"Я була неонацисткою. Поки не закохалася в чорношкіру"

Angela King Копирайт изображения Mark Seliger

Вона була запеклою білою расисткою. Але одна зустріч у в'язниці змінила її життя назавжди.

Енджела Кінг ішла в бар, наперед знаючи, що там на неї чекають неприємності. У місцевий генделик на півдні Флориди неонацисти прийшли разом із бандою лютих скінхедів.

Кінг (на той час їй було 23 роки) неквапливо зайшла всередину. За поясом джинсів у неї був пістолет калібру 9 мм. Вони з друзями носили важкі армійські черевики й кольорові підтяжки. Шкіра в них була розписана за канонами расистської іконографії.

"Татуювання вкривали все моє тіло. На грудях були набиті вікінги, середній палець прикрашала свастика, а на внутрішньому боці нижньої губи можна було побачити гітлерівське "зіґ хайль", - розповідає Кінг.

Вони ненавиділи чорношкірих і євреїв, їх бісили геї. До того ж у компанії був її бойфренд. Тому Кінг не наважувалася зізнатися, що вона латентна лесбійка.

Ватага напивалася, галасувала і ставала дедалі агресивнішою. Після того, як один чоловік, що замовив випивку, обурився через татуювання бойфренда Кінг, почалася велика сутичка.

"Він щось сказав про його тату, і все, пішло-поїхало. Мій хлопець заводився з півоберта", - каже Кінг.

Image caption Джерелом ідей для татуювань Енджели, як і в усіх білих шовіністів, була скандинавська міфологія

Кінг та інша жінка схопили супутницю того чоловіка і побили її в туалеті. А коли почули, що їде поліція, втекли.

"Заведені після пригоди, ми каталися на машині й обговорювали можливу расову війну в Сполучених Штатах", - розповідає вона.

"Ми говорили про те, що бити не таких, як ми, людей - це нормально. А потім вирішили пограбувати якийсь магазин".

Поки домовлялися, хто першим заходить у цілодобову крамницю, вона зачинилася. Зрештою зійшлися на тому, щоб напасти на магазин з відеокасетами для дорослих, навівши залізобетонний аргумент про те, що порнографія "шкідлива для білої раси".

"Один із хлопців зайшов усередину і вдарив руків'ям пістолета продавця, а потім вигріб гроші з каси", - розказує Кінг. Продавець був євреєм.

Найстарша з трьох дітей, Енджела Кінг зростала у суворій консервативній сім'ї на півдні Флориди. Вона навчалася в дорогій приватній баптистській школі й щотижня відвідувала службу в католицькій церкві.

Але в неї була таємниця, яка змушувала її почуватися розгубленою, сердитою і ображеною.

"Ще з юного віку я сама собі здавалася ненормальною, бо мене приваблювали люди моєї статі", - звіряється Кінг.

Свою сексуальну орієнтацію вона ретельно приховувала.

"Я знала, що мушу тримати це в таємниці. Мати казала мені: "Я ніколи не перестану тебе любити... хіба що ти приведеш додому чорношкірого чи жінку".

Image caption У підлітковому віці Енджела приховувала свою сексуальну орієнтацію

Коли сім'я Кінг переїхала в інше місто, її віддали в державну школу. Надмірна вага і невпевненість у собі зробили її мішенню для нападів з боку однокласників. Її часто ображали. Та коли словесне залякування переросло у фізичне, у неї стався зрив.

"Коли мені було 13, одна дівчина перед усім класом роздерла на мені сорочку", - пригадує вона.

"Я була в тренувальному ліфчику і почувалася приниженою. Це просто зірвало кришку з гніву й люті, які я так довго в собі тамувала".

Кінг дала тій дівчині відсіч і зрозуміла, що насильство й агресія дають їй нове відчуття контролю над ситуацією. Невдовзі вона сама стала хуліганкою, за якою тягнувся шлейф недоброї слави в школі та цілому районі.

Її батьки розлучилися; вони з сестрою залишилися у матері, а їхнього брата забрав до себе батько. У відчайдушних пошуках людей, які б її прийняли, вона приєдналася до угруповання тінейджерів, фанатів панк-року, які вже почали загравати з неонацизмом.

"Цих молодих скінхедів називали "свіжачками", - каже Кінг.

"Я стала однією з них, бо вони без питань прийняли мене такою, як я була - схильною до насильства і лютою".

Ночами гурт розклеював у районі расистські листівки й влаштовував бійки з усіма, кому не подобалася їхня поведінка.

Кінг вважала, що вона на правильному шляху, бо погляди її однодумців відображали той побутовий расизм і упередження, до яких її привчали вдома.

Кінг пишалася своєю новою приналежністю. Вона гордо носила її, "як мантію", щодня. Однак у школі на це майже не звертали уваги.

До моделі бази на Місяці, яку Енджела виготовила на урок природознавства, вона прикріпила прапор зі свастикою. Ця модель тижнями стояла на виставці, доки її хтось помітив.

Модель прибрали, але батьки не мали нічого проти її переконань, хоча попереджали, що вона "занадто відкрито їх демонструє".

Image caption Енджела (праворуч) голить голову дівчині, що зустрічається зі скінхедом з їхнього угруповання

Ще в підлітковому віці Кінг почала тусити зі старшими скінхедами і приєдналася до групи білих екстремістів.

"Вони мені сказали, що євреї були власниками кораблів, на яких привозили в Америку чорних рабів, щоб винищити білу расу.

"Звичайно, це повна дурня, та коли тобі бракує освіти чи ти хочеш зійти за свою, то нову реальність вбираєш у себе, як губка".

У 16 років Кінг відрахували зі школи. Вона почала працювати в різних фаст-фудах. Мати зрештою вигнала її з дому за розгульну поведінку, і вона ночувала в машинах і на диванах у друзів.

Приблизно в цей час, 1998 року, Кінг взяла участь у пограбуванні крамниці дорослого відео. Невдовзі по тому вона втекла в Чикаго зі своїм бойфрендом, якого поліція розшукувала за інший злочин на ґрунті ненависті. Однак через кілька тижнів її заарештували і відправили у федеральний виправний центр у Маямі.

Image caption Енджелу засудили до ув'язнення за пограбування у лютому 1999 року

Їй уперше довелося тісно співіснувати з людьми різних культур і різного походження.

"Люди знали, за що мене посадили. На мене зиркали скоса і недоброзичливо обговорювали. Я думала, доведеться всю відсидку втискатися спиною у стіну й битися", - розповідає Кінг.

Чого Енджела аж ніяк не сподівалася, то це простягнутої руки дружби. Особливо від чорношкірої жінки.

"Я курила на подвір'ї, і тут до мене підійшла жінка з Ямайки й спитала: "Ти вмієш грати в крибідж?" Кінг не мала й гадки, що це за гра, тож її навчили грати.

Так почалася неймовірна дружба, завдяки якій уся система расистських поглядів Кінг розсипалася. Коло її друзів поширшало, коли її взяла під захист велика група жінок з Ямайки. Декого з них ув'язнили за перевезення наркотиків у США.

"Доти я не була знайома з людьми іншого кольору шкіри. Ці жінки ставили мені неприємні запитання, але вони поставилися до мене зі співчуттям", - каже Кінг.

Вони допомогли їй усвідомити, що вона несе відповідальність за свої минулі вчинки.

Одного дня в перший рік перебування у виправному закладі Енджелі сказали, що скоро вийде газета зі статтею про її справу. Вона розповіла одній з нових подруг про те, як її тривожить цей розголос.

"У подруги була така робота, що вона мала рано вставати і допомагати на кухні готувати сніданок. Того дня, коли вийшла газета, вона її вкрала і сховала, щоб ніхто не міг прочитати. Вона, чорношкіра, зробила це для мене, білої невігласки, яка сиділа за злочин на ґрунті ненависті".

Image caption У тюрмі Енджела (третя ліворуч) потоваришувала з групою жінок з Ямайки

1999 року Кінг засудили до п'яти років позбавлення волі й перевели до окружної в'язниці, щоб вона могла дати свідчення проти одного з членів колишньої банди. А коли вона повернулася до виправного центру, то виявилося, що її подруг перевели до в'язниці в Таллахассі.

"За одну мить я втратила всіх, хто мене підтримував, - розказує вона. - Я була вбита горем".

У виправному центрі з'явилися кілька нових ув'язнених, а серед них була ще одна ямайська жінка, яка одразу ж відчула до Кінг неприязнь.

"Казали, що вона дуже крута, була в різних бандах. Одного дня, коли я проходила повз неї, вона спитала: "І як ти дійшла до такого життя?" Я зупинилася і відповіла їй так чесно, як тільки могла".

Дві жінки розговорилися і зрозуміли, що в них багато спільного, хоч вони й з різних світів. Їх об'єднало вуличне життя. Потроху антагонізм між ними зійшов нанівець, і вони подружилися. А з часом стало зрозуміло, що їхні почуття виходять далеко за межі дружби.

"Ми зрозуміли, що закохалися одна в одну. І не знали, як таке взагалі могло статися".

"Ми проводили разом багато часу, навіть трохи жили в одній камері. Усе зайшло досить далеко, але ми мусили тримати це в таємниці".

Для обох жінок то були перші серйозні лесбійські стосунки. Подругу Кінг перевели до в'язниці в Таллахассі раніше за саму Енджелу. Для неї то "були тортури". Вони вели листування через посередників. Однак через кілька місяців після того, як Кінг перевели в ту саму в'язницю, стосунки закінчилися.

Копирайт изображения Angela King
Image caption Після звільнення 2001 року Енджела вивчилася на соціолога та психолога

Коли Кінг 2001 року вийшла з в'язниці, вона була рішуче налаштована не повертатися до колишніх звичок. А ще прагнула знайомства з геями і почала з розмов у чат-румах.

"Я щиро розповідала про своє минуле. І спільнота геїв прийняла мене. Я відчула, що не самотня".

Кінг пішла навчатися в муніципальний коледж, вивчала соціологію та психологію. Їй хотілося зрозуміти, чи багато є таких виявів екстремізму, через який пройшла вона.

У коледжі вона налагодила зв'язок з місцевим Центром Голокосту і 2004 року поспілкувалася з жертвою Голокосту, розповіла їй історію свого життя.

"Спочатку вона дивилася на мене з осудом, але потім поглянула в очі й сказала: "Я тобі пробачаю", — розповідає Кінг.

Image caption Енджела з жертвою Голокосту Лією Рот, яка вижила в чотирьох концтаборах, але втратила майже всіх рідних

Відтоді Енджела Кінг стала речником Центру. А 2011 року поїхала на міжнародну конференцію, де познайомилася з іншими колишніми екстремістами.

"Я була рада познайомитися з іншими людьми, які чинили екстремістське насильство, а потім відмовилися від цих переконань. Я відчула, що не самотня", - каже Кінг.

Вона познайомилася з двома американцями, які заснували блог Life After Hate ("Життя після ненависті"), у якому ділилися своїми історіями. Разом вони вирішили створити неприбуткову організацію, яка допомагатиме іншим людям покинути спільноту ультраправих.

Із власного досвіду Кінг знала про перепони, які доводиться долати людям, що хочуть вийти з угруповань білих расистів. Вона сама намагалася покинути спільноту після теракту в Оклахомі 1995 року.

"Пам'ятаю тільки ті жахливі телевізійні кадри, коли дітей витягають з-під завалів. А потім з'ясувалося, що підривник, Тімоті Маквей, був моїм однодумцем", - пояснює вона.

Image caption Енджела видаляє старі расистські татуювання лазером і набиває зверху "мирні" зображення

У той час Кінг перебувала під домашнім арештом, але перестала відповідати на дзвінки. Одного дня вона побачила сліди від куль на фасаді свого будинку. Її друзі-екстремісти натякнули, що вони причетні до цього.

"Це не той випадок, коли можна просто сказати: "Я передумала". Коли хочеш вийти з такого угруповання, готуйся до небезпечних наслідків і навіть насильства", — повідомляє Кінг.

Без сторонньої підтримки вона тоді не наважилася піти. Але тепер цей досвід дає їй змогу допомагати іншим.

"Учасники екстремістських угруповань не уявляють себе окремо від групи. Щоб звільнитися, їм потрібно повністю змінити своє життя: від думок до кола спілкування і виведення татуювань".

У рамках програми Exit USA ("Вихід у США") її організація проводить інтервенції. Також у ній пропонують допомогу наставника і скеровують людей, які намагаються вийти з угруповань, до різних помічних ресурсів.

Копирайт изображения Reuters
Image caption Білі націоналісти зібралися біля Університету Вірджинії 11 серпня перед маршем ультраправих Unite the Right

Учасники групи, що складається з 60 колишніх екстремістів, надають підтримку одне одному. Нещодавні сутички в Шарлоттсвіллі, штат Вірджинія, викликають у них особливе занепокоєння.

"Останні події збурюють у нас почуття провини й сорому", — зізнається Енджела Кінг.

"Зараз у нас дуже багато роботи, геть вибиваємося з сил".

У червні адміністрація Трампа скоротила державне фінансування організації Life After Hate, але Енджела Кінг запевнила, що особисті пожертви від людей з усього світу допомагають перекривати нестачу коштів.

Копирайт изображения Life After Hate
Image caption Енджела із співзасновниками Life After Hate

А ії власне життя налагодилося. Кращими стали стосунки з батьками. Вони, здається, змирилися з її сексуальною орієнтацією, хоча, як каже сама Енджела, їй байдуже до того, що вони про це думають.

А ще вона крок за кроком пробачає собі помилки минулого.

"Я відчуваю цілком адекватну провину за свої вчинки і за той біль, якого завдавала іншим та самій собі. Але я б не змогла зараз допомагати людям, якби сама через це не пройшла", - підсумовує Енджела.

Одразу після звільнення з в'язниці вона почала виводити старі татуювання лазером. Це тривалий процес. Побляклі расистські зображення Енджела тепер накриває новим боді-артом. І одне її зап'ястя тепер оповиває проста фраза: "Єдине рішення - це любов".


Усі права на фото належать Енджелі Кін, якщо не зазначено інше

Новини на цю ж тему