Як Стів Беннон програв битву за Білий дім

Стів Беннон Копирайт изображения EPA

Минулого вівторка ліберальний публіцист Роберт Каттнер, один із засновників і головних редакторів прогресивного і антитрампістського журналу American Prospect, несподівано отримав електронного листа від помічника головного стратега Білого дому Стіва Беннона, який повідомляв, що хоче із ним зустрітися.

Пан Каттнер тільки-но надрукував у своєму журналі статтю, у якій назвав президента Трампа і північнокорейського вождя Кім Чен Ина "нахабними дурнями", і припустив, що пан Беннон хоче на нього нагримати через це.

Зовсім ні: коли пан Беннон пізніше йому зателефонував, то був вельми люб'язний і заявив, що вони з паном Каттнером солідарні щодо питання Китаю.

"Ми перебуваємо у стані економічної війни з Китаєм! - заявив йому пан Беннон, який, як здалося пану Каттнеру, шукав союзників на лівому фланзі для боротьби зі своїми опонентами в Білому домі. - Про це йде мова у всій їхній літературі. Вони не соромляться говорити про те, чим вони займаються. Один із нас буде років через 25-30 гегемоном, і якщо ми продовжимо йти таким самим шляхом, то це будуть вони".

У мішкуватому одязі і зазвичай неголений пан Беннон наполягав на тому, щоб президент Трамп виконав свою передвиборчу обіцянку закликати Пекін до відповіді за протекціонізм у зовнішній торгівлі. Тоді ж багато радників Трампа покладають на Китай надії переконати Пхеньян зупинити свою ракетно-ядерну програму. Пан Беннон не вірив, що Пекін вирішить допомогти США в цьому питанні, і тому переконував пана Трампа ввести проти КНР торгові санкції.

"Вони просто водять нас за ніс щодо Кореї, - сказав він пану Каттнеру. - Для мене економічна війна з Китаєм - це все. Ми маємо на ній зосередитися маніакально".

Ба більше, якщо пан Трамп нещодавно вибухав із заявами на адресу Пхеньяна, то пан Беннон прямо заявив публіцисту, що "військового рішення тут немає, викиньте його з голови!"

За його словами, за перші 30 хвилин війни 10 мільйонів жителів Сеула загинуть від неядерного зброї, і поки хто-небудь не вирішить цю проблему, північні корейці "тримають нас за горло".

Іншими словами, пан Беннон дав зрозуміти, що загрози його шефа на адресу КНДР не варто сприймати серйозно.

Стів Беннон пояснив, що намагається зібрати поза Білого дому коаліцію, яка буде боротися із прихильниками вільної торгівлі всередині адміністрації пана Трампа, і тому просить про допомогу пана Каттнера.

На наступний день той виклав розмову із паном Бенноном у своєму журналі. Як стверджують помічники пана Беннона зараз, він вважав, що говорить не для публікації.

Пан Каттнер каже, що нічого подібного йому не обіцяв. Так чи інак, інтерв'ю, мабуть, було останньою краплею для пана Трампа, який охолов до свого радника і був готовий попрощатися із ним.

"Він дав інтерв'ю журналу American Prospect, після якого ви не можете залишатися в Білому домі, - заявив телекомпанії Fox News консервативний коментатор Чарльз Краутхаммер. - Це була кулеметна черга по всіх у Білому домі та напад на дві з найважливіших позицій президента - щодо Північної Кореї і торгівлі з Китаєм. Він практично їх висміяв і вивищив себе. Після того, як ви таке зробили, назад дороги немає".

Пішов сам, чи ні?

Копирайт изображения Reuters
Image caption За словами експертів, Трампа дратувало, коли його і Беннона зображували рівними у впливі на політичний курс Білого дому

Як стверджує Washington Post, пана Трампа, якого часто звинувачують у підлітковому нарцисизмі, також дратувало, що пан Беннон допомагав кореспонденту агентства Bloomberg Джошуа Гріну в роботі над книгою "Угода з дияволом".

Дональда Трампа особливо обурює фотографія на її обкладинці, де він та пан Беннон зображені рівними.

Кожного разу, коли пан Грін виступав на CNN, президента Трампа дратувало, що журналіст говорить про пана Беннона як про стратега і мислителя, а про президента мовчить, пише Washington Post.

Республіканський політтехнолог Роджер Стоун підкреслює на консервативному сайті The Daily Caller, що підзаголовок книги пана Гріна говорить: "Стів Беннон, Дональд Трамп і штурм президентства". За його словами, "кожна друга сторінка читається як любовний лист блискучому обрадуванню Стівена К. Беннона".

Як заявила виданню The Daily Beast консервативна журналістка Енн Колтер, яка раніше була великою шанувальницею пана Трампа, а зараз його критикує, президент США був також не в захваті від того, що журнал Time помістив на обкладинці портрет пана з великою головою і підписав "Президент Беннон".

А в популярній сатиричній телепередачі Saturday Night Live, пан Беннон у чорній мантії і з косою сидів за президентським столом в Овальному кабінеті Білого дому, а президента Трампа грав актор Алек Болдуін, який примостився за крихітним дитячим столиком. Це також розлютило пана Трампа, іронізувала журналістка.

За іншою версією, пан Беннон вважав, що краще піти самотужки.

Якщо вірити консервативному виданню Breitbart News, із якого пан Беннон до Білого дому пішов торік і куди він зараз повернувся під оплески співробітників, то ще 7 серпня він подав керівництву заяву про звільнення, в якому писав, що залишить Білий дім у середині місяця - у першу річницю свого приходу до виборчого штабу пана Трампа.

"Беннон представляв популістське етно-націоналістичне крило, - каже пан Краутхаммер. - Те, що допомогло Трампу перемогти на виборах. Але керувати країною - це зовсім інший коленкор. Він був останнім із могікан! І він програв".

Переможцями називають відставних генералів Герберта Макмастера і Джона Келлі, економічного радника президента Гері Кона, зятя президента Джареда Кушнера і його дружину Іванку Трамп.

Сам пан Беннон не зараховує себе до "етно-націоналістів", а в інтерв'ю із Каттнером відгукнувся про представників із цим світоглядом, як про "лузерів" і "збіговисько клоунів".

"Його устами та Трампу б мед пити", - пише щодо цього пан Каттнер.

Практичні наслідки відходу

Деталі інтриг у палаці, жертвою яких став Стів Беннон, будуть ще довго ширитися серед жилетів, але продуктивнішим буде споглядання за практичними наслідками його падіння.

Як саркастично зауважив Washington Post неназваний прихильник пана Беннона, замість діячів консервативного популістського руху, завдяки якому пан Трамп прийшов у Білий дім, зараз там керуватиме коаліція у складі "демократів, банкірів і яструбів".

На увазі мають економічного радника президента Кона, який раніше працював у величезній фінансової компанії Goldman Sachs і зареєстрований у виборчій комісії як демократ, пан Кушнер із Іванкою, які теж близькі до демократів (та й сам Трамп був від них усе життя недалеко), а також трампівські генерали, які перемігши пана Беннона, демобілізувалися із ВМС США лейтенантами.

Гарно поінформований сайт Politico надрукував статтю під назвою "Яструби розпустили крила після відходу Беннона".

Згідно з Politico, його звільнення може мати наслідки для зовнішньої політики США від Європи до Близького Сходу, бо пан Беннон більше не буде перешкоджати активнішому зовнішньополітичному курсу, як в останніх президентів.

Саме за такий шлях боровся постійний опонент пана Беннона, радник президента Трампа з національної безпеки пан Макмастер.

Пан Беннон неодноразово виступав проти застосування військової сили і різко критикував такі міжнародні організації, як ООН та Євросоюз.

Він також лаяв професійних військових, дипломатів і розвідників, заявляючи, що "глобалісти" часто не розуміють, що роблять, особливо коли справа стосується військового втручання США за кордоном.

В результаті пан Беннон регулярно конфліктував із паном МакМастером, держсекретарем Рексом Тіллерсоном і головою Пентагону Джеймсом Меттісом.

У цьому сенсі, каже Даніель Плетка, старший віце-президент аналітичного центру American Enterprise Institute, співвідношення сил між ізоляціоністами і інтернаціоналістами в Білому домі змінилося на користь останніх.

Пан Беннон відмовлявся називати себе ізоляціоністом, але Politico зазначає, що він охоче перейняв трампівське гасло "Америка понад усе" і тлумачив його як те, що Америці слід задіяти війська за кордоном лише за виняткових випадків, лише тоді, коли вона бачить безпосередню загрозу своїм життєво важливим інтересам.

Він, зокрема, був одним із небагатьох співробітників Білого дому, який заперечував удару по сирійському аеродромі, що стався на початку квітня.

Пан Беннон також стривожив європейських лідерів своєю критикою ЄС і підтримкою деяких націоналістичних рухів у Європі. Він активно підтримував "брекзит" і познайомив пана Трампа з його головним британським поборником, популістом Найджелом Фараджем.

Копирайт изображения Reuters
Image caption Радник Трампа з національної безпеки Реймонд Макмастер (у центрі) постійно конфліктував із Бенноном

Військові наслідки

У найближчій перспективі відхід пана Беннона може зробити більш вірогідним збільшення військового контингенту США в Афганістані, яке відстоював пан Макмастер. Пан Беннон відтягував остаточне рішення щодо цього регулярними зверненнями до пана Трампа.

У п'ятницю президент Трамп і військові обговорювали Афганістан на нараді в Кемп-Девіді. Не виключено, що відсутність пана Беннона допомогла панам МакМастеру і Меттісу переконати президента наростити військову присутність в цій країні.

Пан Беннон також не поділяв із МакМастером питання, як пану Трампу слід характеризувати терористичні угруповання на кшталт "Аль-Каїди" і "Ісламської держави".

Пан Беннон вважав, що кращим є термін "радикальний ісламський екстремізм", тоді як пан Макмастер часто не давав пану Трампу використовувати його на публіці через побоювання, що це може відштовхнути поміркованих мусульман, які тлумачитимуть це, як напади на свою віру.

Прихильники пана Макмастера звинувачували пана Беннона у зливі в ЗМІ інформації, яка позначиться на помічникові пана Трампа з нацбезпеки.

Крім пана Макмастера, зітхнути з полегшенням може тепер і держсекретар Тіллерсон, який обурювався втручанням пана Беннона в кадрову політику зовнішньополітичного відомства.

Пан Беннон, наприклад, заявив у вівторок журналу American Prospect, що він от-от забере з держдепу Сюзан Торнтон, яка відповідає за Китай і Східну Азію. Наступного ранку пан Тіллерсон демонстративно потиснув їй руку перед телекамерами.

І все ж низка спостерігачів радить не надавати надто великого значення відходу пана Беннона. Попри те, що він мав репутацію "сірого кардинала" Білого дому, всеодно усім командував там Дональд Трамп.

Новини на цю ж тему