Чи потрібні лінійки на 1 вересня?

1 вересня в Україні до першого класу піде 408 тисяч дітей. Майже 90% шкіл зустріне їх святковою лінійкою, яка мало чим відрізняється від тих урочистостей, які були в шкільні роки їхніх батьків.

Чи на часі зміна цього свята і як це можна зробити?

Копирайт изображения UNIAN

Цього року Уляна поведе в перший клас свою доньку Михасю. Як святкуватимуть День знань у їхній київській школі №138, мама першокласниці ще не знає, але хоче, щоб було цікаво.

Зате Ірина, мама Романа, добре знає, як починається шкільний рік. Її син цього року іде у сьомий клас.

"1 вересня в наших реаліях - це якийсь жахливий радянський спадок, який чомусь ще й називають святом. Дві-три години занудного стояння на сонці, що супроводжується довгими й незрозумілими промовами дорослих, а також примітивними віршиками-пісеньками давно пора відправити в минуле", - каже вона.

Для батьків, у кого є діти-школярі, переддень 1 вересня і сам цей день - це виснажливий квест.

На урочистих лінійкиах - байдуже, під палючим сонцем чи рясним дощем, - з року в рік розказують ті самі вірші та пісні про школу й дитинство, виступають директор, чиновники та інші гості.

Стояти і мовчати - ось основна роль школярів на їхньому ж святі, яке інколи може тривати кілька годин.

Копирайт изображения UNIAN

Саме тому Альона Парфьонова, співголова Громадського об'єднання "Батьки SOS", закликала чиновників не приходити у цей день у школи.

Цей її пост у Facebook зібрав близько чотирьох тисяч лайків.

"Шановні президент, прем'єр-міністр, міністри, депутати парламенту, сільських, селищних, міських, районних рад, чиновники різних рівнів та органів місцевого самоврядування. Звертаємось до вас із проханням не відвідувати, не приїжджати, не планувати урочистих заходів із вашою присутністю 1 вересня у навчальних закладах. Ваша присутність змушує наших дітей влаштовувати свято вам", - написала пані Парфьонова, озвучуючи думку багатьох батьків.

Замість лінійки - пікнік

Якщо депутати або ж духовенство, письменники чи учасники АТО прийдуть 1 вересня в київську школу №1, то слово їм дадуть, каже її директор Тарас Швидун.

Водночас, він хоче відійти від радянських стандартів - відмовитися від святкових віршиків та пісеньок і спробувати вкластися в 30-40 хвилин.

Копирайт изображения UNIAN

У Тернопільській школі-ліцеї №6 ім. Назарія Яремчука взагалі не переймаються тим, як святкувати 1 вересня.

Уже понад три роки у них є своя традиція.

"Оскільки 1 вересня - свято для першачків, то цього дня на порозі школи їх зустрічають випускники. Дарують дзвіночки і цукерки та за руку ведуть в клас на перший урок. Усі інші учні мають святкові уроки у своїх класах", - розповідає директор ліцею Олександр Остапчук.

Копирайт изображения Олександр Остапчук/Скріншот відео

Увечері відбувається Родинне вогнище.

"В урочищі неподалік школи ми запалюємо родинне вогнище як символ об'єднання всієї шкільної родини та побажання успіхів в новому шкільному році ", - розповідає пан Остапчук.

Після цього діти їдять морозиво, батьки готують шашлики.

Ніхто не перевіряє і не контролює явку. "Але є порядок і закон. Якщо іде вся школа, то повинні бути всі", - каже директор ліцею і додає, що на природі ніхто не сумує.

Наступного року адміністрація школи знову планує змінити програму святкування, адже життя потребує змін, говорить директор Остапчук.

1 вересня у Київській гімназії східних мов №1 також проведуть на повітрі - буде "навчальний пікнік".

"Пікнік - популярна форма відпочинку, що полягає в споживанні інтелектуальної їжі. На свіжому повітрі на розстеленому килимку й не тільки", - пояснює директор гімназії Оксана Проскура у Facebook.

Дрес-код пікніка - джинси та вишиванка. Вірші та пісні замінять квестами, конкурсами та екскурсіями, а замість чиновників на свято завітають "пірати Українського моря".

Це щоб свято запам'яталося і дітям, і батькам, каже вчитель Михайло Герасимчук, який організовує пікнік.

Копирайт изображения СШ 148 ім. Івана Багряного м. Києва
Image caption Минулорічне свято Першого вересня у СШ 148 ім. Івана Багряного

У київській школі №148 ім. Івана Багряного слово "лінійка" вважають недоречним і радянським.

"Не розумію, для чого взагалі дітей тримати по годині на вулиці і слухати нудні промови. Зібралися, представили вчителів, промова директора - одна хвилина, флешмоб, фотографуємося і по класах. Ми, власне, так і робимо", - розповідає директор школи Сергій Горбачов.

Пан Горбачов каже, що непрошеним гостям вони слова не дають.

"Перший раз прийшли декілька людей, оскільки їх не було у сценарії, ми їх не запрошували, то вони просто постояли на святі. А тепер взагалі не приходять", - розповідає пан Горбачов.


Досвід з-за кордону

Копирайт изображения Veronika Heessels
Image caption Директор школи (праворуч) фотографує розваги учнів у перший день навчання в школі

У Європі та США свята першого дзвоника не існує. Навчальний рік здебільшого починається не 1 вересня, а у різний час.

Вероніка Хейсселс розповідає, як її донька Яна вперше пішла до школи в Нідерландах: "Директор школи (в джинсах і кросівках) сказала кілька слів про те, які вчителі щасливі бачити знову своїх учнів. Потім були танці, спортивні змагання і конкурси. Директорка ходила і всіх фотографувала". Навчальний рік розпочався без "помпезності та букетів".

У Німеччині перший та останній дзвоники бувають лише для першокласників та при випуску з початкової школи (у Берліні це 6-й клас). Учні інших класів приходять до школи після канікул одразу на уроки, розповідає Наталія Куликова.

"Ніхто не несе квітів та не робить жодних промов. Немає лінійок, шикування і пафосу. Все по-домашньому, тихо, привітно, коротко - для комфорту малюків", - розповідає мама третьокласниці з Берліна.

Копирайт изображения Nataliya Kulykova
Image caption Шультюте - подарунки для першачків, які запаковують у такі конуси

Першачки несуть Schultüte (шкільний пакет) - великий різнокольоровий картонний конус з солодощами, канцтоварами, іграшками, який дарують батьки.

Наталія уточняє, що знайомство зі школою займає години півтори. Потім діти йдуть додому розпаковувати шультюте і святкувати у сімейному колі.

Копирайт изображения Ilona Antonova
Image caption Уляна за три роки змінила чотири школи у трьох країнах

"Я вчилася в одній школі, а Ульці випала доля за три роки змінити чотири школи у трьох країнах", - розповідає Ілона. Її донька Уляна пішла в перший клас в одну з київських шкіл, потім вчилася у двох школах в США, а зараз продовжує навчання у Британії.

"Ніяких лінійок. Все комфортно та без пафосу. Ані тобі бантів на головах, ані букетів для вчительки. Знайомство з вчителькою та дітьми, перші уроки", - ділиться враженнями Ілона.


Класика жанру

Однак в Україні не всі готові одразу відмовитися від традиційного святкування першого дзвоника.

Андрій Шевченко, депутат селищної ради з Київщини, вважає, що змінити варто дві речі: місце проведення (бо у більшості шкіл святкування відбувається під палючим сонцем) і не давати слова можновладцям, що не мають стосунку до школи.

"Віршики, грамоти, банти, квіти, перший дзвінок на плечах старшокласника - без цих атрибутів перший дзвоник неможливий. Це класика! Це як весілля без весільної сукні, як Новий рік без ялинки - начебто можна без цього, але то вже буде не те", - каже він.

Копирайт изображения UNIAN

Відстоює символізм святкових лінійок першого та останнього дзвоника і Маргарита Яцун з Херсонської області.

"Якщо один пафос, нікому не потрібні промови та піар чиновників - то, звичайно, таке слід викорінювати. Але зовсім відмовлятися, як дехто пропонує, нерозумно", - пише вона у Facebook.

За її словами, у невеликих селах батьки, бабусі, родичі сходяться у ці дні до школи подивитись на своїх дітей, на їхніх однокласників, на вчителів.

"Не варто це викреслювати. В усякому разі кардинально. Суспільство ще не готове. Немає ще чого запропонувати натомість", - переконана пані Яцун.

Що робити, якщо не подобається?

Директор київської школи №148 Сергій Горбачов радить: якщо батькам чи вчителям набридли урочисті лінійки, треба звертатися до директора школи або до районного управління освіти.

"Писати, просити та висловлювати незадоволення", - каже пан Горбачов.

За його словами, багато директорів шкіл звертають увагу на дискусію щодо святкування 1 вересня, відчувають загальний настрій та суспільний тиск.

"Треба бути винятково упертим, щоби не розуміти, що від тебе хоче суспільство і батьки як його частина", - каже директор 148-ї київської школи.

Активістка Альона Парфьонова переконана, що батьки можуть змінити цю ситуацію лише публічним осудом.

У Міністерстві освіти та науки України кажуть, що школи самі мають вирішувати, як проводити святкові лінійки і чи проводити взагалі.

"У них повна свобода творчості щодо цього питання", - сказала радник міністра освіти Іванна Коберник.

Новини на цю ж тему