Всі рівні у праві розважатися: табір для особливих дітей у Києві

Місяць у Києві проіснував літній табір для космічних дітей Копирайт изображения facebook.com/spacecamp.prostir
Image caption Місяць у Києві проіснував літній табір для космічних дітей "Space camp"

Маленький хлопчик обіймає собаку. Пальчиком торкається лапки, вух, очей і хвостика. Він знайомиться з нею дотиками, тому що не бачить. Це сеанс каністерапії, різновиду реабілітації, у таборі "Space camp".

"Space camp" - це літній міський інклюзивний табір у Києві, де близько 70 дітей гралися, створювали мультики, ліпили і співали разом, не зважаючи на те, чи є інвалідність у дитини, чи немає.

"У нас немає розмов про діагнози. Це просто діти, і до кожної дитини треба знайти підхід, ниточку, за допомогою якої можна доторкнутися серця", - каже Наталя Гладких, методист табору.

Вона розповідає про гіперактивного хлопчика Гліба зі синдромом Дауна, який дуже любить бігати. А ще він любить скакалку, за допомогою неї його можна привести у їдальню - він береться за один кінець, куратор за інший - і йде.

Копирайт изображения facebook.com/spacecamp.prostir
Image caption Діти ліпили казкові фігурки, а потім знімали мультик

Якщо в когось істерика, всі спокійно до цього ставляться, запевняє пані Гладких. У коридорі школи я стала свідком маленької драми - 9-річну Іру, у якої аутизм, куратор кликала до їдальні. Дівчинка навідріз відмовлялась йти, плакала і просилась зайти до учительської. Дитину залишили у спокої, але під наглядом. Вона побігла до гральної кімнати, і заспокоївшись, пішла до їдальні. Іра спокійно їла там майже останньою.

"Іра захотіла їсти, тому вона їсть пізніше. Якщо таку дитину ми будемо ставити у жорсткі рамки, у нас не вийде з нею контакт. Якщо у дитини стрес, то вона не буде їсти, а примушувати її в жодному разі не потрібно", - пояснює Наталя Гладких.

Такий табір - це вільний час для батьків дітей з інвалідністю, кажуть організатори.

"Це була наша перша мета - зібрати дітей, щоб батьки змогли щось зробити для себе. Адже такі батьки цілодобово знаходяться з дітьми, у них хронічна втома", - вважає Наталя Гладких.

У табір приводять дітей від двох до 16 років. Їх поділили на групи - планети за віком та індивідуальними можливостями.

"Смайлики" і "Супергерої", "Гриби" і "Комета", "Пепсі" , "Кращі друзі" та "Піратська вечірка" - діти самі вигадали назви планет і девізи, мають ритуали привітання, прощання і тихої години. У одній групі можуть бути діти з різними порушеннями, але всі вони спілкуються і за місяць у таборі здружились.

"У нас є свої колективи, у школі, на роботі. У таких дітей теж має бути своє коло спілкування, друзі. Часом такі діти у своєму житті спілкуються лише з дорослими", - каже пані Наталя і проводить екскурсію табором.

Планета "Супергерої" після тихої години гуртом пече пиріг. Немає значення, ти на колясці, чи не бачиш - кожному є завдання. Гліб замурзався мукою і вперто відправляє одну ложку ягід у пиріг, а одну їсть, Яна старанно розкачує тісто. Поки пиріг запікається, дорослі і діти загадують один одному загадки про мультики, сміються і бігають, разом прибирають після готування, щоб пити ягідний чай з пирогом.

"У нас всі спілкуються, немає жодної дитини, яка б не увійшла у контакт. Якщо хтось з дітей уникає спілкування, його вже всі гукають і чекають. Якщо дитина незряча, вона кличе", - каже пані Гладких.

Копирайт изображения facebook.com/pg/spacecamp.prostir
Image caption Бігль Хантер терпляче чекав, поки з ним знайомились

Декому може бути забагато шуму і емоцій, тоді потрібно відпочити на самоті і в тиші. Маруся на колясці, вона любить гуляти і не спить вдень. Поки її планета засинає, Маруся їде на двір робити мультики з пластиліну.

Наталя Гладких вісім років працює з дітьми, які мають комплексні порушення розвитку. Вона допомагає і консультує кураторів і волонтерів у таборі. За кожною групою-планетою закріплено два куратори, за кожною дитиною - волонтер. Вони приходять до табору, хто на кілька годин, хто на кілька днів.

Тьомі сім, він не говорить, але відповідає на питання. Сьогодні він не відходить від волонтера Федора Остракова. Тьома кидає м'яч Федору, за мить переключається і вже стрибає на гойдалку.

"Можна переживати і плакати, але це не допомагає. Допомагає повноцінне життя. Тут діти роблять багато корисного. Тут атмосфера пронизана радістю. Для таких батьків це - дуже важливо, що хоча б місяць на рік їхньою дитиною хтось займається", - розповідає Федір, він режисер працює у таборі вже кілька днів.

Разом з ним за Тьомою приглядає Ксенія: "З такими дітьми складніше знайти комунікацію, але от Тьома - він же все розуміє. Я не відчуваю тут жодного драматизму. Це просто діти".

Копирайт изображения facebook.com/pg/spacecamp.prostir

Також допомагають у "Space camp" люди з інвалідністю з Центру соціально-психологічної реабілітації Солом'янського району: миють посуд, пересувають візки, піднімають діток. Для них важливо відчувати себе потрібними.

"Волонтери дуже по-різному все сприймають. Іноді залишаються до останнього, інколи вже за годину не витримують. У більшості звісно шок, коли вони бачать зранку всіх дітей, хто з візочком, хто на милицях. Але потім потихеньку знаходять контакт, - розповідає організатор табору Олеся Яскевич і додає, - Коли я дивлюсь на це все, не знаю, кому це потрібно більше - волонтерам чи дітям".

Такий табір для космічних дітей Олеся з командою робить вже другий рік поспіль.

Копирайт изображения facebook.com/kateryna.babkina
Image caption Малювали китів і створювали своє море. До космічних дітей у гості приходила письменниця Катерина Бабкіна

Щоб він проіснував місяць, збирали гроші під час благодійної ярмарки, обіди привозять ресторани, приміщення надала Новопечерська школа у Києві. Тут світло і просторо, школа доступна для дітей з інвалідністю, є пандуси і широкі двері.

З великим захватом розповідає про табір 11-річний волонтер Ілля: "Тут дуже круто. Всі діти однакові, треба, щоб одні діти тусувались з іншими. Це важливо. З такими дітьми гратися дуже цікаво".

У табір він прийшов з мамою і молодшим братом, а ще тут є його двоюрідний брат Матвій, який не бачить і має аутизм.

"Я розповідаю про таких діток однокласникам, але багато хто лякається. Напевно просто мало про це знають", - каже мені Ілля. Він привів у табір друга Сашка. Вони разом допомагають кураторам і старшим волонтерам, граються з дітьми, беруть участь у всіх конкурсах.

Копирайт изображения facebook.com/olesia.yaskevich
Image caption Олеся Яскевич: "Те, як виглядає наш табір зараз - це норма, так і повинно бути". На фото Олеся Яскевич і Наталя Гладких

За чотири тижні тут відбулось багато дійств: розфарбовували замки, танцювали зі справжньою балериною, перетворювалися на супергероїв, складали казку зі Сашком Лірником і море з Катериною Бабкіною, пекли піцу і вчилися програмувати.

"Space camp" - простір для всіх - це щастя, рівне дитинство, ручне море, дуже весело... Всі рівні в праві розважатися", - ділиться враженнями про табір письменниця Катерина Бабкіна.

"Те, як виглядає наш табір зараз - це норма, так і повинно бути. Не тільки в Києві, в кожному селі. Адже роблять табір для дітей в школі, чому не зробити табір для дітей з інвалідністю?" - каже Олеся Яскевич.

Новини на цю ж тему