Була б ще сотня людей, взяли б Іловайськ - спогади бійця

Копирайт изображения Сергій Міщенко

Сергій Міщенко - екс-боєць першої штурмової роти батальйону "Донбас". У своїй роті був санітаром.

Маркетолог за освітою, він брав участь у протестах на Майдані, а потім пройшов курси парамедиків і пішов добровольцем у "Донбас".

Воював у Артемівську (Бахмуті), Попасній, Лисичанську, Кураховому, а у серпні 2014 року потрапив до Іловайська.

Разом із іншими "донбасівцями" виходив через "зелений коридор", а коли колону почали обстрілювати, організовував шпиталь у селі поруч.

Як виживали у Іловайському оточенні та рятували поранених, а також - як відрізняли російських військових від сепаратистів - Сергій Міщенко розповів в інтерв'ю ВВС Україна.

Штурм Іловайська

Копирайт изображения Сергій Міщенко
Image caption Бійці батальйону "Донбас", липень 2014 року

ВВС Україна: Перед виїздом в Іловайськ ця операція видавалася якоюсь незвичайною?

Сергій Міщенко: Ні, сказали, що їдемо на добу.

Ми до цього жартували, що якщо попереджають, ніби виходиш на добу, то треба брати запас на три.

Тож я взяв з собою все, що було з медикаментів.

ВВС Україна: Як заходили в Іловайськ?

С.М.: 18 серпня з того боку, де нас ніхто не чекав - обійшли весь Іловайськ і зайшли з тилу.

У перший день сепаратисти навіть не знали, що ми у місті, і тому зранку 19 числа ми ловили на своїх блокпостах гуляючих "сепарів".

Копирайт изображения Сергій Міщенко
Image caption Бійці батальйону "Донбас", серпень 2014 року

Далі пішли на штурм іншої частини міста.

Зараз я розумію, що ми йшли не стільки, щоби взяти все місто, скільки щоби нанести відволікаючий удар. А в цей час мали заходити "Азов" і "Дніпро", підсилений частинами ЗСУ.

Але техніки не надали, і тому 19 серпня вони не зайшли.


З офіційного звіту Міноборони про бої за Іловайськ та роль добровольчих батальйонів: "Попри високу вмотивованість бійців, рівень їхньої навченості - як загальний, так і з управління підтримуючими підрозділами - був низький. Рівень їхньої організованості також не сприяв ефективному виконанню завдань. Добровольчі підрозділи входили та виходили з бою на розсуд їхніх командирів. Вони, зазвичай, заходили в населений пункт і, наразившись на опір противника, виходили. Це повторювалося декілька разів. Причиною цього був низький рівень тактичної підготовки та відсутність маневру. У таких умовах, взяти під контроль Іловайськ не вдавалося".


Тоді у нас було багато поранених. Але якщо б у нас була ще сотня людей, то ми б взяли Іловайськ.

Копирайт изображения Сергій Міщенко
Image caption Боєць батальйону "Донбас" Вадим Антонов з позивним "Самольот". Загинув у перших боях за Іловайськ

Чи вийшли б потім, не знаю. Але взяти - взяли б. І тоді все було б трохи інакше.

ВВС Україна: Як ішли бої в самому Іловайську?

С.М.: У школі був штаб, а по всьому приватному сектору були розкидані наші частини, щоби зменшити втрати при обстрілах. Стояли блокпости.

Тобто ми нормально працювали.

Оточення

Копирайт изображения Сергій Міщенко

ВВС Україна: Коли з'явилося відчуття, що потрапили в оточення?

С.М.: Від 21 серпня будь-яка евакуація була дуже важкою. Спочатку дорогою треба було провести розвідку. Давали маршрут, але ти не був впевнений, що там все буде добре.

25 серпня вивезли останніх поранених.

Тоді процес оточення Іловайська ще тривав. Оточували місто і прилеглі території.

Наприклад, Многопілля було наше, Грабське - наполовину наше, а у Старобешевому вже стояли росіяни. Про те, що вони зайшли, ми знали зранку 25 серпня.

Копирайт изображения Укрінформ
Image caption Бійці батальйону "Донбас" перечікують артилерійський обстріл в Іловайську

ВВС Україна: Звідки знали, що це саме росіяни?

С.М.: Я доповідав начштабу [батальйону "Донбас"] "Філіну", що потрібна евакуація. Він мені особисто сказав, що зайшли росіяни - десь на елеваторі взяли двох росіян, які заплуталися з маршрутом.

Було зрозуміло, що це частина російських військ.


Офіційна Москва послідовно відкидає звинувачення в участі своїх військовослужбовців у бойових діях на території Донбасу, зокрема й у боях за Іловайськ. А у самопроголошених "ДНР" і "ЛНР" наполягають, що оточення сил АТО під Іловайськом - результат вдалого контрнаступу їхніх збройних формувань. В українській військовій прокуратурі ж стверджують, що у ніч із 23 на 24 серпня 2014 року на територію України зайшло дев'ять батальйонно-тактичних груп Збройних сил РФ, які мали до 3,5 тис. особового складу, до 60 танків, до 320 БМД (БМП), до 60 гармат, до 45 мінометів і 5 ПТРК. - Ред.


ВВС Україна: Як вирішували виходити з Іловайська?

С.М.: 28 серпня оголосили перемир'я - нам сказали, вогонь першими не відкривати. Тоді ж повідомили, що потрібно готувати поранених і шпиталь для виїзду.

Десь о 4-й годині ранку 29 числа ми сформували колону і потроху почали виходити з міста.

З нами йшов Камаз з пораненими, який ми позначили білим прапором з червоним хрестом, щоб його не обстрілювали.

Але потім його одним із перших і підбили. Легка ціль.

Вихід

ВВС Україна: Розкажіть про вихід.

С.М.: Вийшли на Многопілля. Там колону розділили - більша частина добробатів виходила у напрямку Червоносільська, а ЗСУ - іншим коридором...

Копирайт изображения mil.gov.ua
Image caption Схема виходу сил АТО з Іловайська (з аналізу Генштабу)

І тоді пішла інформація, що росіяни вимагають здати все озброєння й виходити без зброї.

На таке ніхто не пішов.

Далі почався мінометний обстріл. Ми рухалися спочатку дорогою, але потім зрозуміли, що це фактично тир, то пішли через поля до найближчих хат в село Червоносільське.

У хатах були російські десантники, почався бій.

Ми зрозуміли кількість поранених і почали робити шпиталі.

Копирайт изображения Getty Images

ВВС Україна: Все ж, звідки знали, що це російські десантники?

С.М.: Вони у полоні у нас були. Під час допиту вони називали номери своїх військових частин у Росії...

Також я ходив на той бік - у них не було медика і на перемовинах вони вимагали медика від нас, щоби він подивився поранених. В обмін на ці послуги я забрав нашого пораненого.

(Детальніше цей епізод Сергій Міщенко описав у розповіді до своєї майбутньої книжки, - Ред.)

І взагалі, у них геть інша манера бою була. Це не сепаратисти, ті так не воювали - організовано, танки під прикриттям.

Місцеві жителі казали, що вони нас чотири дні чекали, окопалися.

Для мене то був шок - дивлюся на горбок. Раз, і він поїхав й в нього виростає дуло. То був танк. Наші хлопці потім його і ще один спалили.

ВВС Україна: Які враження від спілкування "на тому боці"? Повністю вороже ставлення до вас було?

С.М.: Вони виконували свою роботу. Але у мене було таке враження, що навіть виконання цих обов'язків їх дуже ображало...

Полон

ВВС Україна: Що було далі в тому селі?

С.М.: Ми переночували, а 30 серпня вони показово розбили один із будинків - з трьох видів зброї зрівняли його з землею.

І від них надійшла інформація - якщо не здастеся, то таке ж буде з усіма будинками. А далі піде зачистка і нікого не залишиться.

Хлопці могли б піти на прорив, але було дуже багато поранених - нетранспортабельних було десять, а з легкими пораненнями, напевно, - половина від складу.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Залишки техніки на околицях Іловайська

ВВС Україна: Тримали зв'язок з командуванням?

С.М.: Зв'язок був нестабільним, але хлопці знайшли місце, звідки можна було додзвонитися. Але нам ніхто не міг сказати, що робити...

Ми чекали наказу. Нам казали - ось-ось допомога буде.

30 серпня десь о півдні ми здалися в полон. Розібрали зброю і порозкидали так, щоб її не можна було зібрати.

У селі залишилися медики і важкопоранені. Взагалі, санітарам було легше - особливого вибору, чи залишатися, не було.

А хлопці намагалися виходити невеликими групами. За моїми оцінками, десь 25-30% не вийшли і зараз вони зниклі безвісти.

За нами ж прислали Камаз, туди повантажили поранених і кудись повезли.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Згорілий танк в районі Іловайська

Переночували у полі. У машині було дуже холодно, а як хлопцям на землі, - важко уявляю.

Зранку у нас помер "Ест" (Оператор протитанкового взводу "Донбасу" Володимир Ложешніков. - Ред.). Там, куди я відносив його тіло, вже лежало три ЗСУшники.

Я тоді почав нервувати, посварився з російським офіцером зв'язку - він у нас був як представник... Якось воно подіяло - нам потім і води дали, і поїсти.

Десь о 15-й нас в Камазі вивезли і передали колоні з українського боку.

Коли формувалася ця колона на вихід нам сказали: ЗСУ та інші батальйони - направо, "Донбас" - наліво.

Колону ЗСУ віддали українській стороні, а хлопців з "Донбасу" передали сепаратистам. 128 людей.

Треба віддати належне російським військовим - наших дівчат і поранених вони сепаратистам не віддали.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption За даними військової прокуратури, при виході з Іловайська загинуло 366 українських бійців, 429 отримали поранення, ще 300 потрапили у полон.

ВВС Україна: Вам відомо про долю тих полонених?

С.М.: З полону повернулися майже всі...

А тих, кого ловили на виході - я знаю тільки кілька випадків, що вони потрапляли у полон. Сепаратисти, коли брали "Донбас", або знущалися і розстрілювали, або просто розстрілювали.

ВВС Україна: Є твердження, що мало не з часів Іловайська є бійці, яких тримають у полоні нібито в Чечні. Ваша точка зору - це можливо?

С.М.: Ми кілька разів це перевіряли. Я думаю, що це просто діють аферисти, які виманюють гроші у родин зниклих безвісти.

Знаю, що один такий випадок закінчився судом. Була особа, яка збирала гроші з сімей, щоби з'ясувати долю бійців.

Копирайт изображения Сергій Міщенко
Image caption Липень 2014 року, околиці Попасної. Фото з самого Іловайська у Сергія Міщенка не збереглися - під час боїв там втратив телефон

ВВС Україна: Чому вирішили не здавати зброю, коли пропонували вихід?

С.М.: У тих умовах "Донбас" зброю б не здав. Ми були на машинах і якби нам дали чіткий наказ виходити з боєм, ми б проривалися.

І якщо не було гарантованого коридору, ми могли б згрупувати всі сили ближче до Іловайська, й там вичікувати досить довго. Воювати було мало чим, але можна було б ще повоювати тиждень-два.

Вода була, їжу можна було брати з городів, не зима ж.

Спогади

Image caption Сергія Міщенка нагородили медаллю "За військову службу" - за винесення поранених з поля бою.

ВВС Україна: Спілкуєтесь зараз з тими, з ким були в Іловайську?

С.М.: Щороку зустрічаємось 29 серпня. Ми вважаємо, що це день пам'яті всіх загиблих, зокрема і день спогадів про наймасовішу загибель хлопців.

ВВС Україна: Існують проблеми з оформленням для добровольців, які воювали у Іловаську?

С.М.: Багато людей було неоформлені.

От людину поранили 10 серпня, і для того, щоб їй довести, що вона була з нами, і оформити статус учасника бойових дій, треба зібрати п'ять нотаріально завірених свідчень.

Далі з ними піти до суду і доводити вже там...

ВВС Україна: Ви пишете книжку про військових медиків.

С.М.: Так, радив би всім хлопцям писати, воно трохи "попускає".

Коли все виписуєш на папері, воно важко йде, але потім стає легше.

Це частина історії, якщо стільки хлопців полягло, воно ж не може бути марним, не можемо про це забути.

Новини на цю ж тему