Арт-жнива і велкамборщ: як живе мистецький хутір

обирок
Image caption Мистецькому хутору Обирок вже понад 10 років

"Приїдуть гості автобусом, ми їх пригостимо "велкамборщем", і будемо починати жнива", - пояснює дівчина на реєстрації фестивалю "Хліб своїми руками". Він вже вшосте проходить у мистецькому хуторі Обирок на Чернігівщині.

У такому форматі хутір існує вже понад десять років. За цей час він став одним з найвідоміших подібних поселень в Україні.

Сюди їдуть з усіх регіонів у відпустку чи на вихідні. А кілька десятків сімей з дітьми живуть тут майже постійно.

У теплу пору року на хуторі відбуваються найрізноманітніші етнічні та мистецькі фестивалі.

Мистецька і екологічна оаза

Проїжджаємо повз Батурин, перетинаємо річку Сейм і повертаємо на колись майже знелюднілий хутір Обирок.

Image caption Боб Марлі "вітає" гостей хутору

Дорозі до хутора можуть позаздрити у багатьох регіонах - на асфальті немає ям чи тріщин.

Незвичний для українських сіл вигляд хутору відзначаєш одразу - всі будинки яскраві, написи дубльовані англійською, повсюди багато молоді, а навколо лунає різноманіття мов.

Зайшли до "велкамцентру", зареєструвались. Тут облаштована рецепція - електронна реєстрація та потрібна для новоприбулих інформація. Де поїсти, де поселитись чи поставити намет, взяти в оренду велосипед чи дитячу коляску, як виїхати автобусом до Києва.

Тут одразу помічаєш дивну суміш молодіжних субкультур і старих сільських традицій - мурал Боба Марлі на всю стіну, а поруч розвішені старі сільські серпи.

Image caption Невеликий вітровий млин на хуторі

Заради них ми і приїхали до мистецького хутору - на унікальний фестиваль "Хліб своїми руками", під час якого виготовляють хліб "по-старому".

Маленькі жнива

"Всі етапи приготування хліба ми робимо як колись - руками посіяти, пожати серпами, змолотити ціпами, помолоти вітряком і спекти у печі", - розповідає 35-літній київський режисер, продюсер, мандрівник та засновник мистецькому хутора Леонід Кантер.

І для всього цього на хуторі вже збудували інфраструктуру: справжній вітряк та вуличну піч.

Пан Кантер тут головний і контролює підготовку до фестивалів.

Image caption У цій печі випікають хліб

Одразу ж після початку хлібного фестивалю тут стартує проект "Мама Африка", на який вже почали з'їжджатись десятки іноземців, у тому числі з країн Африки.

Їх теж приймають і одразу ж вітають "велкамборщем", запрошуючи подивитись на маленькі жнива. І до праці.

Image caption На фестиваль приїздять іноземці

Молоді дівчата-розпорядниці хутору бігають з локації до локації, допомагаючи гостям. Декого з гостей їхній одяг може здивувати - тільки один купальник.

Навесні на хуторі Обирок традиційно засіяли невелике поле пшениці.

На вулиці шалена спека - суттєво вище 30 градусів тепла. Але хлопці та дівчата беруться за серпи - і до роботи.

Копирайт изображения ВВС
Image caption Леонід (у капелюсі) готує серпи до роботи

"Серп - дуже небезпечний і гострий, ним легко поранитись", - пояснює новачкам Леонід Кантер.

З одягу вище пояса на ньому тільки капелюх - почепити петличку для запису звуку проблематично.

Багатьом волонтерам ледь виповнилось 20 років, тому вони вже не пам'ятають, як із серпом справлялись дідусі чи бабусі.

"Мені 19 років, приїхала з Києва пожити з однокурсниками на хуторі у наметах. Спробувала жати, цікаво", - розповідає Маргарита після півгодини роботи, відійшовши у тінь. Досвід цікавий, але на такій спеці досить непростий.

Image caption Женці, як і колись, працюють під палючим сонцем

Леонід налаштовує роботу і правильний ритм. "Пшеницю зрізати ближче до коріння, складаєте біля себе, потім будемо скручувати у снопи", - повчає Леонід.

Тут же показує, як з трави скрутити перевесло, яким треба зв'язувати пшеницю у снопи.

"Так, менше позуйте для фотографів, поле велике, роботи багато", - підганяє Леонід.

"Хлібний чекін"

Звичку приїхати і сфотографуватись зі снопом і серпом, не перепрацювавши, Леонід називає просто - "чекін зі снопиком або хлібний чекін".

Розповідає, що на вихідних тут буде справжній десант зірок, які завершать жнива - співаки Руслана, Діля та Хома. Для них мають лишити маленький клаптик пожати.

Image caption 23-літня Галина (позивний "Перлинка") приїхала на жнива просто із зони АТО

Хлопці та дівчата попрацюють трохи й ховаються на перепочинок у тінь. Хоча невеличка тендітна дівчина працює то з серпом, то в'яже снопи. Майже без перепочинку і навіть не ходить до водопою.

"Це наша Галинка, вона служить гранатометницею в АТО", - пояснює Леонід.

"Мені 23 роки, дійсно служу в АТО, приїхала сюди спеціально на кілька днів. Я сіяла, тож не могла не приїхати на жнива", - розповідає про себе Галина.

Image caption Власний кінотеатр на хуторі

Витривалість пояснює просто - тут спека переноситься легше, ніж на Донбасі.

Багато учасників фестивалю або самі брали участь в АТО, або волонтерять.

Кіносарай і "Мама Африка"

Image caption Підготовка до фестивалю "Мама Африка"

І поки одні жнивують, мистецький хутір паралельно готується до наступного фестивалю - "Мама Африка".

Поблизу центрального клубу, де переважно кипить культурне життя хутору, вже завершували зведення поселення в африканському стилі.

А на сам фестиваль продовжували прибувати з усього світу - від студентів з Києва, до гостей з Нігерії. Які тут же брались до роботи чистити картоплю та зібрані у сусідніх лісах гриби.

Поруч з африканським табором для дітей навіть звели ігровий майданчик-корабель.

Як розповів Леонід Кантер, тут постійно живуть понад десять дітей, а тому майданчик буде не зайвим.

Вечірні розваги на хуторі теж передбачені. Неподалік є гарне прохолодне озеро, сауна, кафе і навіть окремий "кіносарай" та сцена для виступу музикантів.

Image caption Велопаркування

Вживання алкоголю та тютюну тут не вітається. Це одне з головних правил.

А ще не смітити та намагатись не використовувати одноразового посуду з пластику. Його ми тут за день так і не побачили.

Новини на цю ж тему