Чому обмін полонених "всіх на всіх" не працює?

Обмін полоненими на лінії зіткнення Копирайт изображения Ukrinform

Формула "всіх на всіх"у Мінських угодах, за якою мають звільнити і обміняти заручників, взятих у полон під час конфлікту на Донбасі, лишається нереалізованою. І поки що ознак того, що такий обмін відбудеться, немає.

Останнім часом учасники мінської контактної групи неодноразово заявляли, що процес ось-ось почнеться. Проте виникали нові обставини, через які обмін відкладався. Чи буде виконаний все ж таки цей пункт Мінських угод?

Як виглядає, чергове засідання Тристороньої контактної групи у Мінську 2 серпня знову не мало конкретних результатів. Представники України закликали узгодити списки полонених і на наступній зустрічі домовитись про звільнення людей за формулою "всіх на всіх".

137 проти 600

Згідно із останніми даними СБУ та представників України у контактній групі з врегулювання кризи на Донбасі, на території самопроголошених "ДНР" та "ЛНР" утримується 137 українських громадян - військових і цивільних.

Ця цифра постійно змінюється, оскільки іноді вдається звільнити одного чи кількох заручників, але список полонених знову поповнюється новими прізвищами.

Сепаратисти ж підтверджують, що утримують 71 особу, а не 137. Окрім того, близько 400 людей вважаються зниклими без вісти.

"ДНР-ЛНР" записали у список на обмін близько 600 осіб. Українська сторона на нерівний обмін погоджується, але просить вилучити із нього людей, яких вважає кримінальними злочинцями і які не мають стосунку до конфлікту на Донбасі. Ідеться про понад 60 таких людей.

Представниця України у контактній групі Ірина Геращенко повідомила 31 липня, що "представники ОРДЛО погодилися виключити зі списку осіб два десятки кримінальних злочинців".

"Але ОРДЛО при цьому продовжують вимагати амністії і звільнення ще 45 людей, які не мають відношення до конфлікту, які здійснили тяжкі злочини - колишніх "беркутівців", що розстрілювали "Небесну сотню", організаторів терактів в Одесі і Харкові", - написала Ірина Геращенко у Facebook.

Копирайт изображения Ukrinform
Image caption Ірина Геращенко разом зі звільненими заручниками

Поки що українській стороні вдається час від часу забирати із полону по одному чи кількох заручників.

У минулі вихідні звільнені суддя Віталій Руденко, який поїхав на неконтрольовану територію на похорон, але був затриманий на блокпосту, а також волонтерка Людмила Сурженко, яка має вади слуху. Ірина Геращенко каже, що має докази застосування тортур до жінки.

"Криміналітет" і амністія

Після того, як на засіданні гуманітарної групи у Мінську були представлені списки на обмін, українська сторона заявила, що у ньому є ті, хто не хоче повертатися на територію "ДНР-ЛНР".

Сторони домовилися, що буде проведена верифікація списків за участі уповноваженої Верховної Ради з прав людини Валерії Лутковської, членів спостережної місії ОБСЄ, а також кількох рідних тих, чиї прізвища є у списку сепаратистів.

Починаючи із середини травня, представники офісу омбудсмена об'їхали СІЗО і тюрми по всій Україні, аби зібрати цю інформацію. Верифікація підтвердила, що кілька сотень осіб із заявлених "ДНР-ЛНР" сподіваються на амністію і воліли б лишитися на контрольованій Києвом території.

Копирайт изображения Ukrinform
Image caption Координатор ОБСЄ має відвідати заручників у тюрмах на території "ДНР-ЛНР"

Представники сепаратистських "республік" цьому не вірять. Після засідання контактної групи 19 липня вони звинуватили Київ у "затягуванні" обміну полоненими.

Як інформують сайти "ДНР", представники "республіки" на переговорах висловили незадоволення тим, що Україна "поставила під сумнів необхідність повної амністії для осіб, пов'язаних із конфліктом на Донбасі". Згідно із позицією української сторони, ідеться лише про людей, котрі вчинили кримінальні злочини, а тому не можуть бути амністовані.

Голова правління громадської організації "Восток SOS" Олександра Дворецька каже, що переговори постійно опиняються у глухому куті.

"У тому списку постійно з'являються люди, які не мають ніякого відношення до подій на Донбасі і навіть до подій Майдану - це звичайні кримінальні злочинці, засуджені за вбивства, зґвалтування та інші тяжкі злочини. І це заводить переговори у глухий кут. Також ми знаємо, що вони не підтверджують прізвищ утримуваних в ОРДЛО, торгуються, бо хтось їм на обмін "не підходить", - каже волонтер, яка співпрацює із родичами полонених бойовиками, у коментарі ВВС Україна.

Але Ірина Геращенко каже, що попри постійні зриви обміну, все ж вдається робити невеликі кроки. Зокрема, вона повідомила, що українська сторона домоглася, аби у серпні координатор ОБСЄ відвідав заручників у тюрмах на територіях сепаратистів.

"Ми звернулися з вимогою, аби обов'язковим пунктом, куди потрапить представник ОБСЄ, була Макіївська колонія, де утримують наших військових. А також відвідини цивільних, зокрема, професора Ігоря Козловського", - написала вона у Facebook.

За даними СБУ, у Макіївській колонії утримують 56 осіб, у СІЗО та в'язницях Луганської області - 14.

Інші механізми

І все ж, попри деякий поступ у переговорах, оглядачі кажуть, що формула "всіх на всіх" не працює і що треба шукати інші механізми.

В інтерв'ю одному з телеканалів директор центру досліджень "Пента" Володимир Фесенко сказав, що слід шукати нові, нестандартні форми обміну, не в рамках мінських домовленостей.

"Переговори не на майданчику Мінська, не в рамках Тристоронньої групи, а шляхом інших контактів, за участі представників російської сторони дадуть певний результат. Але, швидше, це буде точковий обмін, а не "всіх на всіх", - сказав він в ефірі телеканалу "112".

Копирайт изображения Ukrinform
Image caption Рідні полонених постійно проводять акції біля адміністрації президента України та посольства Росії в Києві. Фото 2014 року.

Про інший формат говорять також правозахисники.

Зокрема, це Гельсінська спілка, яка веде в Європейському суді з прав людини справи понад 20 полонених на Донбасі. Юрист спілки Надія Волкова каже, що, перш за все, Україна мала б кваліфікувати конфлікт на сході України як конфлікт із Росією, внаслідок чого проблема полонених була б переведена у площину міжнародного гуманітарного права.

"Формула "всіх на всіх" - це радше медіакартинка. Насправді мало віриться, що такий обмін можливий. Ми не розуміємо, чому переговори ведуться саме із представниками ОРДЛО, яких сама ж Україна визнає терористами. Київ, фактично, став заручником вимог і шантажу сепаратистів, які змінюють свій список, як їм хочеться", - каже Надія Волкова у коментарі ВВС Україна.

"Конфлікт треба перекваліфіковувати, треба переводити його у статус конфлікту із Росією і надавати статус військовополонених людям, що утримуються в ОРДЛО. Треба міняти підхід повністю, треба відокремити гуманітарні питання від політичних і економічних. Тоді це буде площина міжнародного гуманітарного права, де відповідальними сторонами за порушення прав, за катування полонених нестимуть сторони конфлікту. Бо поки домовляється держава, полоненим не надається медична допомога, вони не спілкуються із рідними, зазнають знущань, не отримують передач, а все це порушення Женевських конвенцій. А офіційно Київ про це нічого не каже", - додає юрист Гельсінської спілки.

Як наголосила Надія Волкова, це стосується як Росії, так і України, яка так само має відповідати за поводження із тими, хто потрапив у СІЗО і в'язниці протягом конфлікту на Донбасі.

Зміна формату

Голова правління організації "Восток SOS" Олександра Дворецька погоджується, що чинний формат переговорів про звільнення заручників не є ефективним.

Проте вона каже, що, як і мінським домовленостям, цьому формату наразі немає альтернативи.

"Так, є критика мінських домовленостей, але альтернативи немає. Бо це те, на що погодилася всі, у тому числі Росія. І це поки єдиний переговорний майданчик. Сказати - давайте скасуємо, може означати повне гальмування процесу", - каже вона ВВС Україна.

У Гельсінській спілці з прав людини бачать інший шлях для досягнення результатів.

"Чому рішення про долю полонених вирішують Леонід Кучма, Віктор Медведчук і Ірина Геращенко? Якщо подивитися на досвід інших країн, зокрема, Ізраїлю - там це відбувається за участі родичів, із залученням суду", - каже Надія Волкова.

"Приміром, вже відомо, що сепаратисти внесли до списку на обмін колишніх "беркутівців", яких в Києві підозрюють у причетності до розстрілів "Небесної Сотні". Чи не слід було б залучити до рішення про їхню долю родичів загиблих на Майдані і родичів тих, чиї сини чи батьки кілька років сидять у підвалах чи у колоніях ОРДЛО? Вони зможуть порозумітися. Держава має бути організатором цього процесу і затверджувати якісь формальні рішення, щодо яких буде знайдено консенсус у ширшому колі родичів, представників громадських організацій, юристів", - додає правозахисник у коментарі ВВС Україна.

У перші роки конфлікту родичі полонених викуповували їх за десятки тисяч доларів у бойовиків, каже волонтер Олександра Дворецька. Або самостійно їхали у Луганськ чи Донецьк і випрошували своїх дітей чи чоловіків у сепаратистів.

Зараз ситуація кардинально не змінилася.

"Є ті, хто готовий будь-які гроші платити і зустрічатися із будь-ким, аби тільки звільнити сина, брата чи чоловіка. Хтось і досі їздить до Москви чи Луганська, шукає, кого попросити про звільнення", - розповідає Олександра Дворецька.

Усі ці люди, наголошують правозахисники, дуже потребують морально-психологічної і матеріальної підтримки держави.

Новини на цю ж тему