Що нам відомо про "українські двигуни" у КНДР?

КНДР Копирайт изображения Getty Images
Image caption У Північній Кореї пишаються успішними випробуваннями міжконтинентальних ракет

14 серпня впливове американське видання New York Times надрукувало статтю із заголовком "Ракетний успіх Північної Кореї пов'язаний із українським підприємством, кажуть дослідники".

Автори статті - Вільям Броад і Девід Сангер - є провідними кореспондентами видання і номінувалися на Пулітцерівську премію.

Із посиланням на висновки експертного дослідження та дані американських спецслужб автори статті пишуть таке:

"Успіх Північної Кореї при випробуванні міжконтинентальних балістичних ракет, які, як виглядає, можуть досягати Сполучених Штатів, став можливим завдяки придбанню на чорному ринку двигунів, вирогідно, із українського заводу, що має історичні зв'язки із російською ракетною програмою".

Слова "можливо", "імовірно", "як виглядає" повторюються у статті досить часто.

Журналісти NYT не називають свої джерела у спецслужбах, а дослідження, на яке вони посилаються, належить провідному експерту поважного Міжнародного інституту стратегічних досліджень Майклу Еллеману.

Його дослідження було оприлюднене в один день із публікацією статті у NYT.

Про що пише New York Times

У статті йдеться, що "аналітики, які досліджували фото лідера Північної Кореї, Кім Чен Ина, який перевіряє нові ракетні двигуни, дійшли висновку, що вони походять від прототипів, якими колись був оснащений ракетний арсенал Радянського Союзу".

А такі технології, мовляв, можуть бути пов'язані лише із кількома підприємствами на території колишнього СРСР.

Далі автори статті твердять, що "урядові дослідники і експерти сфокусували свою увагу на ракетному підприємстві у Дніпрі, Україна".

NYT нагадує про нинішній конфлікт на сході України, а також про те, що за часів "холодної" війни саме там виробляли "найсмертоносніші ракети радянського арсеналу, включно із SS-18".

Навіть після того, як Україна здобула незалежність, підприємство залишалося одним із провідних виробників ракет для Росії, пише газета. Але після усунення від влади президента Януковича, "для "Південмашу" (автори пишуть на російський манер - "Южмаш". - Ред.) настали важкі часи".

"Підприємство простоює, потопає у несплачених рахунках і деморалізоване", - пишуть автори видання, і подають коментар експерта Майкла Еллемана.

"Схоже, що ці двигуни надійшли з України, можливо, незаконно. Велике питання - скільки їх надійшло, і чи допомагають їм українці зараз", - каже він.

Автори також нагадують, що шість років тому Північна Корея вже намагалася викрасти ракетні секрети на українському підприємстві. Але їх затримали в Україні, і навіть провели розслідування під патронатом Радбезу ООН.

Але, пишуть автори NYT із посиланням на неназваних дослідників, "хаос післяреволюційної України" був доброю нагодою для того, щоб Пхеньян поновив свої спроби.

"Американські дослідники" сумніваються у тому, що український президент Петро Порошенко має "хоч якесь розуміння чи контроль над тим, що відбувається у галузі".

Утім, визнають автори статті, "як розроблені у Росії двигуни РД-250 потрапили у Північну Корею, і досі залишається загадкою".

Вони також цитують Майкла Еллемана, який не виключає, що "велике російське ракетне підприємство "Енергомаш", яке мало тісні зв'язки із українським підприємством, зіграло роль у передачі технологій РД-250 Північній Кореї".

Хто такий Майкл Еллеман і про що його дослідження

Копирайт изображения AFP
Image caption Дослідники вивчали фото із запусків ракет КНДР, які відвідав лідер країни Кім Чен Ін

Майкл Еллеман з 1995 по 2001 рік очолював програму "Спільного зменшення загрози" Нанна-Лугара у Росії.

У своєму дослідженні, опублікованому одночасно зі статтею у NYT, він намагався з'ясувати, чому раніше ракетні випробування у КНДР зазнавали невдач, а у липні цього року завершилися успіхом.

Висновки дослідження дещо обережніші, ніж його цитати у NYT.

"Наявні свідчення чітко вказують, що ракетний двигун на рідкому паливі, використаний КНДР, базується на радянських двигунах РД-250, і був модифікований для виконання ролі стартового ракетного двигуна у північнокорейських ракетах Hwasong-12 та Hwasong-14. Невизначена кількість цих двигунів була ймовірно придбана через незаконні канали в Росії та/або Україні", - йдеться у доповіді.

В інтерв'ю "Голосу Америки" Майкл Еллеман заявив, що "надзвичайно швидкий та несподіваний прогрес КНДР у розробці ракет великої дальності спричинений, як ми вважаємо, імпортом технологій".

Він припускає, що ці технології КНДР отримала "або з України, або з Росії".

При цьому пан Еллеман не вважає, що український чи російський уряди брали у цьому участь, адже "у них хороша репутація у справі непоширення небезпечних технологій".

У цьому інтерв'ю Майкл Еллеман також визнає, що "існує багато невизначеності щодо того, як відбулася передача", джерело якої може бути "або в Україні, або у Росії".

Експерт також відкидає припущення про свої зв'язки із Росією. Він заявив, що не є "фанатом Путіна, симпатизує Україні і співчуває їй через анексію Криму".

Що каже українська влада, ракетники та експерти

Копирайт изображения UNIAN
Image caption На "Південмаші" заперечують, що "важкі часи" і "півляреволюціний хаос" змусили їх продавати ракетні технології КНДР

В Україні як на державному рівні, так і на рівні експертів категорично спростовують припущення про можливу участь у ракетних успіхах Північної Кореї.

"Україна не постачала ракетні двигуни та будь-які ракетні технології до Північної Кореї, - заявив секретар РНБО Олександр Турчинов. - Вважаємо, що ця антиукраїнська кампанія спровокована російськими спецслужбами для прикриття своєї участі в північнокорейських ядерних та ракетних програмах".

"Південмаш" у своїй заяві твердить, що "припущення авторів публікації та процитованого ними "експерта" щодо можливого зв'язку України з прогресом КНДР у розвитку ракетних технологій не мають відношення до реальності".

Там наголошують: за часів незалежності ракети та ракетні комплекси військового призначення "Південмашем" не випускалися і не випускаються.

У спільній заяві із КБ "Південне" також ідеться про те, що "зображення та характеристики північнокорейських двигунів, на які автори вищезазначених статей посилаються у своїх висновках, цілковито не є двигуном РД-250".

Крім того, підкреслюють українські ракетники, "усі двигуни, придатні для льотного використання, включаючи двигун РД-250, залишали територію ДП "ВО "Південмаш" виключно у складі ракет".

Там також вважають, що "затримання й арешт в Україні розвідників з Північної Кореї (у 2011 році. - Ред.) тільки підтверджує факт надійності захисту технологій", а не свідчать про "готовність" українських фахівців продавати чутливі технології, як це припускають автори статті.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Керівник Державного космічного агентства України каже, що двигуни РД-250 Україна постачала лише до 2001 року, лише до Росії і лише у складі цілих ракет

Юрій Радченко, виконувач обов'язків голови Державного космічного агентства:

Такі двигуни випускались в Україні до 2001 року заводом "Південмаш" за документацією підприємства "Енергомаш" (Росія. - ред.)).

Двигуни активно використовувались у двох проектах - "Циклон-2" і "Циклон-3".

За оперативною інформацією, Росія має сьогодні ракети "Циклон-2" і "Циклон-3" у кількості від 7 до 20 ракет, у них ці двигуни (РД-250) є. Документація є. Самостійно жодних поставок двигунів Україна не здійснювала за увесь час незалежності.

Щоб ці двигуни і ракету відповідним чином використовувати, необхідно мати доступ до технології виробництва ракетного палива.

Такі технології, за великим рахунком, мають дві країни: Росія і Китай.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Володимира Горбуліна називають одним із батьків українського ракетобудування

Володимир Горбулін, голова Національний інститут стратегічних досліджень, перший секретар РНБО України і перший керівник Національного космічного агентства. 15 років пропрацював на "Південмаші":

Двигун РД-250 певним чином проходить через усе моє життя.

У 1962 він був розроблений на "Енергомаші", Хімки, що під Москвою, як двигун для ракети Р-36.

На той момент це була найпотужніша радянська ракета, що дозволила створити орбітальний бойовий блок, який, фактично, ставив під питання всю протиракетну оборону США і багато у чому визначив гонку озброєнь.

Згодом саме на базі цієї ракету були створені ракетоносії "Циклон-2" і "Циклон-3", що використовувалися у російській космічній програмі.

У 1992 році мене призначили першим директором Національного космічного агентства.

Можу офіційно заявити, що жоден двигун РД-250 з України у чистому виді нікуди не надходив.

Все, що ми постачали до 2001 року - все було у збірці. І всі ці ракети йшли до Російської Федерації. В Україні їх не використовували.

У Росії поки що не було офіційних коментарів з приводу можливої причетності до передачі ракетних технологій КНДР.

У Держдепартаменті США заявили, що серйозно ставляться до оприлюдненої у ЗМІ інформації, "якщо такий випадок мав місце".

Водночас речниця Держдепу Хезер Науерт підкреслила, що "Україна має дуже надійну історію зусиль у галузі нерозповсюдження, в тому числі, і відносно КНДР".

Україна стала об'єктом звинувачень у можливому постачанні ракетних технологій КНДР лише через тиждень після того, як президент США Дональд Трамп пообіцяв Північній Кореї "вогонь і лють" у відповідь на погрози на адресу Сполучених Штатів, а також через два тижні після того як він підписав закон про додаткові санкції проти Росії.

Тим часом Агенція Reuters із посиланням на власні джерела у спецслужбах написала, що там, навпаки, припускають, що Північна Корея може і сама виробляти ракетні двигуни, і не потребує імпорту технологій звідкись.

Reuters також цитує Джеффрі Льюіса, який очолює Східно-азійську програму з нерозповсюдження зброї у каліфорнійському Інституті стратегічних досліджень.

Він каже, що робити далекосяжні висновки лише на основі фото, опублікованих в офіційних північно-корейських ЗМІ, досить ненадійно.

"Для мене вони не виглядають як РД-250, крім того, що просто схожі на інші ракетні двигуни", - говорить експерт.

Новини на цю ж тему