходили їхніх власників.

Чапаті надихнула нас і на створення акаунтів в Instagram та на Facebook. Протягом наших мандрів ми спілкувалися з величезною кількістю людей, котрі в розмовах про Чапаті окреслили існування такої проблеми: більшість людей вважає неможливим (або занадто дорогим) прихисток тварини із іншої країни.

Багато хто впевнений у неможливості подорожей зі своєю собакою або перевезені її з собою у випадку еміграції. Також ми зрозуміли, що у індійців мають місце стереотипи щодо того, що тільки породисті собаки можуть бути достатньо розумними і відданими компаньйонами, а собаки з вулиці на це не спроможні.

І тут ми зрозуміли, що маємо ділитись із людьми нашою реальністю. Ми повірили, що казкова історія Чапаті зможе популяризувати вуличних собак, спершу в Індії, потім в Україні та цілому світі. І як виявилось, в Індії її історію справді вважають казковою.

Як лишень її не називали у різних виданнях: і "міліонером з нетрів", і на кшталт приказки "був Іваном, а став паном". Ми ж самі жартівливо називаємо її "Indierella", натякаючи на англомовне ім'я Попелюшки ("Cinderella" - Ред).

Під час спільних пригод народжується справжня дружба. Копирайт изображения Kristina Masalova/Eugene Petrus
Image caption Під час спільних пригод народжується справжня дружба

ВВС Україна: Що б ви порадили тим, хто хоче завести тваринку, але не наважується, боючись відповідальності?

Євген та Крістіна: Впевнені, що цей страх потрібно в собі побороти. Ми і самі колись довго вагались, не розуміючи як будемо поєднувати свої звички та стиль життя із такою відповідальністю. А коли вперше ризикнули - почали докоряти собі за те, що так довго сумнівались.

Так, собаки вносять багато корективів у наші графіки та звички, проте вони і самі переймають стиль життя своїх власників. Подивіться на наш приклад - Чапаті стала справжнім "бекпекером" просто заради того, щоб мати свою люблячу зграю.

Ми, своєю чергою, маємо менший вибір готелів та кафе під час подорожей, але що з того? Цим навіть економимо час, не маючи необхідності обирати з сотень варіантів. Жити без собаки насправді сумно, з нею навіть подорожувати значно цікавіше.

Багато сімей бояться, що із появою собаки матимуть місце суперечки в пошуках "цапа-відбувайла", того хто буде її годувати та виходити на прогулянки.

Наша усім порада: ніколи навіть не думайте про це питання - на прогулянки варто ходити всією родиною. І вже за місяць ви почнете дивуватись, наскільки покращились ваші стосунки, і наскільки ви більше почали спілкуватись.

ВВС Україна: Я так розумію, що коли настане час вертатись в Україну, Чапаті поїде з вами? Куди ще збираєтеся вирушити разом? Які ваші плани?

Євген та Крістіна: Звичайно ж! Причому це станеться дуже скоро, у першій половині серпня. А вже у вересні ми їдемо на весілля друга до Італії, і вже приготували всі необхідні документи, аби взяти Чапаті з собою. Подальші плани ще на етапі розробки, але в них обов'язково будуть подорожі з Чапаті, і, цілком можливо, знову до Азії.

Із Крістіною Масаловою та Євгеном Петрусем спілкувалася Анастасія Грібанова.

Новини на цю ж тему